Організація чергування в таборі.

За організацію чергування відповідає старший педагог-організатор. Протягом дня чергування здійснюється загоном на чолі з педагогом-організатором, вихователем, черговим загону.

Завдання чергових – стежити за підтримкою порядку в таборі, контролювати й організовувати виконання режимних моментів і плану дня. Перед чергуванням у загоні розподіляються обов’язки, черговий загін приймає чергування від попереднього. В день чергування загін встає на півгодини раніше звичайного. У кожному таборі повинні бути складені пам’ятки для чергових по табору.

Черговий вихователь, педагог-організатор протягом дня носить парадну форму, організовує:

• виконання плану роботи табору;

• виконання законів табору;

• подання сигналів на всі справи (згідно з режимом дня);

• підготовку приміщень і місць для загальнотабірних справ;

• роботу радіоінформації;

• підбиття підсумків дня тощо.

Черговий вихователь (педагог-організатор) має право:

• терміново зібрати чергових загонів;

• бути присутнім на загонових справах в інших загонах;

• вимагати від загонів і загонових чергових рапорти про проведення справ;

• вирішувати питання під час проведення «Дня батьків» та інше.

Орієнтовна пам’ятка чергового в їдальні.

Педагог-організатор здійснює накриття столів у визначений час. Пояснює обов’язки черговим загонів у їдальні. Суворо контролює і несе відповідальність за своєчасне накриття столів, зовнішній вигляд чергових, дотримання правил гігієни і санітарії, дисципліни дітей у їдальні.

Забезпечує прибирання приміщень їдальні. Стежить за тим, щоб діти мили руки перед їжею.

Орієнтовна пам’ятка чергового в загоні.

Черговий в загоні – організатор дня в загоні. Забезпечує своєчасне виконання режимних моментів і плану на день. Узгоджує свої дії з органами дитячого самоврядування. Організовує підведення підсумків дня. Разом з черговим розподіляє і контролює виконання спільних творчих справ.

3. Вивчення дітей, діагностика відносин у створюваному колективі:

• вивчення інтересів, нахилів, очікувань від перебування у оздоровчому закладі, з’ясування наявності у дітей досвіду участі в організаторській діяльності;

• вивчення взаємовідносин у колективі;

• вивчення спілкування в колективі [11].

Вирішити поставлені завдання можливо у процесі колективної діяльності дітей, яка забезпечує наукове пізнання дійсності, пробуджує інтерес, почуття, народжує нові потреби, активізує волю, енергію – усе те, що потрібно для розвитку та становлення особистості.

Умови, що забезпечують виховний характер діяльності в організаційний період:

• відбір і використання таких форм організації діяльності, що не вимагають від дітей великих затрат сил; чергування фізичних і емоційних навантажень;

• високий темп; чіткий ритм діяльності, її безперервність, черговість видів діяльності;

• суспільно корисна спрямованість, творчий підхід до змісту і організації виховної діяльності (діти продумують хід справи, шукають можливості проявити себе);

• колективно-груповий характер виконання (у груповій діяльності кожний має змогу проявити себе, визначити свою позицію у системі ділових і особистих відносин);

• зміна складу груп у різних видах діяльності;

• аналіз, оцінка результатів діяльності груп враховуючи позицію всього колективу;

• правильна організація діяльності у групах, спільна постановка завдань діяльності, розподіл доручень-ролей, виконання діяльності, аналіз результатів сприяють реалізації прагнень підлітків до самостійності;

• атмосфера товариськості й невимушеності спілкування сприяє розкутості дітей; зникає почуття беззахисності, спричинене відірваністю від сім’ї;

• позитивний емоційний контакт дітей з педагогічними працівниками;

• правильна позиція вихователя (вожатого) [11].

Зміст педагогічного коригування діяльності дітей:

• поставити їх у позицію свідомо виробленої мети, перспективи колективного життя, норм і правил взаємовідносин;

• поставити вимоги, за яких діти мають безумовно виконувати вимоги старших, домагатися їх виконання (особливо щодо збереження життя і здоров’я дітей, організації їхньої діяльності, побуту);

• допомагати дітям формувати малі групи для різних видів діяльності, проявляти педагогічний такт;

• регулювати взаємовідносини і спілкування в групах у процесі діяльності;

• допомагати дітям у правильній організації діяльності в групах.

Загальна лінія керівництва дитячим колективом в організаційний період пов’язана із осмисленням мети і виховних завдань, дитячою організацією, специфікою оздоровчого закладу. Від педагогів у цей період необхідне вміле поєднання безпосереднього й опосередкованого педагогічного керівництва. Вихователь (вожатий) виступає організатором загону, носієм норм і вимог, що повинні стати надбанням усього колективу. Шляхом раціональної організації діяльності та регулювання, спілкування, коригування відносин він допомагає дітям визначити й обрати первинний актив, поступово передавши йому частину своїх функцій.

Вихователь (вожатий) використовує такі методи виховної роботи: переконання (словом, позитивним прикладом); колективну суспільно корисну діяльність; доручення (тимчасового характеру); змагання (при проведенні творчих конкурсів).

Рекомендовані види й організаційні форми діяльності:

• гра: знайомство і спілкування, вечір знайомств, вогнище дружби, загонові вогники з елементами гри;

• організаційно-громадська діяльність: презентація загонів «Здрастуй, табір», чергування в їдальні, на території табору, виконання доручень, організація діяльності груп, вибори активу, визначення загальних перспектив перебування дітей у закладі, щоденне підбиття підсумків табірного дня;

• трудова діяльність: самообслуговування, чергування в їдальні, благоустрій території, операція «Затишок»;

• художньо-творча діяльність: концерт художньої діяльності, конкурс «живих» картин, подіум і мода, музичний експрес, танцювально-розважальне шоу;

• інтелектуальна діяльність: політичний турнір, конкурс ерудитів;

• пізнавальна діяльність: екскурсія територією табору, бесіди з краєзнавства;

• фізкультурно-спортивна діяльність: зарядка, проведення веселих спортивних змагань;

• санітарно-оздоровча діяльність: медичний огляд, виконання санітарно-гігієнічних вимог, додержання визначеного розпорядку дня [11].

Робота з формування навичок здорового способу життя повинна проводитись обдумано, ґрунтовно, з урахуванням вікових особливостей учнів. Якщо правдиво оцінити стан справ з цієї проблеми, то викорінити шкідливі звички навряд чи вдасться (особливо це стосується куріння). Але завдання вожатого (вихователя) все ж, на нашу думку, буде полягати в тому, щоб результатом педагогічного впливу на вихованця було обмеження дії канцерогенних речовин на організм дитини (тобто для тих, в кого вже сформована шкідлива звичка чи вона має форму активного прояву, спостерігалась тенденція зменшення вживання отрути: наприклад, кількість викурених цигарок за певний період стає меншою, ніж ця кількість була до приїзду в оздоровчий заклад). Також важливим для вожатого (вихователя) є не допустити проявів розпиття спиртних напоїв, куріння учнями, які до приїзду в ДОТ цим не займалися, тобто зберегти і підтримати тенденцію здорового способу життя. При цьому необхідно взяти до уваги наступні поради:

• подаючи інформацію про тютюнокуріння, алкоголь, наркотики, необхідно дотримуватися принципів комплексного та систематичного викладу матеріалу щодо профілактики і зниження залежності від шкідливих звичок;

• роботу підпорядкувати одній меті: формування у дітей та підлітків позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

При цьому важливо:

• надавати реальну допомогу кожному учневі у розвитку позитивних якостей, необхідних для повноцінного життя;

• привернути увагу учнівської молоді до власного здоров’я і здоров’я оточуючих;

• постійно пропагувати принципи здорового способу життя;

• інформувати дітей про вплив згубних звичок на їх здоров’я;

• розвивати уміння і навички здорового способу життя;

• залучати батьків та широку громадськість до утвердження принципів здорового способу життя [11].

Для організації профілактичної роботи в дитячих оздоровчих закладах доцільно організовувати: тематичні лекції щодо профілактики шкідливих звичок, психологічні тренінги, бесіди, ігри, круглі столи тощо. При цьому необхідно акцентувати увагу на розвиток психічного здоров’я та профілактику шкідливих звичок в учнів; на формування у дитини довіри до самої себе, сприйняття власної індивідуальності, самоповаги, впевненості у собі, почуття власної гідності; на свідомий вибір здорового способу життя та осмислене самовизначення у життєвому просторі, на здатність знаходити власний сенс життя та формувати позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя; на засвоєння знань про шкідливі звички, їх вплив на організм людини. Проводячи заняття, педагоги, психологи, вихователі (вожаті) повинні врахувати основні підходи:

• надання необхідної інформації – цей підхід допускає, що підвищення рівня знань про шкідливі звички і наслідки їх вживання є ефективним засобом відмови від них;

• емоційність – цей підхід базується на припущенні про те, що залежність від наркотичних речовин і шкідливих звичок швидше розвивається у людей, які мають збіднені емоції; зміст такого навчання зводиться до надання допомоги учням у подоланні шкідливих звичок;

• виховання психологічної протидії щодо вживання наркотичних речовин – цей підхід ґрунтується на прищепленні таких соціальних навичок, як уміння дитиною сказати «Ні» у ситуації вибору;

• зміцнення здоров’я, що ґрунтується на взаємодії особистого вибору і соціальній відповідальності за власне здоров’я.

Інформація про вплив шкідливих звичок, туберкульоз та ВІЛ-інфекції на здоров’я дитини має бути об’єктивною, не зводитись до залякування, оскільки останнє, створюючи атмосферу таємничості та загадковості навколо тютюну, алкоголю, наркотиків, призводить до протилежних результатів, викликає у школярів бажання пізнати цю таємницю на власному досвіді. Спокійна і ділова розмова з учнями про шкоду тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків знімає хвилюючий емоційний стан дітей, дає змогу підліткам самостійно зробити правильний вибір щодо шкідливих звичок.

Доцільно використовувати тут різноманітні форми і методи роботи: вправи, ігри, дискусії, бесіди, тренінги, круглі столи тощо. Заняття необхідно будувати так, щоб теоретичні знання закріплювалися у процесі практичних вправ. Педагог повинен передбачити запитання учасників і проблеми, які можуть їх турбувати.

Вважається, що початковий період становлення колективу закінчується, якщо діти в основному задовольнили свої «потреби в інформації про новий колектив, товаришів, вожатих; вони, як правило, розуміють і усвідомлюють перспективу загальної діяльності, характер моральних вимог; у загоні в цілому створено атмосферу зацікавленості, готовності брати участь у спільних справах, а загін стає для кожного вихованця значущим середовищем, набуває привабливості з точки зору їх очікувань, сподівань і потреб.

Діяльність педагога-організатора в цей період відзначається найбільшою інтенсивністю: необхідно підготуватися до першої зустрічі (оформити привітання, можливо, наказ попередньої зміни, показати себе); продумати всю в цілому систему дій в організаційному періоді.

Аналіз організаційного періоду повинен знайти своє відображення в щоденнику.

Пропонуємо форми виховних дій, які доцільно використати в першому (організаційному) періоді табірного літа:

1. «Вогник» знайомства.

Мета: знайомство дітей один з одним, з традиціями табору.

2. Екскурсія по табору.

Мета: ознайомлення дітей з табором, особливостями його роботи, правилами поведінки. Закладаються основи дбайливого ставлення до табірного майна, природи.

3. Розвідка цікавих справ.

Мета: використання методу мозкової атаки (мозкового штурму) для визначення пропозицій до плану діяльності загону.

4. Збір-знайомство.

Мета: познайомити дітей із співробітниками табору, з єдиними вимогами, роз’яснити суть законів і традицій табору. Перше знайомство з колективом педагогів-організаторів.

5. Збір «З днем народження, загін!».

Мета: визначити мету і завдання діяльності загону, з’ясувати статутну характеристику загону.

Запропонуємо приклад збору загону «З днем народження, загін!» (В якості іншого варіанту проведення даного збору можемо запропонувати гру «Лідер» (дивись: Додаток 12).

Мета збору загону – вибори активу, голови ради загону, членів ради загону, ланкових, редактора газети, фізорга, літописця, організаторів роботи з молодшими школярами).