5. Лікарсько-консультативна комісія (лкк), її склад і функції

ЛКК – це нештатний колегіальний орган, що призначається для вирішення складних і відповідальних питань експертизи тимчасової непрацездатності. Згідно Положення, такі комісії утворюються в лікувально-профілактичних закладах, де експертизу здійснюють не менш ніж 15 лікуючих лікарів. У великих лікарнях, з багаточисельним штатом лікарів, утворюється декілька ЛКК, причому одна з них – провідна - називається центральною.

Керує комісією звичайно її голова – заступник головного лікаря лікарні по експертизі (завідуючий поліклінікою), а при його відсутності за штатним розкладом – безпосередньо головний лікар ЛПЗ. Членами ЛКК є завідуючий відповідним відділенням лікарні (поліклініки), а також лікуючий хворого лікар. Причому, постійним в комісії є тільки її голова, а члени ЛКК змінюються залежно від того, з якого відділення хворий і який в нього лікуючий лікар. Так, наприклад, коли комісія здійснює огляд хворих із захворюваннями внутрішніх органів (серця, легень тощо) до складу комісії входять завідуючий терапевтичним відділенням і лікуючий лікар-терапевт.

Комісія вирішує такі основні питання:

1) виконує консультативні функції, розв'язує складні та конфліктні питання експертизи тимчасової непрацездатності;

2) при необхідності направляє важкохворих на консультування та лікування у спеціалізовані лікувальні заклади, клініки медичних НДІ;

3) у необхідних випадках здійснює поглиблене обстеження громадян і видачу медичного заключення про стан здоров'я;

4) видає і продовжує листки непрацездатності, зокрема, у таких випадках:

• часто і довгохворіючим (ЧДХ);

• для спеціального лікування в іншому місті;

• іногороднім непрацездатним громадянам;

• для відпуски на санаторно-курортне лікування;

• по догляду за дорослим хворим членом сім'ї на термін більше трьох днів;

5) видає заключення про необхідність у зв'язку зі станом здоров'я та обмеженням працездатності переведення на іншу доступну роботу особам, які того потребують і не мають інвалідності;

6) здійснює відбір та направлення на огляд у МСЕК часто і довго хворіючих, а також інших громадян з ознаками стійкої непрацездатності.

6. Листок непрацездатності: правові основи видачі та основні функції

Основним офіційним документом, що підтверджує факт тимчасової втрати працездатності є листок непрацездатності, який в побуті також називають лікарняним листком або просто бюлетенем.

Питання оформлення і видачі листків непрацездатності регламентують такі нормативні акти:

• Наказ МОЗ України від 27.03.1997р. “Про затвердження зразка та технічного опису листка непрацездатності”.

• Наказ МОЗ України від 09.03.2000р. “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення бланка листка непрацездатності”

• “Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян” затверджена МОЗ України 13.11.2001р.

Листок непрацездатності – це документ суворого обліку та звітності, який виконує ряд відповідальних функцій. А саме, це документ:

1) юридичний, який підтверджує стан тимчасової втрати працездатності і санкціонує поважність причини невиходу хворого на роботу;

2) медичний, який засвідчує суттєве порушення здоров'я у зв’язку із захворюванням чи іншим патологічним станом;

3) фінансово-страховий, на підставі якого призначається і виплачується допомога за рахунок коштів спеціальних фондів соціального страхування;

4) статистичний – листки непрацездатності служать первинними обліковими документами, шляхом узагальнення яких складають статистичні звіти про стан захворюваності серед населення.

Таким чином, одержання громадянином листка непрацездатності підтверджує його відповідний статус, звільняє на певний період від трудової діяльності, дає право на одержання грошової допомоги, що компенсує втрачений заробіток, також шляхом узагальнення і вивчення виданих листків непрацездатності, одержують цінну інформацію, яка необхідна для планування коштів, необхідних на виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, для організації цілеспрямованої профілактичної роботи, спрямованої на запобігання і зниження захворюваності серед населення.

Більш детально питання про порядок видачі листків непрацездатності будуть розглянуті на семінарському занятті.

ЛЕКЦІЯ №4

Тема: Предмет, основні принципи та завдання медико-соціальної експертизи (МСЕ)

План

1. Поняття про предмет МСЕ.

2. Провідні наукові та організаційні принципи МСЕ.

3. Завдання та значення медико-соціальної експертизи.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу” від 22.02.1992.

2. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи” від 04.04.1994.

3. Стадченко Н.А. и др. Врачебно-трудовая экспертиза. – М.: Медицина, 1986.

4. Стандарт організації, структури та функціонування міських, міжрайонних медико-соціальних експертних комісій загального профілю. Упорядник О.В. Сергієні. – Дніпропетровськ: Пороги, 2001.

5. Терміни та поняття у медико-соціальній експертизі. За ред. А.В. Іпатова. – Дніпропетровськ: Укр. НДІМСПІН, 2001.