Змістовний модуль 2. Характеристика особливостей форм міжнародної інвестиційної діяльності Тема 3. Місце транснаціональних корпорацій у системі міжнародної інвестиційної діяльності.

За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональна корпорація – це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень [1].

Транснаціональні корпорації – це фірми, материнські компанії яких розташовані в одній країні, а філії та дочірні підприємства в інших, з метою оптимізації всіх необхідних ресурсів для збільшення загального прибутку та підвищення впливу на економіки країн світу. Це глобальні компанії, діяльність яких постійно розширюється та інтерпретується, в залежності від змін кон’юнктури ринку, інтегруючи своє виробництво на світовий ринок.

До основних чинників, які вплинули на розвиток ТНК належать:

1)одержання доступу до дешевої робочої сили, дотримання екологічних стандартів;

2)використання з вигодою для себе змін, що проходять у світових торгівельних відносинах;

3)наближення до іноземних ринків місткість яких постійно зростає;

4)запобігання захоплення конкурентами іноземних ринків та джерел сировини;

5)обхід національного антитрестового законодавства;

6)зменшення та нейтралізація циклічних коливань в економіці;

7)реалізація переваг інтегрованої системи, реалізація крупних проектів [6, с.128].

Розвиток міжнародних корпорацій  набув поширення внаслідок структурних, динамічних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська  «East India Company»  утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності,  яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.

У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що:

1) у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки;

2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який,  базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників [2 , с. 68].

На сьогоднішній день ядром світової економічної системи являються понад 500 ТНК. Всього у світі діють приблизно 60 тис. фінансово – промислових груп і ТНК, що мають біля 250 тис. філіалів за межами країн базування. Під їх керівництвом відбувається контроль 50 % світового промислового виробництва, проводяться понад 70 % операцій торгівлі у світі, з них 40 % − усередині ТНК ( які відбуваються за трансфертними цінами, що формуються не під впливом ринку, а з урахування довгострокової політики материнської компанії), 80 % патентів і ліцензій на нову техніку, технології і ноу-хау.

Середньорічний обсяг продажу ТНК становить кілька сотень мільйонів доларів, понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 18 млрд. доларів, а найбільші – сотні мільярдів доларів США. Вони реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки та хімії, 95% фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну та залізної руди, 85 % — ринку міді и бокситів, 80 % — ринку чаю та олова, 75 % — сирої нафти, натурального каучуку та бананів [3, с. 10].

Найбільші вигоди від фінансово – господарської діяльності ТНК приносять їм країни базування. Доменами найбільших ТНК в основному є держави  з сильними, стабільними економіками, такі як : Японія, Іспанія, Німеччина, США, Франція, Голландія та деякі інші країни ОЕСР. Проте, 2/3 частини обсягу виробництва розташовано у країнах розміщення філій. На територіях промислово розвинутих держав розміщено понад 80% материнських компаній і близько 33% філій іноземних доменів, у країнах, які  розвиваються, відповідно 19,5 % і майже 50%, у постсоціалістичних – близько 0,5 % і 17%.

До складу найбільших світових ТНК по національній приналежності відносять компанії таких світових економічних центрів: США (515 компаній), Японія (210) та країни Європейського Союзу. В порівняні з попередніми роками, у 2010 році покращили свої позиції Китай (113), Канада( 62) та Індія (56). За рейтингами «FORTUNE GLOBAL 500» за 2011 рік , до 50 найкращих компаній за рівнем економічного зростання увійшли такі компанії: «Fannie Mae», «JBS», «Apple», «China National Building Material Group», «Sinopec Group».

До 10 найпрестижніших та найуспішніших ТНК світу визначають за такими показниками, як рівень доходів, розмір прибутків, рівень соціального захисту своїх робітників, ефективність корпоративного управління. Топ 10 компаній 2011 року наведені у таблиці 3.1 , за даними журналу «FORTUNE».

 Таблиця 3.1.