- •1. Господарська діяльність як предмет господарського права: поняття, ознаки, види та принципи здійснення.
- •2. Поняття, особливості та види господарських відносин.
- •3. Методи правового регулювання господарських відносин.
- •4. Сутність та зміст господарського права як галузі права.
- •5. Поняття господарського права як правової науки та навчальної дисципліни.
- •6. Цілі і завдання правового закріплення державної економічної політики.
- •7. Прогнозування та планування економічного та соціального розвитку.
- •8. Засоби державного регулювання господарських відносин.
- •9. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю.
- •10. Особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах.
- •11. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •12. Система господарського законодавства.
- •13. Господарсько-правові норми: поняття та види.
- •14. Питання вдосконалення господарського законодавства.
- •15. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарських відносин.
- •16. Утворення суб’єктів господарювання.
- •17. Припинення суб’єктів господарювання.
- •18. Поняття, основні ознаки та види підприємств.
- •19. Правове становище підприємств державної форми власності.
- •20. Правове становище підприємств комунальної форми власності.
- •21. Правове становище підприємств колективної форми власності.
- •22. Правове становище приватних та орендних підприємств.
- •23. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств.
- •24. Поняття та характерні риси господарських товариств.
- •25. Класифікація господарських товариств.
- •26. Повне товариство як суб’єкт господарського права.
- •27. Командитне товариство як суб’єкт господарського права.
- •28. Акціонерне товариство як суб’єкт господарського права.
- •29. Товариство з обмеженою відповідальністю як суб’єкт господарського права.
- •30. Товариство з додатковою відповідальністю як суб’єкт господарського права.
- •31. Індивідуальні підприємці як суб’єкти господарського права.
- •32. Кредитні спілки у сфері господарювання.
- •33. Фермерське господарство як суб’єкт господарського права.
- •34. Особисте селянське господарство як суб’єкт господарського права.
- •35. Благодійні та інші неприбуткові організації як суб’єкт господарського права.
- •36. Відокремлений підрозділ господарської організації як суб’єкт господарського права.
- •37. Господарські об’єднання: поняття, види, особливості правового становища.
- •38. Поняття та види майна.
- •39. Джерела формування та склад майна господарської організації.
- •40. Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господарської організації.
- •41. Право власності – основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст.
- •42. Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів господарювання.
- •43. Поняття та ознаки господарського договору.
- •44. Функції господарського договору.
- •45. Класифікація господарських договорів.
- •46. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •47. Зміст господарського договору.
- •48. Форма господарського договору.
- •49. Забезпечення належного виконання господарських договорів.
- •50. Договори на реалізацію майна. Договір купівлі-продажу. Договір поставки. Договір міни (бартеру).
- •51. Підрядні договори.
- •52. Договори на користування чужим майном.
- •53. Транспортні договори.
- •54. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •55. Види господарсько-правової відповідальності.
- •56. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.
- •57. Принципи, межі та строки господарсько-правової відповідальності.
- •58. Форми господарсько-правової відповідальності.
- •59. Поняття та особливості відшкодування збитків.
- •60. Суть та зміст неустойки (штрафних санкцій).
- •61. Оперативно-господарські санкції.
- •62. Планово-госпразрахункові санкції
- •63. Адміністративно-господарські санкції.
- •64. Господарсько-адміністративний штраф та конфіскація.
- •65. Конфіскація
- •66. Поняття та значення економічної конкуренції.
- •67. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень.
- •68. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції та правовий статус антимонопольних органів.
- •69. Відповідальність за порушення антимонопольно конкурентного законодавства.
- •70. Поняття банкрутства та його ознаки.
- •71. Сторони у справі про банкрутство.
- •72. Стадії провадження у справі про банкрутство.
- •73. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство.
- •74. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •75. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •76. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •77. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство.
- •78. Поняття, ознаки та види бірж.
- •79. Порядок утворення, функції, права та обов’язки товарної біржі.
- •80. Угоди товарної біржі.
- •81. Правила біржової торгівлі.
- •82. Правове становище фондової біржі.
- •83. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності. Система нормативних актів про зовнішньоекономічну діяльність.
- •84. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •85. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності.
- •86. Зовнішньоекономічний договір.
16. Утворення суб’єктів господарювання.
Термін утворення є правовим поняттям господарського права. Це поняття включає врегульовані нормами ГП умови фактичного виникнення та легітимації суб’єкта господарювання. Виходячи з того, що в Україні створюються та функціонують суб’єкти господарювання різних організаційно-правових форм, господарське законодавство передбачає загальний та спеціальний порядок їх створення. Так, суб’єктом господарювання може бути утворений:
A. За рішенням власника майна або уповноваженого ним органу (загальний порядок)
B. У випадках спеціально передбачених законодавством за рішенням інших органів, організацій та громадян (спеціальний порядок).
Способами утворення суб’єктів господарювання є:
1) Шляхом заснування нового суб’єкта господарювання
2) Шляхом реорганізації діючого субєктагосподарювання
3) Шляхом примусового поділу діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів згідно антимонопольно-конкурентного законодавства.
Державна реєстрація суб’єкта господарювання – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення записів до єдиного державного реєстру. Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання визначений ЗУ «Про державну реєстрацію ЮО та ФО-підприємців», згідно з даним законом державна реєстрація включає в себе:
- Перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці.
- Перевірку документів, які подаються державному реєстратору на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
- Внесення відомостей про ЮО або ФО –підприємця до єдиного державного реєстру.
- Оформлення та видачу виписки з єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація здійснюється державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення, або в районній, районній в м. Київі та Севастополі районної адміністрації за місцезнаходженням ЮО, або за місцем проживання ФО-підприєства. Державний реєстратор та території відповідної АТО:
1. Проводить державну реєстрацію ЮО та ФО-підприємців
2. Проводить резервування найменувань ЮО.
3. Передає органам державної статистики, державної податкової служби, пенсійного фонду та фондам соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів ЮО.
4. Формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ.
5. Здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну.
6. Оформлює та видає виписки, довідки з єдиного державного реєстру.
7. Проводить державну реєстрацію змін до установчих документів ЮО та державну реєстрацію, зміну імені або місця проживання ФО-підприємців.
8. Проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-підприємцями.
9. Звертається до суду із заявами про зміну мети установи, у встановленому законом порядку.
Для проведення держа реєстрації ЮО засновник або уповноваженим ним особа повинні особисто надати держ реєстратору або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:
Заповнену реєстраційну картку на проведення держ реєстрації ЮО. Реєстраційна картка – це документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру
Примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновника про створення ЮО …
2 примірники установчих документів. ГКУ визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків та збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, атакож порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб’єкта господарювання повинен містити наступні відомості:
a) Його найменування
b) Мету та предмет діяльності
c) Розмір та порядок утворення статутного капіталу
d) Порядок розподілу прибутку та збитку
e) Відомості про органи управління та контролю, їх компетенцію
f) Про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання
g) Інші відомості, пов’язані з особливостями організаційно-правової форми суб’єкта господарювання.
Документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ЮО.
Інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників ЮО, яка дає змогу встановити ФО-власників і істотної участі цих ЮО.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації ЮО державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, внести до єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення запису до єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації ЮО є датою державної реєстрації ЮО.
Строк державної реєстрації ЮО не повинен перевищувати 3-х робочих днів з дати надходження документів на проведення державної реєстрації.
Для проведення державної реєстрації ФО, яка має намір стати підприємцем повинна подати державному реєстратору за місцем проживання такі документи:
• Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації ФО-підприємця
• Копію включення заявника до державного реєстру Фо-платників податків та інших обов’язкових платежів
• Документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, державний реєстратор вносить відповідний запис до єдиного державного реєстру. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації Фо-підприємця, державним реєстратором видається або надсилається поштою заявнику виписка з єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про ЮО та ФО-підприємців. Діяльність незареєстрованого суб’єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб’єктом, стягуються в дохід державного бюджету України у встановленому законом порядку. Закон передбачає випадки внесення змін до установчих документів:
1 – у разі зменшення статутного капіталу суб’єкта господарювання ЮО
2 - у разі зміни складу засновників суб’єкта господарювання ЮО
3 – у разі зміни найменування суб’єкта господарювання ЮО
