1. Психолого-лінгвістичні і методичні основи аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.

  Ситуації реального спілкування, в яких     розуміння аудитивного тексту є    самостійним видом мовленнєвої    діяльності:

• Р ізноманітні оголошення;

• Новини радіо і телебачення;

• Різноманітні доручення, рекомендації;

• Розповіді співрозмовників;

• Виступи акторів, виконавців пісень;

• Бесіда по телефону, скайпу;

  Практичний досвід навчання ІМ,     практика усного перекладу, просто    спілкування підтверджують, що    аудіювання є одним із найбільш складних    видів мовленнєвої діяльності, поскільки    йому характерно:

• О дноразовість пред'явлення;

• Неможливість вплинути на зміст, темп, інтонацію, того, хто говорить і пристосувати до свого рівня розуміння (кожен має свій стиль мовлення);

• Наявність цілого роду об'єктивних труднощів, типових для аудіювання (умови аудіювання особливості джерел аудіювання, мовна насиченість тексту, ситуація і інше).

 Аудіювання

– процес сприймання мовленнєвої форми і процес розуміння змісту іноземного мовлення на слух, яке протікає взаємопов'язано і взаємообумовлено; при цьому сприймання є первинним компонентом процесу аудіювання;

– внутрішній за (формою), реактивний (за роллю), рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який належить до усного мовлення, ґрунтується на механізмах сприймання та розуміння мовлення на слух.

Аудіювання є комплексною мовленнєво–

мисленнєва

діяльність

Вона базується на установці, яка сформована у ході індивідуального розвитку людини в певному соціальному контексті

В она дає можливість людині

Розуміти інформацію в акустичному коді

Накопичувати її в пам’яті або на письмі

Проводити її відбір у відповідності до інтересу або поставлених задач

Точність і швидкість розуміння мовлення співрозмовника і зв'язних текстів під час аудіювання це -

• Добре сформовані вимовні навички;

• Уміння сприймати слова, синтагми, речення, сполучення речень швидко, у швидкому темпі.

Результатом аудіювання є -

• Розуміння або нерозуміння сприйнятого на слух змісту висловлювання;

• Відповідна поведінка (мовленнєва /немовленнєва реакція).

  Мотиви, які      визначають      слухання як     діяльність

Інтерес

Рівень та спрямованість уваги

Впевненість в особистій і суспільній цінності інформації або іншомовної діяльності

 Зовнішні умови     процесу слухання

Мовленнєва та змістова структура аудіотексту

Співвідношення знайомих (незнайомих) елементів у рецептивному тексті

Особливості мовленнєвої реалізації

Ступінь знайомості голосу або ступінь розбіжності з засвоєною фонетичною нормою

Темп мовлення

Спосіб акустичного членування тексту

Різні ситуативні фактори

Наявність міміки, жестів

Умови часу і місця

 Внутрішні цільові     установки

Перцептивні та моторні передумови

Загальні розумові передумови

Фактичні знання

Знання і вміння з рідної мови

Іноземні знання і вміння

Мотиваційні фактори