Методика гідрологічних досліджень своєї місцевості.

Основними завданнями таких досліджень є: розширення та закріплення знань про структуру гідросфери, розвиток навичок у проведенні гідрологічних досліджень та організації проведення екскурсійної роботи на місцевості.

Основою даної роботи є лекційні, лабораторні та самостійні заняття з даної теми. Попередня підготовка передбачає знайомство з місцевістю за допомогою картографічних джерел, довідкової літератури тощо.

До об’єктів гідрологічних досліджень належать: річки, озера, болота, підземні води.

Вивчення гідрологічних об’єктів починається з організації водомірного поста – точок спостереження. Найпростіший – рейковий (висота 2-4 м, ширина 9-12 см, фарбують білим кольором та наносять поділки, відстані між якими 2 см; нульову поділку рейки роблять на рівні найглибшого місця річкового дна).

Обладнання: мірний шнур довжиною 30 м з поділками, рулетка, компас, водомірна рейка, термометр, 10-12 поплавків, 3 пляшки, білий диск, секундомір, лопата, пробірки та інше.

Річки. Для навчальних цілей краще всього вивчати малі річки тому, що можна провести комплекс робіт. Дані про річки повинні включати такі характеристики:

1) назва;

2) басейн, витоки, гирло, джерела живлення (коротка характеристика: площа, рельєф, геологічна будова, клімат, густота річкової сітки тощо);

3) морфологічні дані річки та окремих її відрізків (довжина, ширина, глибина, характер дна, характер русла, наявність порогів (водоспадів), робота річки (глибинна та бокова ерозія));

4) фізичні властивості води (температура, прозорість – на дно скляної трубки діаметром 3 см та довжиною 50 см з поділками на сантиметри опускають фарфорове коло з чорними плямами і воду зливають до тих пір, поки не будуть видимі чорні плями, колір, запах – землистий, рибний, трав’яний, сірководневий, болотний – визначають у колбі тощо);

5) гідрологічні показники (швидкість течії, падіння, ухил), витрати води, річний стік;

6) режим (коливання рівня за сезонами року), час льодоставу та льодоходу;

7) рослинний та тваринний світ;

8) господарське використання, охорона та раціональне використання вод.

До тексту повинні прикладатися ілюстрації: план ділянки, профіль січення, графіки, таблиці розрахунків (швидкості).

Основні гідрометричні роботи:

1. Визначення ширини річки (за допомогою шнура, на око),

2. Проміри глибин та побудова профілю,

3. Визначення рівня води (щодня о 7 і 19 годинах за формою: число, година, рівень води, стан погоди, хто спостерігав).

4. Визначення швидкості течії:

а) поплавками; сума швидкостей всіх поплавків поділену на кількість замірів;

б) сер. швидкість = максимальна швидкість * К; К: 0,55 для гірських, 0,65 для рівнинних, 0,85 для рівнинних з піщаним дном.

в) глибинними поплавками (пляшками),

г) гідрометричними вертушками;

5. Визначення площі живого січення; для цього спочатку визначають ширину і глибину річки, а потім: або (якщо річка неширока) напівсума ширини річки помножена на глибину (площа трапеції), або (якщо річка широка) сума всіх перерізів, які дорівнюють напівсума глибин помножена на відстані між замірами глибин, або середня глибина помножена на ширину річки;

6. Визначення витрат води = швидкість * площу січення;

7. Вивчення джерел (наповнення банки водою за 1 хв. і вираховується дебіт за годину, добу), також визначають смак, колір (залізо – коричневий, вапняк – мильний); солі залишаються на склі після випаровування;

8. Температура, прозорість.

Озера. Дані про озеро, які характеризують його, включають характеристику:

1. назва;

2. географічне положення (по відношенню до басейнів річок, елементам рельєфу, над рівнем моря);

3. морфометрія (протяжність, площа (способом засічок знаходять ширину та довжину озера і перемножують; площу овальної форми знаходять за формулою Площа = мирина*длина (1 – К), де К – коефіцієнт; неправильної форми -- палеткою), глибина (середня злибина дорівнює об’єм водяної маси поділеної на площу поверхні), об’єм води);

4. будова озерної котловини (рельєф дна, схилів, гірські породи дна, характерні ознаки);

5. гідрологічний режим (характер стоку, режим, рівневий режим, течії);

6. фізичні властивості (якість води, температура, колір, прозорість);

7. рослинний та тваринний світ;

8. господарське використання та охорона вод.

До опису прикладається: геоморфологічна карта озера, батиметрична карта, геолого-геоморфологічний профіль котловини, замальовки, журнали спостереження.

Основні гідрометричні роботи:

1. Окомірна зйомка;

2. Вимірюється ширина, глибина, площа, об’єм води =

середня глибина =

3. Прозорість (за допомогою диска Секкі або блюдця у діаметрі 15 см).

Болото. Включає такі характеристики:

2. назва;

3. географічне положення;

4. морфометрія (площа, протяжність)

5. тип болота, живлення, водний режим;

9. рослинний та тваринний світ;

10. господарське використання та охорона вод.

Підземні води. Вони характеризуються: джерело, географічне положення, дебіт (кількість води, яка виходить на поверхню, в літрах в секунду), властивість води, господарське використання.

Основні гідрометричні роботи:

1. Визначення дебітів криниць у л/сек., м³/добу,

2. Визначення швидкості та напрямку ґрунтових вод,

3. Визначення температури (за температурою можна визначити глибину залягання), прозорості (на око), кольору (стакан ставлять на білий лист паперу), смак (воду підігрівають до 35^о і набирають у рот, тримаючи декілька секунд), запах (якщо вода не пахне, то її закривають у пляшці при температурі 60^о), хімічний склад (визначають у лабораторії), жорсткість (за накипанням у чайнику, мильності).

Методика проведення геологічних досліджень свого краю.

Геологічні спостереження, які є основою комплексної фізико-географічної оцінки місцевості, необхідні для знайомства, розуміння генезису рельєфу, його історії формування, закономірностей та взаємозв’язків між геологічними процесами та іншими явищами.

Геологічна будова краю обумовлена в першу чергу його тектонічною будовою, тобто спеціальними формами залягання гірських порід. Встановити особливості геологічну історію краю, наявність запасів мінеральних ресурсів краєзнавець може встановити за допомогою спеціальної літератури, геологічних карт тощо.

Для шкільного краєзнавства дослідження обмежуються вивченням складу гірських порід, послідовності їх залягання та їх форми. Це можливо лише в місцях, де гірські породи вільні від грунтово-рослинного покриву – кар’єрах, природних відслоненнях, руслах річок, ярів, скельних масивів. Об’єктами геологічних досліджень є цінні гірські породи, корисні копалини, скаменілості.

Обладнання: карта, геологічний молоток, гірничий компас, рулетка, лупа, зубило, мотузка, коробочки, записна книжка.

Основні види робіт:

Опис відслонення. Є штучні та природні.

А) Встановити місцезнаходження, орієнтири, номер відслонення;

Б) Намітити вертикальну лінію, за якою будуть вестися спостереження, зачистити розріз;

В) Характер відслонення (яр, річка, кар’єр),

Г) Розмір (протяжність, висота),

Д) Простягання (це положення лінії, що лежить у площині пласта, визначається в азимутах), падіння (кут, який утворюється площиною пласта та площиною горизонту, визначається в градусах) та візуальний нахил (горизонтальне, нахилене..), опис проводять кожного пласта окремо зверху до низу, їх потужність;

Е) Визначають структуру (будівлю: уламкова ..), текстуру (зовнішній вигляд: рихла, тверда), колір, домішки (скаменілості ..), утворення порід.

Закінчивши опис пластів, роблять їх замальовки, ескізи.

Опис гірських порід. Визначаються породи та мінерали (магматичні, метаморфічні, осадові). Така робота проводиться на місцевості (якщо можливо визначити гірські породи) або в лабораторних умовах за хімічним аналізом та визначниками. Характеристика опису: текстура, структура, мінеральний склад, колір, твердість, блиск, колір риски, інші ознаки (злам, жирність на дотик). Породи ретельно складають у коробочки та інвентаризують їх.

Складання геологічної карти, стратиграфічної колони, геологічного профілю.

Методика проведення геоморфологічних досліджень свого краю.

Рельєф – один з найголовніших компонентів географічного комплексу. Комплексоутворююче значення рельєфу дуже велике. Основними завданнями таких досліджень повинні стати: вивчення окремих форм рельєфу, встановити їх походження; визначити Морфометричні показники (абсолютні, відносні висоти, протяжність, обриси, кути падіння); вивчити зв’язок рельєфу з геологічною будовою; дати господарську оцінку.

У підготовчий період знайомляться з літературою, картами тощо, готують обладнання: блокнот, записна книжка, планшет, компас звичайний і гірський, лопата, рулетка, фотоапарат, нівелір.

Дослідження ведуться у такій послідовності:

1. Назва геоморфологічного об’єкту, його географічне положення,

2. Рекогносцировка з метою дістати загальні уявлення про територію,

3. Виділити основні типи рельєфу та геоморфологічні форми й елементи (перша група – еолові, друга група – створені підземними водами, третя група – створені роботою текучих вод, четверта група – льодовикові, п’ята група – які утворилися вивітрюванням);

4. Ведуть польові спостереження, записуються морфометричні дані, ведеться висотна зйомка території;

5. Виконуються схематичні замальовки, профілі;

6. Господарське використання;

7. Дата, хто виконав.

Опис ярів. Місцезнаходження, напрям течій вод, водозбірна площа, загальна довжина, максимальна ширина, максимальна глибина, характер бровки (чітка, задернована ...), крутість схилів (визначається екліметром), повздовжній та поперечний профіль, відслонення, заходи по боротьбі.

Вивчення річкової долини. Починають вивчати з корінних берегів (високий, низький, близько від води .. ), наявність терас (корінні, алювіальні), заплава та її використання; будують профіль долини

Вивчення базису ерозії.

Вивчення площинного змиву.

Вивчення ерозійного розчленування. Густота розчленування визначається за коефіцієнтом, який дорівнює довжині всіх долин, ярів, балок поділеній на площу досліджуваної території. Вона показує наскільки вододіл знаходиться вище від місцевого базису ерозії.