3. Роль лікуючого лікаря у здійсненні експертизи

Зрозуміло, що лікуючий лікар є центральною фігурою в переважній більшості лікувально-профілактичних закладів. Повноваження лікуючого лікаря широкі і відповідальні. Надаючи громадянам кваліфіковану медичну допомогу, вони, зокрема, виконують такі функції:

• діагностичну – проводять медичний огляд, призначають необхідні лабораторні, функціональні обстеження з метою оцінки стану здоров'я та виявлення його порушень;

• лікувальну функцію – призначають хворим показані їм методи та засоби лікування;

• профілактичну функцію – здійснюють систему заходів, які спрямовані на запобігання, недопущення серед населення захворюваності і травматизму;

• експертну функцію – лікуючі лікарі наділені правом встановлювати у громадян тимчасову непрацездатність і видавати відповідні документи, що підтверджують такий стан.

Детальніше розглянемо права і обов’язки лікуючих лікарів щодо здійснення експертизи тимчасової непрацездатності. При амбулаторному обслуговуванні (в поліклініці, вдома) лікуючий лікар має право самостійно встановлювати у хворих тимчасову втрату працездатності і видавати листок непрацездатності (інший відповідний документ) на такі терміни:

• при першому зверненні – до п'яти календарних днів;

• при повторному зверненні і збереженні непрацездатності – ще у межах п'яти календарних днів (разом до 10 календарних днів).

Тоді ж, коли непрацездатність зберігається і далі, а також у випадках стаціонарного лікування, питання про подальшу “долю” хворого щодо продовження звільнення від роботи за станом здоров'я лікуючий лікар вирішує разом із завідуючим відповідним відділенням лікарні.

Не зважаючи на певні обмеження повноважень, роль лікуючого лікаря у здійсненні експертизи працездатності дуже значна. Справа у тому, що у 70-75% випадків тимчасова непрацездатність встановлюється в амбулаторних умовах і вичерпує себе вона у термін до 10 календарних днів. Тому у переважній більшості випадків усі питання експертизи і видачі відповідних документів вирішуються на рівні лікуючого лікаря. І тільки тоді, коли непрацездатність виявляється затяжною, або хворого кладуть на лікування в стаціонарне відділення лікарні, до вирішення експертних питань, окрім лікуючого лікаря, залучаються інші спеціалісти і посадові особи лікувального закладу.

4. Функції заступника головного лікаря лікарні по експертизі

В будь-якому великому лікувально-профілактичному закладі (центральна районна, міська, обласна лікарня тощо), у головного лікаря по штату передбачений заступник по експертизі тимчасової непрацездатності. Саме він є відповідальним за організацію і здійснення ЕТН як безпосередньо в центральній лікарні, так і в інших лікувальних закладах, що відомчо їй належать (дільничій лікарні, амбулаторії тощо).

До числа основних функцій заступника головного лікаря належать такі:

1) інструктивно-навчальна функція, яка полягає у доведенні до відома виконавцям ЕТН нових нормативних актів, проведенні експертних розборів та інших форм роботи по підвищенню ділової кваліфікації лікарів з питань експертизи працездатності;

2) по представленню завідуючих лікувальними відділеннями лікарні; забезпечує консультування хворих у складних і конфліктних випадках здійснення експертизи;

3) контролює роботу лікарів щодо обґрунтованості встановлення у хворих тимчасової непрацездатності та правильності видачі документів, які підтверджують такий стан;

4) організовує проведення обліку та аналізу захворюваності серед населення регіону з тимчасовою втратою працездатності для виявлення причин хвороб та оцінки стану роботи по здійсненню ЕТН;

5) організовує в регіоні міжвідомчу роботу, яка спрямована на попередження та зниження серед населення захворюваності і травматизму;

6) розглядає звернення громадян з питань здійснення експертизи тимчасової непрацездатності та видачі документів, що підтверджують цей стан; по результатах приймає необхідні заходи по усуненню недоліків та подальшому удосконаленню експертизи;

7) безпосередньо керує діяльністю спеціальної лікарської комісії – ЛКК.