Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Залік ГІС 2015.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
127.4 Кб
Скачать

3.2. Гігієна опалення

Мікроклімат житлових приміщень.

При оцінці мікрокліматичних умов житла, основне значення має його температурний режим. Так, взимку оптимальна температура в приміщенні повинна бути 18-19°С (для помірного поясу) та 17-18°С (для жаркого). Відносна вологість повітря (при температурі повітря 18-20°С) має бути в межах 40-60%. Третій компонент метеорологічного комплексу - швидкість руху повітря, яка в зимову пору року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.

Для людини мікроклімат може бути:комфортнім та дискомфортним

До заходів поліпшення мікроклімату відносяться наступні фактори: опалювання та вентиляція.

Основні гігієнічні вимоги до опалення закладів ресторанного господарства:

  • опалювальні пристрої повинні забезпечувати установлену нормами температуру незалежно від температури повітря на вулиці та кількості людей, що знаходяться в приміщенні;

  • температура повітря в приміщенні установлюється в залежності від його призначення та при нормальних швидкостях руху повітря і відносної вологості повинна бути рівномірною як в горизонтальному, так і вертикальному напрямі. Добові коливання температури по горизонталі не повинні перевищувати 2°С, по вертикалі 2-2,5°С на кожний метр висоти;

  • температура внутрішніх поверхонь огороджень повинна наближатися до температури повітря приміщення. При цьому різниця температур повітря приміщень та поверхонь огороджень не повинна перевищувати 4-5°С;

  • опалення приміщення повинно бути неперервним і передбачати якісне та кількісне регулювання теплообміну;

  • опалювальна система не повинна забруднювати повітря димом, продуктами згорання палива;

  • поверхня пристроїв повинна бути доступна для очистки.

Системи опалення закладів ресторанного господарства являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року.

Система опалення складається з трьох елементів:

  • генератора для одержання тепла,

  • теплопроводів для транспортування тепла до опалювального приміщення;

  • нагрівальних приладів для передачі тепла в приміщення.

Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяють на місцеві та центральні. Системи, у яких тепло виходить і використовується в одному приміщенні, називаються системами місцевого опалення; системи, у яких від одного генератора опалюється кілька приміщень, називаються центральними опалювальними системами.

До місцевого відноситься пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також в невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств.

Панельне (променеве) опалення. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи. В приміщеннях, які нагріваються таким способом, нагрівання повітря проходить головним чином за рахунок випромінювання і тільки 20-30 % тепла віддається повітрю приміщень шляхом конвекції.

Променеве тепло, яке виділяється з опалювальних елементів, сприятливо впливає на організм: проникаючи в глибину тканин, інфрачервона радіація, яка виникає при температурах поверхонь біля 40°С, збуджує клітинні елементи тканин внутрішніх органів, внаслідок чого підвищується фізіологічний тонус тканин і опірність організму до простудних захворювань;

Переваги панельного (променевого) опалення:

  • відсутність виступаючих частин нагрівальних приладів, а звідси - звільнення поверхні, призначеної під нагрівальні прилади, підвищений внутрішній естетичний рівень тощо;

  • покращання гігієнічних умов - зменшення конвекційного руху повітря в приміщенні та розпорошення пилу, чистота нагрівальних поверхонь;

  • підвищення рівня теплового комфорту, відсутність припікання пилу, можливість зменшення сезонного споживання енергії;

  • властивості саморегулювання, які полягають у самостійній зміні теплової потужності нагрівачів у результаті зміни внутрішньої температури приміщення;

  • рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні;

  • температура підлоги має вищу температуру, ніж при радіаторному опаленні.

Основні недоліки - відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Основною вимогою при обігріванні підлогою є обмеження середньої температури підлоги в зоні постійного перебування людей до величини 28°С. Переходити межу цієї температури не рекомендується, бо погіршуються умови теплового комфорту (контакт ноги з підлогою). Надто висока температура підлоги може спричинити навіть хвороби ніг. У ванних кімнатах, привіконних поясах допускаються дещо вищі температури ( 29-30 °С).

Основний поділ опалювального обладнання ґрунтується на способах передавання тепла нагрівальними приладами до опалюваних приміщень.

Таким чином, опалювання поділяється на опалювання випромінюванням (панельне) та конвекційне. Цей поділ виникає з пропорції потоку тепла, яке віддається через нагрівальні прилади до приміщення.

Типовими випромінюючими нагрівачами є:

  • випромінювачі,

  • випромінюючі смуги,

  • панельні нагрівальні системи (стельові, стінні та підлогові),

а конвекційними:

  • нагрівальні прилади з чавунних та сталевих ланок (радіатори),

  • конвектори.

З технологічної точки зору є важливо, щоб максимальна температура поверхні нагрівальних приладів, яка контактує з повітрям опалюваних приміщень, не перевищувала 70-80 °С.