70. Поняття банкрутства та його ознаки.

Правове регулювання банкрутства здійснюється ГК України, який містить основні положення щодо банкрутства, ЦК України – який передбачає визнання банкрутом ФО-підприємця та ЗУ «про відновлення платоспроможності виробника або визнання його банкрутом».

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під неплатоспроможністю розуміють неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення його платоспроможності.

Неплатоспроможність може мати місце у разі відсутності коштів, якими міг би розпорядитись боржник на момент настання терміну платежу, але які можуть з’явитись у разі виконання перед боржником зобов’язань іншими особами. Неплатоспроможність боржника наступає не завжди, а виключно у випадку невиконання грошових зобов’язань.

Грошове зобов’язання – це зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину. До грошових зобов’язань відносяться також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших внесків.

До складу грошових зобов’язань не включається неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначенні на дату подання заяви до господарського суду.

Безспірними вимогами кредиторів є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрали законної сили і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Ознаками банкрутства є:

 Закінчення 3-місячного терміну з дня, встановленого для погашення безспірних вимог кредиторів

 Досягнення сукупної заборгованості боржника розміру, що становить не менше 300 мін заробітних плат

 Наявність судового рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження

Провадження у справі про банкрутство порушується за наявності матеріально-правових та процесуально-правових умов.

Матеріально-правовими умовами є:

1. стійка (понад 3 місяці)

2. значна (не менше 300 мін заробітних плат) неплатоспроможність

Процесуально-правовими умовами є:

- подання кредитором чи боржником заяви про порушення справ про банкрутство

71. Сторони у справі про банкрутство.

Ними є сторони, забезпеченні кредитори, арбітражні керуючі, власні керуючі, державний орган з питань банкрутства, Фонд держ майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник боржника, уповноважена особа боржником?

Уповноважена особа є конкурсні кредитори та боржник. Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності (ЮО або ФО_підприємець), неспроможний виконати протягом 3 місяців свої грошові зобов’язання після настання строків їх виконання, підтвердженні судовим рішення, що набрало законної сили та постанови про відкриття виконавчого провадження.

ФО-підприємець є боржником лише за зобов’язаннями що виникли із здійснення підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути казенні підприємства та відокремленні структурні підрозділи юридичної особи.

Кредитор – юридична або фізична особа, а також органи ДПС та інші державні органи, які мають підтвердженні у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. Кредитори бувають:

1) Конкурсними – за вимогами, які виникли до порушення справи про банкрутство і які не забезпеченні заставою майна

2) Поточними – які виникли після порушення справ про банкрутство

3) Забезпеченими – вимоги яких забезпечення заставою майна боржника

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – ФО, визначена господарським судом у справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесенні до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих.

Залежно від стадії провадження про банкрутство, арбітражний керуючий має різні права та обов’язки, але він зажди є ключовою фігурою, яка здійснює повноваження під наглядом суду.

Державний орган з питань банкрутства здійснює державну політику у сфері банкрутства, визначає умови діяльності арбітражних керуючих у зв’язку з чим має такі повноваження:

1. Сприяє створенню організаційних, економічних інших умов для реалізації процедур, відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

2. Організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих

3. Встановлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого

4. Формує Єдиний державний реєстр арбітражних керуючих та здійснює інші повноваження.

Представник органу місцевого самоврядування приймає участь у справі про банкрутство боржників комунальних підприємств. Залучення органу місцевого самоврядування обумовлене специфікою суб’єкта банкрутства.

Завдання цих органів у справі про банкрутство обумовлене вирішення соціальних, демографічних та екологічних проблем, що виникають у справі про банкрутство.

Представник працівників боржника – особа, уповноважена за даними зборами представляти інтереси трудового колективу у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

Уповноважена особа засновників ЮО-боржника – особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), щ володіють більше ніж як половиною статутного капіталу боржника представляти їх інтереси у справі про банкрутство і правом дорадчого голосу.

Фонд державного майна У опосередковано бере участь у справі про банкрутство щодо державних підприємств. Зокрема, саме з фондом Держ майна У погоджується план санації підприємства-боржника.