Рекомендовані методики для дітей від 3 до 7 років Методика „Вивчення мотивів взаємодії з дорослими”

Обладнання: необхідно сконструювати „телевізор” у вигляді ширми із завісами, що рухаються та „панель управління”.

Інструкція: дослідження проводиться індивідуально з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Дитина запрошується до окремої кімнати пограти в „телевізор”. На „панелі” розміщено 5 кнопок, які позначають різні варіанти взаємодії з дорослим. Дитина може сама „включати” найбільш цікаву для неї „програму”. Їй пропонується декілька варіантів гри.

1). Подивитися на заводну іграшку (вона з’явиться на „екрані”).

2). Подивитися на дорослого (той посміхнеться і, протягнувши руку з „екрану”, погладить дитину).

3). Пограти разом з дорослим в іграшку (дорослий викотить її з „екрану”).

4). Прослухати казку, яку розкаже дорослий, що з’явиться на „екрані”.

5). Порозмовляти з дорослим на одну із запропонованих тем, що стосуються дитини і її життя.

Опрацювання результатів. Відповідно до виказаного дитиною бажання експериментатор робить висновки про провідні мотиви взаємодії з дорослими, а саме: отримання нових вражень, ласка дорослого, спільна гра, слухання казки, бесіда на особисті теми.

Методика реєстрації соціальної активності дитини

Мета: визначення рівня розвитку якостей суб’єкта спілкування, діяльності та самосвідомості та їх прояви в реальній соціальній активності дітей.

Інструкція: реєстрація соціальній активності кожної дитини проводиться індивідуально в одному й тому ж встановленому спостерігачем часовому діапазоні і може проводитися в декілька етапів, на кожному з яких реєструються одиниці лише одного виду активності, наприклад, активність в діяльності. Для виділення та підрахунку одиниць активності використовуйте нижче приведену картку. Умови обслідування дітей повинні бути однаковими. Активність дітей не стимулюється та досліджується в групі.

Одиниці соціальної активності дитини

Особистісна активність	Комунікативна активність	Ігрова активність (для дошкільників)	Навчально-пізнавальна активність (для молодших школярів)
Загальне самооціночне судження, висловлювання; Загальне оціночне судження, висловлювання; Порівняння себе з оточуючими, виражене вербально; Оцінка результату своєї діяльності; Оцінка продуктів своєї діяльності; Оцінка своїх стосунків з оточуючими; Оцінка ставлень оточуючих до дитини; Оцінка подій та предметів оточуючого світу.	Звертання до дорослого, висловлене вербально; Звертання до однолітка, висловлене вербально; Прояв невербальних форм активності (жести, міміка, пози, пантоміми); Емоційне співпереживання, співчуття; Співробітництво з дітьми; Співробітництво з дорослими; Ініціатива в контакті з дітьми або дорослими; Демонстрація соціально-етичних знань; Активне виконання соціальних норм та вимог.	Самостійний вибір сюжету гри; Прийняття та виконання ролі; Прийняття ролі учителя, вихователя, дорослого; Розподіл ролей в грі; Планування гри; Вербальне позначення своєї ролі; Елементи творчості у грі; Підбір іграшок або їх замісників.	Пізнавальні запитання; Елементи творчості; Число правильно виконаних письмових самостійних завдань; Елементи перенесення кодування та прогнозування; Елементи порівняння, моделювання, зміни; Елементи цілепокладання; Число правильних усних відповідей.

Узагальнення результатів: загальний індекс соціальної активності підраховується за формулою:

КА=(Оа1+Оа2+Оа3+Оа4):t∙100%,

де КА – коефіцієнт соціальної активності;

Оа1, Оа2, Оа3, Оа4 - сума зареєстрованих одиниць кожного виду активності. При цьому можна окремо визначати коефіцієнт для кожного виду соціальної активності дитини: як суб’єкта самосвідомості, суб’єкта діяльності (гра, навчання) та суб’єкта спілкування.

Виділено декілька рівнів соціальної активності дитини:

І РІВЕНЬ „неадекватна активність”: 20-5% (соціальна занедбаність);

ІІ РІВЕНЬ „адаптивна активність”: 30-20% (соціальна готовність);

ІІІ РІВЕНЬ „адекватна активність”: 45-30% (соціальна суб’єктивність).