1. Організація роботи прокуратур обласного рівня.

Обласна прокуратура в межах своєї компетенції, підпорядкована Генеральній прокуратурі, безпосередньо виконує майже всі покладені на прокуратуру зовнішні функції, а з іншого – здійснює оперативне управління підпорядкованими їй міськими та районними прокуратурами. Усі функції обласної прокуратури прив’язані до її підрозділів, поділяються на зовнішні та внутрішні, а усі підрозділи апарату можна умовно поділити на дві групи: 1) оперативні підрозділи (що виконують зовнішні та внутрішні функції прокуратури - кримінально-судовий, цивільно-судовий відділи, управління з нагляду за дотриманням законів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання, попереднього слідства, відділ нагляду за дотриманням законів про права неповнолітніх та ін.); 2) підрозділи організаційно-управлінського характеру або, за іншою термінологією, неоперативні підрозділи обслуговуючого призначення (служби статистики, систематизації, контролю виконання, прийому громадян та ін.).

Згідно зі ст. 16 ЗУ "Про прокуратуру" прокуратури областей очолюють відповідні прокурори.

Укомплектовувати апарати прокуратури обласного рівня згідно Наказу Генерального прокурора від 15.09.2014р. № 2г (зі змінами 12.12.14) потрібно за рахунок працівників, які до призначення на посаду мають стаж роботи в органах прокуратури не менше трьох років та враховуючи ЗУ «Про прокуратуру» та в порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

2. Підстави та порядок призначення і заміни прокурора у кримінальному провадженні відповідно до (ст. 37) КПК України.

Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у таких випадках:

- відповіднодо ч. 4 ст. 36 право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники;

- згідно ч. 3 ст. 37, якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

- відповідно до ч. 3 ст. 313 у разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність;

- відповідно до ч. 2 ст. 341 цього Кодексу, якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

3. Періодичність проведення перевірок за додержанням законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань за наказом Генерального прокурора України №7гн від 12 квітня 2013р.

Відповідно до п. 10 Наказу Генерального прокурора України №7гн від 12 квітня 2013р, для проведення перевірок у слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України розпорядженнями прокурорів створювати робочі групи під керівництвом працівників підрозділу з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, до складу яких включати працівників структурних підрозділів прокуратур обласного рівня, які здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні, організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді та захисту прав і свобод дітей.

Комплексні перевірки в установах попереднього ув’язнення і виконання покарань Державної пенітенціарної служби України та у спеціальних установах Міністерства внутрішніх справ України, підрозділах управлінь державної виконавчої служби Головних управлінь юстиції проводити за обов’язкової участі працівників апаратів прокуратур обласного рівня та прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних прокурорів із залученням відповідних спеціалістів – один раз на півріччя. Не рідше одного разу на півріччя перевіряти стан організації та забезпечення покладених на них функцій і завдань з питань виконання кримінальних покарань та застосування інших примусових заходів.

В установах попереднього ув’язнення та виконання покарань Державної пенітенціарної служби України щомісячно перевіряти додержання вимог законодавства при розгляді звернень затриманих та засуджених, стан обліку інформації про злочини та події, законність накладення дисциплінарних стягнень та поміщення ув’язнених і засуджених до карцерів, дисциплінарних ізоляторів, переведення до приміщень камерного типу (одиночних камер).

Перевіряти стан додержання законів у діяльності оперативних підрозділів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України при здійсненні ними оперативно-розшукової діяльності, керуючись вимогами наказу Генерального прокурора України, що регламентує питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Копії довідок про результати перевірок та документів прокурорського реагування у десятиденний строк надсилати до прокуратур вищого рівня, прокурорам районів у містах з районним поділом – до прокуратури міста, а комплексних перевірок в установах попереднього ув’язнення і виконання покарань Державної пенітенціарної служби України та у спеціальних установах Міністерства внутрішніх справ України, управліннях державної виконавчої служби Головних управлінь юстиції – також до Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів.

Згідно п. 11 Наказу прокурорам усіх рівнів при здійсненні нагляду на цьому напрямі співпрацювати з представниками Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських, правозахисних організацій, засобів масової інформації та вживати організаційних заходів, спрямованих на проведення спільних перевірок, а також висвітлення результатів проведеної роботи.

П. 12 Наказу - при здійсненні перевірок обов’язково проводити особистий прийом осіб, які перебувають у піднаглядних установах, та приділяти особливу увагу забезпеченню адміністрацією їх права звертатися із заявами і скаргами, запитами на інформацію до будь-яких органів, установ, організацій та посадових осіб.

12.1. Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, їх заступникам та прокурорам міст, районів, міжрайонним, районним у містах прокурорам та відповідним прокурорам у воєнній сфері не рідше одного разу на місяць безпосередньо здійснювати особистий прийом ув’язнених та засуджених осіб в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань. Звернення, які не стосуються порушень законності при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, направляти за належністю у встановленому законодавством порядку та строки.

П. 13 Наказу критеріями оцінки ефективності наглядової діяльності на цьому напрямі визначити: реальний стан законності у піднаглядних органах та установах; запобігання і протидію злочинності та корупції; повноту вжитих заходів реагування щодо усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяли; поновлення порушених конституційних прав і свобод людини; відшкодування завданої шкоди; відповідність чинному законодавству, міжнародним нормам і стандартам умов тримання осіб у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, попереднього ув’язнення і виконання покарань.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15

Питання 1: Організаційно-управлінські повноваження керівників прокуратур.

Організація – це система заходів, спеціально створених та підтримуваних прокурором у підлеглому йому труд колективі.

Управління – це щодення його діяльність з упорядкування цієї системи, вирішення конкретних завдань, що постають перед прокуратурою і її органами в цілому. Основні елементи управління:  Прийняття управлінських рішень та доведення їх до безпосередніх виконавців (прокурор приймає рішення, працівники під розпис ознайомлюються з ним);   Контроль за їх виконанням (Управлінську рішення – це накази, розпорядження, завдання, інші акти, які виходять від вищестоящих прокурорів). Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів. 

У цілях забезпечення координації діяльності органів, вказаних у частині першій цієї статті, прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України.

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

 Прокурорам усіх рівнів координувати діяльність правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про прокуратуру". Координаційні наради проводити відповідно до виникаючих проблем з метою визначення спільних заходів по боротьбі із злочинністю та контролю за їх виконанням. 

Основними елементами організації роботи в органах прокуратури є:  

1. Розподіл прокурорської роботи і службових обов’язків;  

2. Створення та підтримання в органах прокуратури організаційного порядку;

3. Визначення системи контролю за її виконанням та ін. заходи організаційного характеру.

Питання 2: Правовий статус прокурора у кримінальному провадженні.

Прокурорський нагляд у кримінальному провадженні здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори (ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 36 КПК України), а саме: перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їхні старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їхні перші заступники, заступники прокурорів, старших прокурорів та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК України.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові й інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Варто зазначити, що прокуратура є єдиним органом, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Так, згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Передбачено, що прокурор має такі повноваження щодо здійснення керівництва досудовим слідством: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення в установлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК України; скасувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; погоджувати клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; погоджувати слідчому повідомлення особі про підозру; погоджувати слідчому постанову про зупинення досудового розслідування.

Загалом до процесуальних рішень прокурора належать:

- постанова прокурора – основний процесуальний документ, яким прокурор зобов’язує слідчого, керівника органу досудового розслідування, фізичних або юридичних осіб вчинити певні дії.

- обвинувальний акт;

- клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру,  виховного характеру

- клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 

-  письмові вказівки; 

- письмове доручення.

Питання 3: Підстава набуття права власності на землю.

Суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підстави та порядок виникнення права власності на землю зумовлені формою власності на землю. Крім того, підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю можна поділити ще на дві самостійні підгрупи: підстави та порядок виникнення права приватної власності громадян на землю і підстави та порядок виникнення права власності юридичних осіб на землю. Що стосується виникнення права суспільної (публічної) власності на землю, то його підстави також можна поділити на дві групи - підстави та порядок виникнення права державної власності на землю і підстави та порядок виникнення права комунальної власності на землю.

Підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю. Підставою виникнення права власності па землю є юридичний факт, з яким он пов'язує виникнення цього права. Згідно з ЗК України до юридичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать:

- рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність;- цивільно-правова угода;- успадкування земельної ділянки.

Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії органів влади та осіб, які набувають права власності на землю. Ці дії є складними за змістом, І вчинення їх регулюється правовими нормами, які у сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.

Проте порядок набуття права приватної власності на землю не є однаковим, оскільки залежить від підстав набуття землі у власність. Так, земельне законодавство встановлює порядок набуття права власності на землю громадянами шляхом:- приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації;- приватизації земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю);- приватизації земельної ділянки за плату;- придбання земельної ділянки за давністю користування (набувальна давність);- придбання земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, на підставі цивільно-правового договору;- успадкування земельної ділянки.

Білет №16