2.4. Дисципліна «Іноземна мова» і шляхи навчання іноземній мові

Основна відмінна ознака дисципліни «Іноземна мова» від рідної – відсутність природного мовного середовища. В навчальних цілях мовне середовище замінюється різноманітними засобами (підручниками, навчальними посібниками, посібниками для читання, фоно- і відеограмами, комп’ютерними програмами). Мовне середовище на уроках створює вчитель.

Шляхи оволодіння ІМ:

1. Стихійний – спонтанний характер оволодіння ІМ завдяки безпосередньому контакту з носіями мови. В даному випадку оволодіння ІМ відбувається за законами, подібними оволодіннями рідної мови, тобто має характер інтуїтивний і характер наслідування.

2. Організований процес навчання-навчання і засвоєння мовленнєвого досвіду вчителя.

Особливості дисципліни «Іноземна мова»:

1. Вивчення ІМ проходить на базі уже сформованими певного мовленнєвого досвіду в рідній мові (тобто у віці 5-6 років ).

2. Вивчення ІМ можливо 2-ма шляхами: свідомий шлях, яки в колі вчених і практиків вважається більш доцільним, оскільки при цьому передбачається усвідомлення учнями способів формування думки за допомогою засобів мови, яка вивчається , і правил які визначають, як користуватися знаннями и правилами для власних висловлювань і для розуміння висловлювань інших.

3. Оволодіння ІМ пов'язано з оволодінням новим мовним кодом, тобто новими способами вираження думок нерідною мовою, що передбачає опору на принцип свідомості у навчанні.

4. Мета навчання «іноземної мови» заключається не стільки в набутті знань про сам предмет тобто, знань про мову, скільки у формуванні навичок і умінь в різних видах мовленнєвої діяльності.

5. За критерієм співвідношення «знання-навички-уміння» ІМ займає проміжне місце між теоретичними (гуманітарно-природничі).

6. ІМ як дисципліна практичної спрямованості передбачає використання значної пильності вправ для формування мовленнєвих навичок і умінь.

ІМ як дисципліни теоретичної спрямованості передбачає засвоєння певного обсягу мовних знань у формі правил і інструкцій. При цьому останні повинні мати практично спрямований характер і займати в загальній структурі навчання ІМ досить обмежене місце.

7. ІМ є засобом для вираження власних думок і розуміння думок інших, які зафіксовані в письмових або усних текстах. Іноземній мові як навчальній дисципліні характерна безмежність, тобто відсутність обмежень в оволодінні мовою. Ця відмінність спонукає вчителя/викладача обмежувати обсяг мови, яка вивчається, який би був достатнім для практичного його використання з урахуванням типу навчального закладу, кінцевої мети і інші.

Так, володіння понад 2000 лексичних одиниць є цілком достатнім для розуміння 75% будь-якого іншомовного тексту. В залежності від етапу і профілю навчання укладаються мовні мінімуми.

3. Політика лінгвістичної освіти в Україні.

Соціальні та економічні фактори, бажання та необхідність інтеграції у Європейський простір обумовили реалізацію дій, спрямованих на поліпшення рівня володіння учнями іноземними мовами що знайшло своє відображення в таких національних документах як: - Національна освітня програма «Освіта ХХI століття»;

- Державний стандарт з іноземної мови;

- Програми з іноземної мови;

- Концепція вивчення іноземної мови;

- Концепція вивчення другої іноземної мови.

3.1. Структура пореформленої загальної освіти.

Рівні освіти:

I – рівень – початкова школа (1-4кл.);

II – рівень – базова (основна школа) (5-9кл.);

III – рівень – старша школа (10-11кл.);

3.2.Типи навчальних закладів.

Школи з поглибленим вивченням деяких предметів;

Загальноосвітні школи і їх типи: Гімназії – поглиблене вивчення предметів, аналогічних спеціалізованим

(державні) спецшколам;

Ліцеї – надається профільна і допрофесійна технічна підготовка;

Приватні школи – з поглибленим вивченням окремих предметів.

3.3. Типи загальноосвітніх навчальних закладів.