3 . Мовленнєві вміння Читання

Письмо

Основні уміння і навички мовлення – ііі компонент (за посібником під ред. С.Ю. Ніколаєвої с. 63)

Вимовні (артикуляційні та інтонаційні) навички	П ерцептивні навички (техніка читання)		Каліграфічні та орфографічні навички (Техніка письма)
	Слухові навички (фонематичний та інтонаційний слух)

2.3. Підхід до визначення складових базисної категорії «Зміст навчання іноземної мови»

(за словником «Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языка)» авторів Е.Г. Азимова і А.Н. Щукіна. М.: 2009).

Зміст навчання (базисна категорія) – це сукупність того, що учень має засвоїти в процесі навчання, це історична категорія, яка змінюється в залежності від мети навчання.

Зміст навчання ІМ – принципово відрізняється від змісту навчання дисциплін змістом яких є засвоєння понять, набутих знань, при навчанні ІМ, головне – це набуття мовленнєвих навичок і умінь, які забезпечують практичне користування мовою.

До питання про складові змісту навчання існує декілька підходів:

Більшість методистів до структури змісту навчання включають:

• Засоби навчання – підручник, навчальні посібники (граматичні, фонетичні, лексичні, мовленнєві, країнознавчі).

• Комплекс знань, навичок, умінь, необхідних для практичного володіння в різноманітних сферах і ситуаціях.

В якості мовленнєвого матеріалу включають: - мовленнєві взірці;

- теми;

- ситуації спілкування;

- тексти.

Різні точки зору і на принципи відбору змісту, - принцип необхідності і достатності;

найбільш узагальнений є наступний перелік принципів: - принцип доступності;

- принцип комунікативної потреби.

З урахуванням різних точок зору на зміст навчання ІМ, узагальнення є наступні складові змісту навчання ІМ:

1. Знання про систему навчання мови і структурних одиниць, які до неї входять і які складають зміст мовної компетенції.

2. Знання про культуру носіїв мови які складають зміст соціокультурної компетенції.

3. Правила користування засвоєним навчальним матеріалом в різних сферах спілкування.

4. Мовленнєві навички і уміння.

5. Здатність користуватися набутими і сформованими навичками і уміннями в різних ситуаціях спілкування – комунікативна компетенція.

6. Навчальні вміння, які забезпечують можливість ефективно навчатися.

7. Мовленнєвий матеріал, який представлений в навчальному процесі у вигляді текстів, мовленнєвих зразків, моделей речень, темах і ситуаціях.

2.4. Основний зміст освітньої галузі «Іноземна мова» - (за змістом Державного стандарту).

Комунікативна компетенція має кілька складових, відповідно до яких можна визначити змістові лінії освітньої галузі “іноземна мова”.

Комунікативна компетенція складається з трьох основних видів компетенцій: мовленнєвої, мовної і соціокультурної, які, в свою чергу, також включають цілий ряд компетенцій.

Мовленнєва компетенція базується на чотирьох видах компетенцій, в аудіюванні, говорінні, читання та письмі, тобто в учнів мають бути сформовані мовленнєві вміння у чотирьох перелічених видах мовленнєвої діяльності.

Мовна компетенція інтегративна і включає ряд інших компетенцій: лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну. Це означає, що учні мають одержати відповідні мовні знання і в них мають бути сформовані необхідні мовленнєві навички

Соціокультурна компетенція охоплює такі два види компетенцій як країнознавча і лінгвокраїнознавча, тобто учні мають одержати певні країнознавчі і лінгвокраїнознавчі знання:

 Країнознавчі знання – це знання історії, географії, економіки, державного устрою та культури країни.

 Лінгвокраїнознавчі знання – це знання особливостей мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування. При цьому слід констатувати, що швидкість та якість формування комунікативної компетенції в значній мірі залежить від рівня сформованості у учнів навчальних вмінь, тобто рівня сформованості навчальної компетенції.

Сказане представляється у вигляді схеми: