1. Сутність і завдання розподільчої логістики

Склад завдань розподільчої логістики на рівні підприємства (мікрорівні):

– оптимізація формування портфеля замовлень;

– укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

– забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

– вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

– раціоналізація параметрів, просування динамічних матеріальних потоків;

– оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

– формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

– вибір схеми розподілу матеріального потоку;

– визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

– визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

2. Управління каналами розподілу в логістиці

Вибір торгових посередників здійснюється за кількома критеріями:

1. Фінансовий стан посередника (чим краще фінансовий стан посередника, тим більша ймовірність його вибору).

2. Організація та основні показники збуту.

3. Товарна спеціалізація посередника (якщо посередник реалізує широкий асортимент товарів різних фірм, то необхідно переконатися у тому, що запропонованим вами товарам буде приділено необхідну увагу).

4. Імідж посередника.

5. Охоплення ринку (чим більшу кількість споживачів обслуговує посередник, тим краще).

6. Запаси товарів та складські приміщення (їх має бути достатньо для забезпечення необхідних поставок).

7. Кваліфікація персоналу.

8. Раціональність організаційної структури.

9. Близькість до ринку (чим ближче ринок, тим краще).

10. Знання ринку та маркетинговий досвід посередника.

Проблема управління каналами розподілу полягає в тому, що посередницькі структури, які займають проміжне становище між виробниками і споживачами, не завжди прагнуть до зміцнення взаємозв'язків із продуцентами. Вони надають перевагу більш тісним контактам зі споживачами.

Аби уникнути конфліктів слід:

1) дотримуватися розробленого алгоритму вибору каналу розподілу;

2) аналізувати фактори, які впливають на вибір каналу розподілу;

3) оцінювати фактори, що визначають рівень послуг та сервісу в каналі розподілу;

4) проаналізувати наявні та обрати оптимальний підхід до вибору каналу розподілу;

5) чітко сформулювати і дотримуватися критеріїв вибору каналів розподілу.

Критерії вибору каналів розподілу.

1. Чистий прибуток від збутової діяльності з використанням цього каналу у період, що досліджується.

2. Рентабельність витрат обігу, пов'язаних з розповсюдженням товару через цей канал у період, що досліджується.

3. Рентабельність обігу з реалізації товару.

4. Можливість контролю каналу розподілу.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва

Параметр	Характеристика параметра виробництва
	Традиційна концепція	Логістична концепція
Інтеграція управлінських функцій виробництва	Другорядне питання	Підтримка високого рівня інтеграції елементів системи управління виробництвом
Продуктивність виробничих процесів	Забезпечення максимального рівня продуктивності	Забезпечення підвищеної гнучкості виробництва. Адаптація виробництва до ситуації, що складається на ринку
Оптимізація виробничих функцій	Оптимізуються окремі функції	Оптимізуються потокові процеси
Виробничі потужності	Забезпечення за будь-яких умов максимального використання виробничих потужностей	Забезпечення максимальної пропускної здатності виробничих потужностей
Запаси	У вигляді виробничих запасів для забезпечення виробничого процесу і обслуговування споживачів	У вигляді виробничих потужностей для забезпечення високої гнучкості та мінімізації технологічних циклів. Відмова від надлишкових матеріальних запасів
Узгодженість основних і допоміжних операцій	Досягається завищенням часу їх виконання	Досягається оптимізацією часу їх виконання
Виробниче устаткування	Перевага надається спеціалізованому устаткуванню	Перевага надається універсальному устаткуванню
Збутова політика	Максимізація партій готової продукції	Випуск продукції у відповідності до наявних замовлень
Система якості виробництва	Допускається брак у межах установлених норм	Зведення браку до мінімуму на всіх стадіях виробництва
Внутрішньовиробничі переміщення	Пасивність у оптимізації переміщень	Ліквідація нераціональних переміщень

Математично загальні витрати на виготовлення партії N можна розрахувати за формулою:

 

де   – час оброблення (хв/шт.);

 – підготовчо-прикінцевий час (хв/партію);

St – середня годинна ставка (грн/год);

m – витрати сировини і матеріалів (кг/шт.);

с – ціна матеріалу (грн/кг);

К1 – постійні витрати на всю партію.

Задану партію можна виготовляти частинами. Математично загальні витрати для 5 малих партій можна записати:

 

Визначення оптимальної партії виробництва ґрунтується на пошуку мінімального рівня двох складових витрат:

1) витрат запасів виробництва (незакінченої продукції, напівфабрикатів);

2) витрат переналагоджування виробництва.

Оптимальну величину партії виробництва можна розрахувати за формулою:

 

де   – річне замовлення, одиниць;

 – постійні витрати одноразового переналагоджування виробничої лінії;

S – вартість одиниці виробу;

 – витрати утримання запасів виробництва у відсотках від вартості виробу.