- •Хвороба та її компоненти
- •Функціональні обмеження, їх види та наслідки
- •Працездатність людини та її порушення
- •Інвалідність, її фактори та моделі
- •Основні права інвалідів та проблеми їх реалізації
- •Поняття “медицина”, “медична допомога”, структура органів
- •Коротка характеристика структури і функцій медичних закладів
- •Поняття тимчасової непрацездатності, класифікація її видів
- •Правові та організаційні питання експертизи тимчасової непрацездатності (етн)
- •Роль лікуючого лікаря у здійсненні експертизи
- •Функції заступника головного лікаря лікарні по експертизі
- •Лікарсько-консультативна комісія (лкк), її склад і функції
- •Листок непрацездатності: правові основи видачі та основні функції
- •Поняття про предмет медико-соціальної експертизи
- •Провідні наукові та організаційні принципи медико-соціально експертизи
- •Завдання і значення медико-соціальної експертизи
- •Лекція №5 Тема: Структура і функції органів медико-соціальної експертизи (мсе) План
- •Література
- •Система органів мсе в Україні, схема структури
- •Керівні органи Наукові органи
- •Завдання керівних і наукових органів мсе
- •Лекція №6 Тема: Особливості функцій експертних комісій різного виду План
- •Література
- •Функції первинних загальних мсек
- •Призначення і завдання спеціалізованих мсек
- •Особливості діяльності вищих мсек
- •Складові та зміст оргметодроботи.
- •Нормативи кількості мсек та штатів працівників.
- •Основні права та обов'язки працівників експертних комісій.
- •Сутність та завдання експертної роботи.
- •Коло осіб, що підлягають направленню на огляд у мсек, необхідні при цьому документи.
- •Місця проведення експертних засідань, приміщення для мсек та їх обладнання.
- •4. Загальне уявлення про класичну медико-соціальну експертизу.
- •5. Методика вивчення медико-біологічних факторів життєдіяльності людини.
- •Підстави встановлення і-іі-ііі груп інвалідності
- •Визначення ступеня стійкої непрацездатності у відсотках
- •Причини інвалідності, їх класифікація
- •Інвалідність від загального захворювання
- •Дитяча інвалідність
- •Інвалідність у зв’язку з аварією на чаес
- •1. Вступні положення, правові основи теми
- •2. Формулювання причин інвалідності у колишніх військовослужбовців
- •Особливості порядку встановлення категорії інвалідності залежно від причин звільнення зі Збройних Сил
- •4. Можливості встановлення причинного зв’язку при відсутності основних підтверджуючих документів
- •Роль і основні форми профілактичної роботи спеціалістів органів мсе
- •Спільні форми роботи разом з іншими відомствами
- •2. Наукові основи реабілітаційної справи
- •3. Основи організації роботи, державна та індивідуальна програми реабілітації
- •Поняття психологічної реабілітації, її завдання і значення
- •Психотерапія, її види та методи
- •Психологічна саморегуляція та самовдосконалення
- •2. Основні напрямки медичної реабілітації інвалідів
- •3. Допоміжні методи оздоровлення, їх характеристика
1. Вступні положення, правові основи теми
Особливу увагу наша держава приділяє тим громадянам, які втратили здоров’я у зв’язку з виконанням священного обов’язку по захисту Батьківщини, у зв’язку зі службою у Збройних Силах України (СРСР). Відповідно до чинного законодавства, інваліди з числа колишніх військовослужбовців мають значні переваги і пільги щодо їх пенсійного забезпечення, соціального та медичного обслуговування тощо. Разом з тим, такі права виникають у громадян лише на підставі відповідного рішення МСЕК про зв’язок інвалідизуючого захворювання чи каліцтва з періодом та обставинами військової служби. Ось чому правова і клінічна обґрунтованість рішення про категорію інвалідності колишніх військовослужбовців має велике значення.
При вирішення цих питань керуються такими основними нормативними актами:
1) Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ. Закон України від 09.04.1992р.
Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Закон України від 22.10.1993р.
Про затвердження Інструкції про порядок встановлення причинного зв’язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті. Наказ міністерств охорони здоров’я та оборони України від 20.11.1992р.
Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичні огляди у Збройних Силах України. Наказ Міністерства оборони України від 04.01.1994р., зі змінами від 12.07.1999р.
З юридичного боку інвалідність може бути пов’язана зі службою у ЗСУ з врахуванням трьох таких основних факторів:
1) соціального статусу громадянина;
2) часу виникнення інвалідизуючого захворювання чи каліцтва відносно періоду військової служби.
3) конкретних обставин у зв’язку з якими виникла інвалідизуюча патологія.
Коротко розглянемо сутність цих факторів. Щодо соціального статусу громадянина, то принципове значення має його статус у період виникнення захворювання чи каліцтва, які зумовили встановлення інвалідності. Чинне законодавство про колишніх військовослужбовців перш за все стосується тих, хто перебував у Збройних Силах України (СРСР) на строковій чи надстроковій службі, тобто колишніх солдат і офіцерів. Також це законодавство розповсюджується на колишніх службовців начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України. Нарешті існують категорії громадян, які фактично не були військовослужбовцями, але у своїх правах до них прирівняні. Це, наприклад, колишні партизани та підпільники періоду Великої Вітчизняної війни. Таким чином, говорячи про колишніх військовослужбовців, не слід звужувати це поняття.
Далі, інвалідність може бути пов’язаною зі службою у Збройних Силах України, якщо її ознаки виникли у такі проміжки часу:
а) безпосередньо у період військової служби;
б) на протязі перших 3-х місяців після демобілізації з армії. Оскільки у перші місяці після повернення додому колишні військові тільки визначаються щодо свого подальшого життя (навчання, робота) і правовий статус ще не визначився, законодавство захищає їх права, відносячи цей час до періоду військової служби. Таким чином, якщо ознаки інвалідності виникли після демобілізації на протязі перших 3-х місяців з будь-якої причини, вона вважається пов’язаною з військовою службою;
в) у більш пізній період часу, тобто незалежно коли встановлена інвалідність, якщо вона є наслідком захворювання чи травми, що мали місце ще у період проходження військової служби.
Щодо обставин, з якими пов’язані причини виникнення інвалідизуючого захворювання чи травми, то тут принципове значення має відповідь на питання про їх зв’язок з виконанням військовим службового обов’язку. Саме це зумовлює певне формулювання категорії інвалідності.