53. Транспортні договори.

Різновидом договорів за критерієм економічного змісту та правових ознак є транспортні договори. Транспорт – це одна із найважливіших галузей економіки, покликана задовольняти потреби населення та учасників господарського життя у перевезеннях та пов’язаних з ним послуг. Єдину транспортну систему України становить:

 Транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний, міський електротранспорт).

 Промисловий залізничний транспорт.

 Відомчий транспорт

 Трубопровідний транспорт.

 Шляхи сполучення загального користування.

Транспортні договори - це такі господарські договори, які спрямовані на організацію та забезпечення перевезень, вантажне надання інших транспортних послуг учасникам господарських відносин. Транспортні договори укладаються, як правило, за участі транспортних підприємств або індивідуальних підприємців, які спеціалізуються на перевезеннях. Транспортні договори класифікуються за різними ознаками:

A. За видом транспорту, який використовується для надання транспортних послуг поділяється на: залізничні, морські, на внутрішньому водному транспорті, на повітряному транспорті, на автомобільному транспорті, на трубопровідному транспорті.

B. За ознакою домінування в договорі організаційних або майнових елементів розрізняють організаційні, які забезпечують організацію перевезень та надання інших транспортних послуг та договори про надання транспортних послуг. Організаційні договори у сфері транспорту найчастіше спрямовані на узгодження обсягів перевезень та забезпечення сприятливих умов для перевезень. Такі договори відображають планові засади у сфері господарювання, що зумовлено специфікою транспорту. Залежно від виду транспорту, яким передбачається здійснення систематичних перевезень вантажів, організаційні договори можуть мати інші назви: навігаційний на річковому транспорті, спеціальний на повітряному транспорті, річний на річковому транспорті.

54. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.

Специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові) та і специфічні ознаки. До родових ознак слід віднести: - юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках*; - фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності - правопорушення; - зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника*;

3) можливість застосування держ примусу для покладення на правопорушника господарсько-правової відповідальності.

Юридична підстава відповідальності – закон. Юридична підстава в ГП – госп договір.

Водночас, зазначенні риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно. Так юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон, але і договір, укладений із дотриманням вимог закону, у тому числі засновницький.

Система актів законодавства, що передбачає випадки застосування відповідальності у господарських правовідносинах, вид, форм і розміру санкцій, що застосовується до правопорушника, містить НПА різної юридичної сили:

1. кодекси (ГК України, ЦКУ)

2. закони (ЗУ «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»)

3. укази президента («Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»)

4. акти уряду (Декрет КМУ «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх порушення»)

5. відомчі НПА (Інструкція «Про застосування Положення Про порядок накладення штрафів на суб’єктів господарської діяльності, затверджена постановою Нац комісії регулювання електроенергетики України)

Підставами виникнення зобов’язань і відповідальності за їх порушення може бути і договір, в якому конкретизується передбачені законом штрафні санкції або встановлюються непередбачені законом санкції за порушення договірних зобов’язань.

Правопорушення, як фактична підстава господарсько-правової відповідальності має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність 4 елементів:

- протиправної поведінки

- негативних наслідків

- причинного зв’язку

- вини.

Проте, в ГП наявність всіх 4 елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності – відшкодування збитків. В інших випадках достатня наявність тільки протиправної поведінки, але для застосування штрафних санкцій - ще й вини.

ГК закріплює принцип презумпції вини. Учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом чи договором зобов’язань, якщо не доведе що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень або неналежне виконання не договірних зобов’язань виявиться неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інші відповідальність забезпечується державним примусом. Однак, цей примус може виявитися по-різному:

1) явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов’язань, штрафних санкцій та збитків)

2) приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукції неналежного асортименту, відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов’язань протягом строку дії договору.

Характреними або видовими ознаками госп відповідальності є:

 сфера застосування (госп відносини)

 юридичн підстава – акти госп законодавства та госп договори

 фактичні підстави – госп правопорушення, склад якого залежить від виду господарсько-правової відповідальності

 презумпція вини порушника

 суб’єктами відповідальності є учасники господарських правовідносин

 спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу правопорушника, і лише в окремих випадках – на його особу

 змістом відповідальності є заходи впливу майнової спрямованості що відбиваються на економічних інтересах правопорушника

 порядок застосування – залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності:

1. судовий (претензійно-позовний)

2. безпосередньо кредитором в оперативному порядку

3. спеціальний (уповноваженим органом)

Господарсько-правова відповідальність – майново-організаційні за змістом юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.