5. Пізній підлітковий вік – стадія отроцтва (з 17 до 18 років). Роки дорослішання (з 18 до 27 років). Роки пошуку своєї глибинної чоловічої сутності (з 27 до 35 років)

Центром розвитку в отроцтві стає голова, і розвиток тепер здійснюється через інтелект. Юнаки перестають мислити образами, а переходять на абстрактне мислення, з’являється можливість подумати, осмислити та проаналізувати свої почуття, поміркувати над подіями життя і дати оцінку їх значності для свого життя, виникає бажання побути самому. Психолог та вчений, доктор філософії Ерік Еріксон назвав ці отрочні роки конфліктом «самосвідомості та збентеження»¹⁷. Якщо в періоді ранньої юності підліток зіштовхувався з необхідністю заново знайти себе, по-новому побачити світ, провести переоцінку цінностей та виробити нові схеми дій, що ведуть до успіху, але до кінця пізньої юності він знаходить своє нове «Я».

Емоції та почуття. Результати досліджень мозку, що вказують на ті області, в яких хлопчики емоційно більш вразливі, ніж дівчатка, говорять про те, що розглядати природу хлопчика необхідно під іншим кутом. Хлопчики просто не настільки сильні, як ми гадаємо; дівчатка просто часто емоційно міцніше (хоча це і не очевидно, оскільки вони відкрито висловлюють душевне співчуття через сльози і говорять більше, ніж хлопчики). Чоловіча емоційна слабкість зумовлена меншою кількістю функцій мозку, призначених для обробки даних. Обробка емоційної інформації потребує у чоловіків більше часу та залучає менше логічного мислення. Не можна не погодитися з О. Вороніною¹⁸,яка писала в одній із статей: «Табу на емоційність, стереотип завжди процвітаючого переможця, сексуального гіганта і так далі викликають у багатьох чоловіків, які не бажають або не вміють слідувати цим стереотипам, стреси, почуття невдахи, хвороби, нарешті, депресію».

Стереотипи. Занадто велика роль стереотипних уявлень про те, яким повинен бути чоловік. Підліток намагається підігнати себе під той стереотип, який є головним в його родині, або значущий для нього групі однолітків, або в суспільстві. Більшість хлопчиків входять в період зрілості із запереченням глибинних почуттів. Дорослі як і раніше дозволяють відчувати почуття, які стали частиною чоловічого стереотипу: гнів, сексуальний потяг та агресивність. Дуже багато юнаків, та й уже дорослих чоловіків не можуть висловити печаль, гіркоту втрати, радість життя. Набір емоційних виражень достатньо одноманітний. Якщо з’явилася можливість поговорити про те, як хлопчик відчуває страх, образу або інше почуття, це допоможе йому глибше зрозуміти свій внутрішній світ, світ своїх почуттів.

Сексуальність. В сучасній родині сексуальність не стільки подія, скільки процес. Це складний час для батьків, тому що зміни, які відбуваються з хлопчиком, викликають необхідність говорити з ним про проблеми сексу. Часто ці розмови оживляють ті страхи, той сором та те почуття провини, від яких ми самі страждали, коли були підлітками. Крім того, «існує безліч джерел статевої просвіти, які діють без відома та згоди батьків у їдальнях, роздягальнях, туалетах, - це графіті, порнографія, анекдоти на сексуальні теми, хвастощі та бравада деяких молодих людей, які насмілюються проявляти сексуальну активність. Молодь, окрім того, отримує велику інформацію на теми сексу в кіно та по телевізору, причому частіше за все ця інформація носить сенсаційний або збочений характер»¹⁹. Хлопчики дуже чуттєві до того, що відбувається в їх тілі, тому необхідно захищати їх від кепкувань над змінами, що відбуваються. Прийшов час, коли батько або інший чоловік, який користується у хлопчика довірою, повинен розповісти йому про чоловічі рушійні сили та чоловічу сексуальність. Діти повинні мати можливість задати будь-які питання, які їх цікавлять, і отримати точну та чесну відповідь.

Між15-16 роками хлопчика сильніше запалює власна фантазія та взаємовідносини у реальному життя (обійми, прогулянки). До 16-17 років його збуджують еротичні картинки, ритмічна музика, бажання бути поряд з дівчиною. Багато батьків здійснюють велику помилку, вважаючи, що діти в цьому віці вже знають про секс все, що їм потрібно знати. Однак їх знання в кращому випадку уривчасті та частіше за все неточні. Сексуальність хлопчиків у вік високих технологій – проблема особливої складності.

Встановлення меж поведінки. Встановлення меж дозволеної поведінки здійснювати стає і складніше і легше.

У хлопчика з’являється само мотивація до співробітництва, його дуже цікавить внутрішній та зовнішній світ. Його цікавить, що та як відбувається навколо нього. Він може бути сильно захоплений якою-небудь справою та відмовляється від усього, що здається йому нерозумним, неправильним або несправедливим. Часто наводить доводи, які спростувати буває дуже складно. В цьому віці потрібно все обговорювати, щоб тримати руку на пульсі змін, що відбуваються в ньому, процесу змін потреб. Хлопчику-підлітку хочеться пробігти своє власне життя. Він жадає стати чоловіком. Межі дозволеної поведінки необхідно часто переглядати, робити їх більш гнучкими, але вони все одно повинні бути.

Рекомендації батькам:

• Обговорювати обмеження краще наодинці.

• Перш за все встановити межі, визначитись, чого ви бажаєте домогтися.

• Наслідки повинні відповідати провині.

• Іноді краще дати можливість проявитися природним наслідкам.

Типові прояви агресії. В цьому віці, на думку Д. Хорсанд¹⁹, основним видом агресії стає захист.

Підвищена агресивність частіше спостерігається у підлітків, які не пройшли кризу попереднього вікового періоду та до сих пір страждають від невпевненості в собі, низької самооцінки та зростаючого на цьому фоні комплексу неповноцінності. Для приниження інших використовується фізична та словесна агресія.

Для підлітків, які пройшли основну фазу кризи, агресивність приймає форму захисту свого вистражданого «Я», його недоторканості та цілісності. Переважаючою є пасивна агресія. Підлітку просто необхідна своя територія, хоча б відгороджена частина кімнати, куди можна входити тільки зі згоди підлітка. Це відстоювання права на особисту свободу.

Незадоволення собою – ще одна причина агресивності в цьому віці, комплекс неповноцінності та відчуття безсилля породжує заздрість, ревнощі, злість, невміння жити своїм життям.

Рекомендації батькам

• Намагайтеся бути вдома, коли син повертається зі школи.

• Активно цікавтеся суспільним та шкільним життям сина та, по можливості, долучайтесь до нього.

• Намагайтесь організовувати такі справи, де хлопчик може навчитися чомусь новому та пережити ситуацію успіху.

• Запитуйте частіше, що їх цікавить, обговорюйте.

• Бажано разом відвідуйте театр. Театральні вистави, читання визначних п’єс допомагає вийти за межі свого обмеженого життєвого досвіду, приміряти на себе різноманітні ролі та емоції.

• Живопис, скульптура, кераміка, графіка можуть стати могутнім засобом для самовираження підлітка. Красота та порядок часто чинять заспокійливий вплив на емоційні сплески.

Таким чином, закінчуються шкільні роки, подальший розвиток хлопчика-юнака можна умовно розділити на роки дорослішання та роки пошуку своєї глибинної чоловічої сутності.

Особливості поведінки хлопчиків у підлітковому віці

Розвиток підлітка включає в себе дві стадії – «заперечення» та «ствердження». В ранньому отроцтві підлітки протиставляють себе самому (як 3-річні діти зі своїм постійним «ні»), в останні роки отроцтва починають сприймати зовнішній світ як підтвердження того, що у нього є в ньому своє місце. Вони дивляться на світ крізь рожеві окуляри, сподіваючись побачити красу та довершеність світу, а не людські недоліки та несправедливість. Життєва реальність кидає їх у розгубленість, сумніви та позбавляє ілюзій. Відчуття злості, образи, відчаю та пригніченості може перерости у цинізм. Частіше за все нападкам, словесним та навіть фізичним, піддаються авторитети та матері²⁰. Вихід енергії хлопчика може бути як у виконанні фізичної праці, так і у залученні до туристичних походів, спортивних змагань.

В підлітковому віці часто з’являється дромомания – потяг до бродяжництва; піроманія – потяг до підпалювань, в основі яких сенсорна жага (жага нових відчуттів)²¹.

Хлопчики, а згодом чоловіки, не переносять критики. За своєю природою чоловік підозрілий, схильний до заздрості, придушенню інших, завжди готовий захищатися. Прояв емоцій рівнозначний втраті щита у бою. Соціальне виховання підсилює ці природні схильності, оскільки від нього потребують: «Веди себе як чоловік», «Чоловіки не плачуть».

Хлопчики за природою своєю схильні до зарозумілості: їх довгий час виховували в дусі переваги над жінками. Ось чому так важливо вчити хлопчиків вмінню просити пробачення, допомогти іншій людині, проявити повагу до людей. Дуже корисно залучати хлопчиків до догляду за літніми та немічними людьми, привчати їх піклуватися про молодших дітей. Завдяки цьому вони відчувають свою корисність, і в них підвищується самооцінка. Кожного разу, коли дорослі стикаються із зухвалою поведінкою молодих людей, вони мають справу з огріхами виховання.

Ігри хлопчиків спираються на дальній зір: кидати у ціль, бігати один за одним, і вони надають перевагу груповим іграм. Під майданчиком для ігор мається на увазі не тільки майданчик в буквальному сенсі, але й усяке місце для фізичної активності дітей, їх розумового розвитку, міркувань, вирішення задач та експериментування. Майданчик для ігор – особистий притулок, фортеця дитини. Тут хлопчик вчиться викидати свою агресію, яку він стримує з остраху перед покаранням. Часто тут він перевіряє кордони дозволеного. Тут проявляється потреба у просторі для руху, росту та самовираження.

Хлопчик виплескує в грі свідомий та несвідомий гнів, який батьки направляють один на одного та на нього. Коли він кидає на землю іншого хлопчика, його самооцінка миттєво зростає. Принижуючи дівчаток, з якими разом грає, він повторює відношення до жінки свого батька, діда, дядька. Адже сімейні сцени для нього представляють такий же майданчик для ігор. Ігри хлопчика краще готують їх до життя в світі, де потрібно працювати, тому що в цих іграх можна спостерігати більш складні правила та ролі.

Прагнення чоловіків збиратися у стаю вироблялось мільйони років, закріпилося в мозку та ніяким перевихованням за добу його не знищиш. Ставши дорослим, юнак буде надавати перевагу компанії, клубам, щоб обмінятися жартами і травити байки про свої досягнення, а повернувшись додому, посидіти наодинці, як колись в стародавні часи вони сиділи перед вогнем, повернувшись з полювання.

Телебачення блокує уяву хлопчиків, скорочуючи період уваги, умертвляючи здатність відчувати чужий біль. Воно витісняє власні образи та творчі думки дитини та замінює їх конструктами, створеними дорослими. Ролі у власних драмах дитини грають герої, побачені по телебаченню. Саме вони займають місце, яке повинне належати духовним образам та почуттям, що живуть всередині хлопчика. Він не тільки втрачає здатність до внутрішнього зосередження, із-за чого він втрачає можливість контактувати зі своїм тілом. Звикнувши дивитися поглядом, що зупинився, на екран хлопчики стали відчувати складнощі у здійсненні складних рухів очима, які потрібні при читанні. Окрім того, телевізійні передачі привчають мозок до очікування швидкої зміни ситуацій. Швидкість, з якою розвивається дія, майже не залишає часу дитині на її осмислення. Постійні телевізійні бійки з нанесенням каліцтв одне одному призводять до підвищення агресивності у дітей. Діти, які проводять менше часу у телевізора, менше штовхаються, б’ються та кричать, більш охоче шукають альтернативні рішення проблеми у випадку розбіжностей.

Потребу у суто чоловічих справах та інтересах підлітки задовольняють на вулиці, в своїх тусовках, однією з причин цього явища можна назвати переважання жіночих колективів у школах. Це позначається, перш за все, на мові спілкування вчитель-учень. В словах жінки-педагога вони бачать, перш за все, прояв офіціозу (якому вони пручаються), романтизму (якого вони соромляться) і фемінізму (який їм порядком набрид). Тому підлітки винаходять свою, карнавальну, навмисно грубу, що межує з вульгарною та кримінальною, мову, вироблюють свій, чоловічий, на їх погляд, стиль мовленнєвої поведінки, за яким можна відрізнити «свого» від «чужого».

Роки дорослішання (з 18 до 27 років)

Тепер юнак стурбований не пошуком свого «Я», яке в основному знайшов, він просто додає до нього нові риси та характеристики, збагачуючи уявлення про структуру своєї особистості. Для випускника зараз немає тієї стабільності та регулярності, на яких будувалося життя раніше. Сьогоднішній випускник рідко буває готовий до того, щоб жити. Він одразу починає спотикатися о спокуси задоволення, грошей, о ті швидкоплинні дрібниці, якими спокушає культура. Здоровий сучасний чоловік повинен відчувати свою тотожність у світі, що швидко змінюється, при невизначеності статевих ролей. Зняття ролевих обмежень з чоловіків та жінок розкрило такі можливості духовного та службового зростання, яких раніше ніколи не було. Сьогодні чоловік стає чоловіком, коли він здатний в силу своїх особистих якостей відповідати на виклики долі. Економіка сьогодні пред’являє до молодих величезні вимоги. Народжується новий образ зрілої мужності. Він сам визначає свої власні пріоритети, проходить через власні помилки та домагається власних перемог. Іншого шляху до чоловічої зрілості немає. Нові технології, комп’ютерізація чинить сильний вплив на взаємовідносини людей.

Роки пошуку своєї глибинної чоловічої сутності (з 27 до 35 років)

В цей період, зіштовхнувшись з обмеженістю своїх можливостей, чоловік переживає крах дитячих надій, коли йому здавалось, що він може все. У нього формується більш реалістичні погляд на світ. Чоловік втрачає надію зробити те, що він хоче і як хоче, не зрозумівши свої сутності. Він жив хибними мріями. Тепер його мрії більш реальні. Претензійність змінюється покорою, і чоловік набуває здатності залишити в світі більш помітний та добрий слід. Одні здійснюють цей поворот добровільно, інших штовхають до «більш глибоких» почуттів алкоголь, переїдання, брак грошей, наркотики. Зрозумів, де він по-справжньому безсилий, чоловік може потім відшукати те, що надасть йому сили жити. Він виробляє свій власний кодекс честі, пізнає порядок речей, усвідомлює, що представляє для нього цінність в житті і коли вчинки, які він чинить, узгоджуються з тими стандартами, які він сам для себе встановив.

Пункт 6.

Інструкції:

Прочитайте пункт 6, законспектуйте стислу характеристику цього періоду в розвитку дитини.

6. Роль батька у вихованні хлопчика.

Незалежно від вікової групи, до якої належить дитина, образ батька надзвичайно важливий для психічного розвитку хлопчиків: при його відсутності дитині недостатньо того, у чому виражаються особливості чоловічої психіки. Це призводить до зниження соціальної активності, невміння жити в ек­спериментальному життєвому режимі. Тато в житті хлопчика – це джерело способів і варіантів вирішення дослідницьких життєвих завдань. Якщо тато не брав участі в життєвих „дослідженнях” сина, то ступінь ризику про­живання незвичайних ситуацій достатньо високий. Неясний приклад батька у разі його відсутності або недостатнього впливу ускладнює процес залучення хлопчиків до чоловічої субкультури, це може стати джерелом невротичних проявів у дитини – страхів, заїкання тощо. Відсутність батька в ранньому віці може сказатися й на його сексуально-рольовій орієнтації. Батько, який активно спілкується із сином у перші роки його життя, робить величезний внесок у майбутнє. Двадцяте століття не залишило в спадок традицій батьківства. Від батьків чекають, щоб вони допізна залишалися на роботі. Сьогодні перед ними постає завдання: боротися за право бути батьками.

Правила гарного батьківства достатньо прості. Хлоп’ятам подобається бавитися з батьком, мірятися з ним силою. Сіднейський психолог Пол Уайт формулює дуже просто: „Якщо ви хочете знайти спільну мову з хлопчиками, учіться боротьби!” У процесі „бійок” хлопчики засвоюють важливі уроки, корисні для всіх чоловіків: вони вчаться веселитися, шуміти, навіть злитися, але, у той же час, засвоюють, коли пора зупинитися. Одна з якостей справжнього чоловіка – уміти відповідати за себе й свою поведінку, хлопчик цей урок засвоює саме в моменти сутичок з батьком на підлозі в кімнаті.

Здійснювати подорожі, спільні вилазки з батьком на природу, слухати історії про життя батька, бачити як він працює, зустрічатися з його друзями. Просто вчитися в батька абсолютно всього. Якщо батько чогось не вміє, наприклад, працювати на комп’ютері, він може навчитися цього разом із сином. Хлопчики не лише вчиться того, чого вчать їх батьки, вони переймають їхнє ставлення до життя. Їм необхідно бачити як батьки проявляють основні почуття: сум, злість, радість, страх. Спостерігаючи за батьком, син учиться відчувати, кохати. Сини ненавидять коли їх батьки деградують. Чоловіки порівнюють себе з батьком усе життя, намагаючись визначити: чи досяг він більшого або меншого.

Як розпізнати хлопчика, який зростає без батька?

На думку психолога Стіва Біддалфа [1], можна виділити чотири основні ознаки, за якими можна розпізнати хлопчика, який серйозно потребує батьківського піклування:

• агресивність стосовно ровесників. Агресивний стиль спілкування – це своєрідне маскування почуття невпевненості, яке відчуває хлопчик. Через відсутність похвали й поваги з боку дорослих чоловіків він стає жорстоким. Його принцип такий: бий перший, поки не вдарили тебе. Хлопчики, які не мають перед собою позитивного чоловічого прикладу, самостверджуються за рахунок того, що доводять – вони не дівчатка. Саме тому вони й відганяють від себе все, що вважають «дівчачім», – м’якість, товариськість, емоційність, увагу й турботу;

• надмірний інтерес до суто чоловічих «іграшок» (зброя, м’язи, грузовики – смерть);

• обмежений діапазон поведінки (підкреслена відчуженість від забавок та ігор ровесників, удавана байдужість);

• зарозуміле ставлення до жінок і представників меншин [6].

Батько відіграє роль у нормуванні світу дитини, в утворенні системи цінностей, основних етичних оцінок, а також картини самого себе, що безпосередньо впливає на формування особистості. Батько сприяє і в хлопчиків, і в дівчаток адекватному самостановленню дитини, що дозволяє їм краще справлятися з пізнавальними завданнями міжособистісного спілкування. Чоловікам потрібно прищеплювати бажання забезпечувати іншого. Поведінка, що стала результатом навченості, а не вроджена, залишається вельми крихкою й може доволі легко щезнути за наявності соціальних умов, які не сприятимуть її збереженню.

Роль матері у вихованні хлопчика.

Мама в житті сина — перше кохання та джерело інформації про дійсність, яка його оточує. На відношення матері до сина впливають її уявлення про те, яка сутність чоловіків. Жінка пам’ятає свого батька, як він виховав її. Потім в її житті з’являлись й інші чоловіки – кохані, вчителі, доктори, колеги по роботі, друзі. Всі вони в тій чи іншій мірі формували «чоловічу історію» жінки, впливаючи на її відношення до майбутнього сина. Будучі жінкою, вона не може знати, що таке «бути чоловіком», особливо якщо вона виросла без братів. Тому важливо отримати як можна більше інформації про те, що є нормою для хлопчиків. Добре, якщо є можливість спитати про це у друзів-чоловіків.

Мама тримає в своїх руках ключ до розвитку самооцінки у дитини, що зростає. Перші уроки задоволення та болю, радості та втрати виходять від неї. Їй потрібно бути одночасно і ніжною і грайливою, вона допомагає синові знайти упевненість н відносинах з протилежною статтю. Вона може підказати йому, що подобається дівчаткам. Зв'язок «дитина-мати» грає найважливішу роль в розвитку дитини, в тому, щоб він ріс здоровим фізично і морально. «Відмовляючи хлопчикам в ласці, ми несвідомо починаємо виховувати в них незалежність»²⁴. Несвідомо навчаючи хлопчиків бути незалежними, утримуючись від обіймів, погладжувань та інших проявів ласки, батьки в той же час хочуть, щоб вони проявляли прихильність, ділилися своїми іграшками і вміли співпрацювати з іншими людьми. Хлопчикам потрібно стільки ж дотиків і ласки, як і дівчаткам. Діти, які регулярно бачили прояв прихильності і любові хоча б одного з батьків, володіли більш розвиненим почуттям внутрішньої безпеки. Хлопчик дізнається все про світ жінки від своєї матері.

Маленькі хлопчики можуть допомагати мамі на кухні: розмішувати, переливати. Їм подобаються запахи, колір, смаки і навіть суміші з продуктів. Хлопчики люблять ліпити з хлібної м'якушки пики, люблять грати з тестом, заморожувати сік, щоб отримати власне «морозиво». Хлопчики можуть бути помічника ¬ ми в саду. Це період, коли можна вчити правилам безпеки при поводженні з гарячими продуктами і ємностями, гострими предметами, закочувати рукави, надягати фартух, мити руки перед приготуванням їжі.

Між 5 і 8 роками пріоритети зміщуються від матері до батька. Цей вибір син робить несвідомо. До 9-річного віку внутрішній імпульс чоловічої програми розвитку ставить авторитет матері під питання. Він повільно одягається і тягне час на будь-якому дрібницю, легко дратуючись при цьому.

У початковій школі мати встановлює межі дозволеного в тому, що стосується перегляду телевізора, занять на комп'ютері, стежить за тим, щоб дитина більше часу приділяла фізичному розвитку. Важливо допомагати йому при зборах і школу, так, щоб були зібрані всі необхідні підручники. З часом, коли хлопчик зрозуміє, що від нього вимагається, це вже буде його помилкою, якщо він візьме не ті книжки. До 10 років не рекомендується надовго залишати дитину вдома, в цьому віці вони можуть накоїти чимало. У цьому ж віці хлопчикові складно переходити автотраси самостійно, так як їх периферійний (боковий) зір ще недостатньо розвинений, щоб вони могли порівнювати швидкість руху транспорту.

У середній школі хлопчик набуває деяку самостійність і розмежовує свої справи і справи батьків. Відносини з ним будуються на базі справедливого обміну «Я зроблю тобі ..., якщо ти мені допоможеш ...». Обов'язково потрібно виділяти час для розмови з сином тет-а-тет, краще, якщо це буде під час прогулянки.

У старшій школі відбувається становлення особистої відповідальності, вчитися якої припадає на усвідомленні наслідків допущених помилок. Мати може дати зрозуміти хлопчикові цінність і людську сутність. З початком підліткового віку потрібно відпускати сина від себе: визнавати його інтереси, поважати його друзів, давати йому більше свободи і самостійності. Часто батьки тлумачать кроки, що вживаються дитиною для відділення, як знаки відкидання і свідоцтва власної неспроможності. Діти, як правило , борються за право зробити крок на іншу вікову сходинку.

По мірі дорослішання сина змінюється і стиль виховання. Основою формування чоловічої психології є розрив первинної тілесної єдності з матір'ю. Хлопчик повинен піти від матері, щоб відчути себе чоловіком. Основні труднощі у відносинах матері і сина – визнати за сином право на свою власну самостійне життя; для сина – зуміти вчасно відійти від матері на дистанцію дорослості і здобути самостійність. Чоловік , що засвоїв в житті тільки одну роль сина, часто не може стати чоловіком – ведучим лідером, захисником, «здобувачем». Якщо між матір'ю і сином вчасно не виникла необхідна дистанція у відносинах, син відчуває труднощі в налагодженні особистого життя. Дуже часто емоційно залежний син взагалі не одружиться або мати руйнує його сім'ю, або він обирає жінку значно старше за себе.

З сином, насамперед, необхідно бути жінкою-матір'ю: слабкої, жіночною, ласкавою, люблячою, не намагатися виконувати відразу обидві ролі: батька і матері. Син повинен навчитися жаліти матір, співчувати їй, прагнути допомогти і підтримати, а не чекати від неї підтримки і опори.

Чоловік-мати набуває особливого значення в житті хлопчика, коли відсутній його батько. Самотні матері можуть зітхнути полегшено, якщо їм вдалося знайти чоловіка більш старшого віку, який забезпечить їх синам чоловіче керівництво і чоловічу компанію (дядьки, друзі, вчителі, тренери).

Особливе ставлення до матері зберігається у чоловіка на все життя. Воно виражається в уявленні про ідеальну жінку, що було сформовано під впливом своєї матері, у відчутті почуття комфорту і захищеності у присутності своєї матері, готовності приймати гнів і критику з боку матері і відчувати почуття провини перед нею.

Результати батьківського і материнського впливу простежуються в особливостях соціальної поведінки, у виборі професії. Активну участь батька у вихованні дитини впливає на те, що:

• дитина менше боїться незнайомих людей і взагалі проявляє велику товариськість, якщо в перші роки життя батько бере участь у повсякденному догляді за ним;

• дитина стає більш дисциплінованою, відкритою, чесною, здатною керуватися почуттям обов'язку і зобов'язаннями, а не тільки своїми бажаннями;

• розвивається здатність дітей до логічного аналізу, сприяє розвитку математичних і технічних здібностей.

Причиною слабкої участі чоловіків у вихованні може бути особливість положення чоловіка в сім'ї, а саме – зниження авторитету і лідерських положень у сімейних отношеніях²⁵. Така ситуація може виникнути з ряду обставин:

• дружина може бути залучена в професійну діяльність, в якій вона економічно незалежна від чоловіка;

• матеріальна допомога батьків не сприяє утвердженню чоловіка в очах дружини;

• спільне проживання з батьками дружини дозволяє мати їй деякі переваги в порівнянні з чоловіком. До 30 років чоловіки багато подій схильні пояснювати зовнішніми обставинами, а не брати відповідальність за них з урахуванням своїх здібностей і возможностей²⁶.

Інформація до роздумів

«Поки ми не визнаємо, що все ще запрограмовані древніми сценаріями чоловічої ролі, ми не зможемо засвоїти істинний дух братерства і виховати в ньому своїх синів. У нас не змінився генетичний код, який робить нас з народження в першу чергу воїнами і тільки в другу – людьми »²⁷.

Якщо відійти від стереотипних сценаріїв виконання чоловічої ролі, то можна створити умови для успішного розвитку хлопчиків (див. табл. 29).

Таблиця 29

Умови успішного розвитку хлопчиків

Оскільки хлопчики часто:	Ви можете:
схильні переживати розлуку	... не віддавати в ясла до 3 років
Повільніше розвиваються в розумовій діяльності	... дозволити їм вступити до школи на рік пізніше дівчаток, коли у них повною мірою буде розвинена тонка моторика
відстають у розвитку малої моторики – область, в якій вони програють дівчаткам	... навчити роботі з папером, вчити шиттю або знайти подібні заняття
відчувають труднощі при співі через слабку зв'язку між мовними і чуттєвими центрами головного мозку	... Сформувати щоденні ритуали читання. Читайте, коли вони маленькі, а потім (як тільки вони самі навчаться читати) нехай читають вам протягом часу, відведеного для читання. Хоча хлопчики більше люблять, коли читають ім. Дозвольте їм малювати, в той час коли ви їм читаєте. При такому підході вони вчаться проявляти творчість. Малювання не є заміною читання, але воно може зняти напругу у дітей, які погано читають.
Оскільки хлопчики часто:	Ви можете:
.. Відчувають труднощі у вивченні мови	... розставити книги на полицях у різних місцях кімнати, щоб вони могли користуватися «всюдисущими» книгами
… Відчувають труднощі з письмом (поганий почерк не рідкість для хлопчиків)	... виправити почерк двома способами: перший – багато тренуватися в письмі, виписуючи крейдою букви, практикуючи різні шрифти. Другий спосіб – щоденні півгодинні вправи на балансування, скручування м'язів, розтяжку для зміцнення м'язів спини, плечей, рук. Щоб вправи не були нудними для дитини, краще батькам робити їх разом з сином
... Схильні насамперед діяти, а потім думати	... Вчити дитину користуватися конкретними словами, пов'язаними з емоціями. Зробіть «дошку почуттів», на якій можна закріпити песимістичні слова «злий», «сумний», «нещасний», «самотній» і т. п. Дозвольте дітям кидати безпечні пластмасові дротики в почуття, якими вони будуть охоплені. Це дозволить дитині дізнаватися їх, а потім обговорювати
... Люблять галасливу метушню	... намагатися навчити самоконтролю, умінню вчасно зупинитися, вчити керувати своїм тілом
... потребують чіткого зведенні правил і розумінні того, хто головний	... Зробити так, щоб у дитини був свій стіл, вішалки і т. п. (місця, які б збільшили почуття прихильності і особистої причетності до оточуючого простору) ... навчити самоконтролю під час ігор (так, при домашніх бійках необхідно встановити деякі правила – скажімо, «Ніяких ліктів, колін або стусанів! Впораєшся з цим?")
... під впливом тестостерону, особливо у віці до 14 років, схильні проявляти впертість і сперечатися...	... навчити їх висловлювати свої думки, вирішувати конфлікти і співчувати
... через інтенсивне зростання і змін в організмі, особливо у віці до 13 років, стають неуважними і неорганізованими	... навчити навичкам, що сприяють підвищенню концентрації та заспокоєнню. Використовуйте високу енергію хлопчиків при перестановці меблів, прибирання приміщення, допомоги іншим
... відчувають напади фізичної активності, яку необхідно виплеснути	... допомогти організувати дозвілля, зробити можливим заняття спортом або визначити місце для фізичних вправ
Оскільки хлопчики часто:	Ви можете:
не схильні розповідати про свої успіхи та невдачі	... потрібен час, щоб розговоритися і вести бесіду «як би, між іншим», найкраще під час прогулянки або якоїсь спільної діяльності
б'ються	... На конкретних прикладах роз'яснювати, що припустимо у відносинах між людьми, а що ні