1.4. У підході до визначення цілей навчання майже не існує розбіжностей.

Як правило у всіх зазначених вище державних документах виділяється 4 види цілей:  комунікативна,

 освітня,

 виховна,

 розвиваюча.

Певні розбіжності мають місце у змісті складових кожної із цілей, бо саме завжди цих змін, уточнень відбувається реакція на актуальні тенденції мовної політики в країні, на розвиток методики навчання іноземних мов.

У запропонованій класифікації цілей навчання іноземних мов і змістовних кожної із цілей використано підхід авторів Панової Л.С. і інших (Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах, К.2010), в якому інтегровані сучасні тенденції.

Практична мета:

( комунікативна мета) зміст цієї мети зосереджена у терміні з більш широким сучасно обумовленим

змістом «комунікативна компетенція» (складові якої представлені в таблицях).

П рактичне володіння ІМ означає формування певного рівня комунікативної компетенції, достатнього для

здійснення міжкультурного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої

діяльності:  аудіюванні;

 говорінні;

 читанні;

 письмі;

Р еалізація практичної мети конкретизується:  тематикою спілкування (сфери спілкування);

 мовним матеріалом – знання і мовні вміння;

 ступенем навчання;

 типом загальноосвітнього середнього закладу.

Освітня мета: реалізується за трьома напрямками

 отримання та засвоєння знань про побудову (систему) іноземної мови, її

    особливості, відмінності від рідної мови;

Ф ілологічний напрямок  створення відповідної системи нових лінгвістичних понять, за допомогою

п ередбачає здійснення     яких сприймають дійсність;

наступних процесів:  формування вмінь спостереження за іншомовними явищами, аналізу та

    порівняння іншомовних явищ із явищами рідної мови;

 усвідомлення ролі і функцій іноземної мови у навчальному процесі та суспільстві.

 засвоєння учнями країнознавчих знань про культуру країни, мову якої

   вивчають (історія, географія, мистецтво, економіка, державна символіка);

 засвоєння учнями лінгвокраїнознавчих знань про особливості мовленнєвої

   та не мовленнєвої поведінки носіїв мови (сучасні кліше, вирази, які є

   найуживанішими у типових ситуаціях, та норм поведінки);

 ознайомлення учнів із дитячою та молодіжною субкультурами країни,

   мову якої вивчають (життєві ідеали іншомовних ровесників, їхні інтереси,

С оціокультурний напрямок    улюблені заняття та ігри, теми спілкування, уподобання в музиці, одязі,

ф ормує такі процеси:    літературі, і інші;

 усвідомлення національної культури власного народу, її ролі та вкладу у

   світову культуру;

 зіставлення та порівняння національних культур і залучення учнів до діалогу

   культур;

 формування вміння представляти культуру своєї країни засобами іноземної

   мови, поводити себе адекватно до соціокультурних особливостей чужої країни;

 задоволення особистісних інтересів учнів у різних сферах діяльності.

 вміння самостійно працювати з різноманітними засобами навчання

    (підручником, робочим зошитом, книжкою для читання,

Загальнонавчальний напрямок,    мультимедійними засобами, словниками і довідковою літературою);

я кий дає можливість  працювати з текстом;

формувати і розвивати:  вести записи у словнику;

 працювати в різних режимах роботи та контролю.

Формування вмінь самостійної роботи над мовою відбувається спочатку під керівництвом вчителя на уроці, згодом цей процес здійснюється у домашніх умовах. Так зростає автономія учня – здатність суб'єкта самостійно здійснювати діяльність учня – свідомо і активно керувати нею.

Розвивальна мета передбачає розвиток та удосконалення наступних психічних процесів і здібностей учнів:

• мовленнєвих здібностей учнів: гнучкість артикуляційного апарату, фонематичний слух, здатність до імітації, мовний здогад, логічне викладення думок, відчуття мови та стилю;

• психічних процесів, пов'язаних із мовленнєвою діяльністю: обсяг довготривалої та оперативної пам'яті, увага, уява, операції мислення;

• інтелектуальних здібностей учня: уміння здійснювати проблемно-пошукову діяльність, переносити знання, навички, уміння перекладати з рідної мови на іноземну мову з одних видів мовленнєвої діяльності на інші;

• соціальних здібностей учнів: тобто здатності й готовності учнів до спілкування на міжкультурному рівні;

• навчальної мотивації школярів через усвідомлення актуальності й престижу вивчення іноземної мови,важливості навчальної діяльності, через різноманітні активні методи і прийоми навчання, комунікативних ситуацій, цікавий навчальний матеріал та його новизну, можливість застосування знань, набутих раніше.

Із набуттям позитивного досвіду у вивченні іноземної мови у школі в учнів виникає або розвивається інтерес і бажання до самоосвіти в галузі іноземних мов та культури.

Виховна мета навчання іноземної мови спрямована на формування учнів позитивних особистісних рис характеру змісту навчання. На уроках і при проведенні позакласних заходів з ІМ вчитель може і має :виховувати в учнів: толерантність, відкритість, готовність до спілкування, повагу до народу, мову якого вивчають, та його культури, позитивне ставлення до іноземної мови як елементу культури народу і засобу передавання її іншим, почуття патріотизму-любові до своєї Батьківщини, доброзичливість, привітність, ввічливість, увагу та повагу до співрозмовника як складові культури спілкування, естетичні та художні смаки, загальнолюдські моральні цінності:добробуту, гуманність, чуйність, порядність, старанність, волю, дисциплінованість у праці.

У спішність формування зазначених цілей – практичної, освітньої, розвиваючої і виховної мети обумовлюється наступним:

змістом навчання (підручник, додатковий матеріал)

рівнем методичної, мовної підготовки вчителя, його особистісними рисами характеру.

структурою уроку

атмосферою уроку

поєднанням урочної і позакласної роботи

методикою і прийомами навчання