Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЖУЧКОВА ЧИЧУЛИНА готов.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
943.91 Кб
Скачать

6.7. Література до теми 6

1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємств : навчальний посібник для студентів вищих навчальних заходів. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

2. Педан М.П., Рогожин П.С., Скурский М.А. Управление экономикой строительства. – К.: Высшая школа,1990. – 237 с.

Розділ 7 організація і управління будівельним підприємством

7.1. Основні закони організації

Функціонування будівельного підприємства здійснюється відповідно до діючого законодавства. Всі рішення, які приймаються людиною чи його дії так чи інакше підкорюються деяким свідомим або не свідомим залежностям. З категорії «залежності» виникає поняття закону. Закон – це залежність, яка або:

  • зафіксована в законодавчих документах (конституції, законодавчих актах, установах та інше);

  • є загальноприйнятою нормою для великої кількості людей та організацій;

  • отримала підтримку авторитетних науковців (синергія, пропорційність, композиція та інше).

Закони аналогічно залежностям бувають об’єктивними та суб’єктивними, короткочасними та довготривалими, моральними і аморальними.

Об’єктивні закони носять назву «закони організації», а суб’єктивні закони для організацій. Так само,як і залежності, закони можуть бути представлені у вигляді графіків, таблиць, формул, описів, набора параграфів і статей, інструкцій та положень.

Закон – це динаміка функціонування організації, а положення,стаття, данні таблиці та інше – це статистика.

Закон, закономірність можна представити як зв'язок цілей управління з методами їх досягання. Наприклад, закономірність створення організацій – це:

  • виявлення конкретної суспільної потреби чи потреби групи людей;

  • дослідження потреб на стійкість, об’єм, ступінь незадовільності;

  • формування об’єкту управління (склад, професійний рівень, функціональні обов’язки);

  • створення суб’єкта управління (склад (фізичні та юридичні особи), професійний рівень, функціональні права та обов’язки);

  • проектування організації (організаційна структура управління, географічне розташування та структура – зосереджена та розподілена).

Таким чином, закон (закономірність) має механізм дії та механізм використання. Механізм дії це формування залежностей вихідних параметрів від вхідних; знаходження допустимої інерційності, запізнення, та порога реагування.

Механізм використання – це набір правил чи норм для реалізації механізму дії робітника з вказуванням списку його прав та відповідальності.

Організація завжди проходе випробування двох дій: 1 – зі сторони закону; 2 – зі сторони керівництва. Якщо механізм дії та механізм використання відповідають один одному, то це звісно призводить до ефективної діяльності організації.

Кожну організацію можна розглядати, як суперпозицію (складну суму) більш мілких підрозділів. Механізм використання закону в організації також можна розглядати як суперпозицію закону в низових підрозділах; результат його виконання – вхідна дія (аргумент) для виконання закону слідкуючої ієрархії організації. Невиконання закону в будь-якому підрозділі або рівні може призвести до зриву поставлених цілей.

Закони організації держать в своєму складі загальне (складає механізм дії незалежно від держави, географічного розташування, сфери діяльності організації) та особливе (частина закону, яка не змінює суті та означаюча особливості організації, як соціальної системи.

Закони грають вирішальну роль в теорії організації, в тому числі:

  • утворюють теоретичний фундамент;

  • призводять до переходу від емпіричного підходу до професійного;

  • дозволяють правильно оцінити ситуацію, яка з’явилась;

  • дозволяють аналізувати зарубіжний досвід.

Закони організації підрозділяються на два рівня:

  • основоположний закон організації (закон синергії, закон самозбереження, закон розвитку);

  • менш важливі закони організації (закон інформативності-упорядкованості, закон єдності аналізу та синтезу, закон композиції та пропорційності, специфічні закони соціальної організації).