37. Господарські об’єднання: поняття, види, особливості правового становища.

ГО – організаційно-оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності їх учасників, об’єднання їх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Види

I. За ознакою засад створення

 Добровільні – створюються на договірних засадах

 Державні – створюються за рішенням уряду або господарського міністерства

II. За ознакою ступеня централізації управлінських повноважень

o Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій. Не має права втручатись в господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

o Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

o Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел. У разі досягнення мети його створення, консорціум припиняє свою діяльність.

o Концерн – статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами державної влади та іншими підприємствами та організаціями.

38. Поняття та види майна.

Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей, включаючи нематеріальні активи, які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб’єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна. Дане визначення розрізняє майно в речовій формі (рухоме та нерухоме майно) та нематеріальні активи (безтілесне майно). Майно в речовій формі залежно від природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і нерухоме. До нерухомих речей належить земля (земельні ділянки) та розташовані на ній об’єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Вони зазвичай є незамінними і мають спеціальний правовий режим, що полягає в реєстрації прав на таке майно. Правовий режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські суда, судна внутрішнього плавання тощо. Різновидом нерухомого майна, що має спеціальний правовий режим, є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які відповідно до КУ є об’єктами права власності українського народу. Рухомими речами є речі, які вільно переміщуються у просторі. Правовий режим таких речей спрощений, оскільки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним для відчуження. Відтак, обіг таких речей не підлягає реєстрації за певними виключеннями. Нематеріальними активами є:

• Об’єкти інтелектуальної власності

• Науково-технічна інформація

• Права користування землею, водою, надрами, іншими природними ресурсами навколишнього природного середовища.

Вартість нематеріальних активів визначається сумою витрат на їх придбання і доведення відповідних об’єктів до стану, придатного для використання. Погашення вартості нематеріальних активів відбувається шляхом щомісячних амортизаційних відрахувань від собівартості продукції, виходячи з первісної вартості і строків корисного використання. Цей строк визначається самим підприємством, але не може бути більшим ніж 10 років або строку діяльності підприємства, якщо останнє було створене на визначений строк. Якщо вартість нематеріальних активів не зменшується в процесі їх використання (наприклад, товарний знак), амортизація не нараховується.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом господарювання, який його видав, та власником, передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документу, іншим особам.

Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частини прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.