Етап початкового пізнання природи (40—35 тис. Років тому назад — IV ст. До н.Е.)

До певної міри його існування може здатися умовним, а виділен­ня спірним. Прямих письмових документів, які б фіксували цей етап, немає, але опосередковано вій підтверджується різноманітними архе­ологічними матеріалами [1].

Активне заселення і господарське освоєння людиною -території Поділля розпочалося з верхнього палеоліту. Розвиток рибальства, зародження пізніше тваринництва і землеробства сприяли актив­ному та різнобічному пізнанню природи регіону. Воно (пізнання) йшло на побутовому рівні, але мало цілеспрямований характер та свої особливості [40].

1. Людина всебічно пізнавала тільки ті природні компоненти та явища, які мали практичне значення. Племена, що прожива­ли у Середньому Придністров'ї, в Товтрах, Кременецьких горах, розрізняли і використовували до семи різновидностей кременю, а наприкінці етапу — в неоліті, — досконало вивчили властивості болотних руд.

2. Регіональний характер пізнання природи. У порівнянні з Ліво­бережним, природа Правобережного лісостепу, особливо таких регіонів, як Середнє Придністров'я, Середнє Побужжя, Волинь, була відома стародавнім людям краще. Це пояснюється їх інтенсив- нішим господарським освоєнням. Тут сконцентровані основні родо­вища кременю та болотних руд, зародилась трипільська культура (5-4 тис. років тому).

3. Розповсюдження природничих знань проходило в усній формі та практичних навичках від батька до сина, з поколін­ня в покоління, від одного племені до іншого. Створювався пер­ший, усний “інформаційний банк” практичних знань про приро­ду Поділля.

4. Наприкінці етапу з’являються перші графічні відображення природи у вигляді наскельних малюнків у печерах (с. Баламутів- ка Чернівецької обл.), на стрімких відслоненнях гірських порід, на окремих каменях та кістках тварин [41].

Етап опису природи (V ст. До н.Е. — середина XVIII ст.)

У межах етапу виділяються три своєрідних періоди. Вони різні за проміжками часу, кількістю фактичного матеріалу, джерелами, але реально показують особливості розвитку природничих знань. Ці знання залишені у формі описів, які охоплювали природні явища і суспільні процеси. Необхідність у географічних знаннях усвідомлюється на рівні суспільства. Описи — фіксують початок писемної географічної інформації Поділля.

1. Античний період (V ст. до н.е. — середина І тис. н.е.)

Основа для його виділення — грецькі та римські античні дже­рела.

З'являються перші письмові описи природи України, в т.ч. і Поділля. Майже всі найзначніші давньогрецькі автори згадували у своїх працях подільські землі [13,31]. Серед них виділяється 9- томний “Гісторійс аподейксіс” (Опис історії) Геродота (приблиз­но 485-425 рр. до н.е.). Завдяки першому детальному і правди­вому опису природи та людності степових і лісостепових регіонів Правобережної України, Геродота можна вважати засновником описової географії України.

Природа, населення і господарство в описах показані комплекс­но, як єдине ціле. Класичними стали приклади комплексних описів Геродотом річок Тірасу (Дністра), Гіпанісу (Південного Бугу), Борисфену (Дніпра). “Третя річка, яка бере початок у скіфській землі, — Гіпаніс, витікає також з великого озера, навколо якого знаходять собі пасовища дикі білі коні, і озеро це справедливо зветься матір'ю Гіпанісу” 131]. Проте географічний аналіз цього опису показує, що за витоки Південного Бугу Геродот прийняв верхів'я його лівої притоки річки Синюхи^I.

Природно-етнічні межі земель, окремі явища в описах Страбо- н.і. Гіпократа, Клавдія Птолемея і Геродота чітко зафіксовані, в міму числі і засобами географічних координат та ілюструвались картографічними зображеннями.

Античні описи природи Поділля і України мають суттєві недо­піки. Вони зроблені “заїжджими” людьми, які констатували тільки її факти та явища, які бачили під час однієї подорожі без їх змін у ■І.ИТ. Описи складені чужою мовою, інколи з розповіді інших людей, і ому значна їх частина має поверховий характер, а окремі явища малоймовірні або подані в нереальному вигляді.