Післямова

Інтенсивне і різнобічне господарське освоєння природних ре­сурсів Поділля привело до формування у структурі натуральних ландшафтів нових, своєрідних і ще слабо вивчених антропоген­них комплексів. Вони зародились уже в пізньому палеоліті — 35- 10 тис. років тому. У період Трипілля антропогенні ландшафти отримали широке розповсюдження, проте їх частка в структурі натуральних ландшафтів була ще невеликою. VII—XII ст. є пере­хідним періодом від натуральних до антропогенних ландшафтів Поділля, а, починаючи з XVII ст., частка останніх постійно зрос­тає. Сьогодні антропогенні ландшафти займають 80-85, а в окре­мих регіонах (Середнє Побужжя) до 90-95 відсотків території, заповідники і резервати — 0,5, неосушені болота — 0,5, круті схили, що не використовуються — 1,5-2 відсотки [5].

Таке складне поєднання натуральних і антропогенних ланд­шафтних комплексів утворює нову єдність — сучасні ландшаф­ти. Від особливостей їх подальшого розвитку і стану залежати­муть умови життя і діяльності людей, вирішення природоохорон­них і екологічних проблем Поділля.

Термін сучасний ландшафт в географічній літературі не но­вий. Його синонімами можна вважати терміни природно-антро­погенний ландшафт, географічний ландшафт, геореал, інтеграль­ний ландшафт та ін. Суть його від цього не міняється, а непоро­зуміння можуть виникнути. Судячи з визначення П. Шищенка, поняття географічний ландшафт теж включає в себе поєднання і взаємодію натуральних і антропогенних наземних і аквальних ландшафтних комплексів. Проте воно складніше, ніж поняття сучасний ландшафт. Це ж саме стосується і поняття “геореал”. Географічними, а одночасно і реальними були ландшафти, які існували в минулому, наприклад, в ХУІ-ХУШ ст., є сьогодні і будуть такими на початку XXI ст. Що стосується терміну “інте­гральний ландшафт”, то дійсно малюнок сучасних ландшафтів інколи нагадує інтегральну схему. Проте сучасні ландшафти — це живий організм, що динамічно розвивається за природними і суспільними законами. Називати їх інтегральними — значить заздалегідь признати сучасні ландшафти стабільними, заверше­ними, які без суттєвих проблем і в будь-який момент (як інте­гральні схеми) можна привести в порядок.

Сучасні ландшафти пройшли складний шлях розвитку. Закла­дену в них інформацію вивчають спеціальні науки: зародження і становлення сучасних ландшафтів в минулі геологічні епохи — палеоландшафтознавство, розвиток за історичний період існуван­ня людства — історичне ландшафтознавство. Завдання сучасного ландшафтознавства — вивчити структуру, взаємозв'язки та особли­вості розвитку ландшафтів в теперішній час і в найближчому май­бутньому. Під сучасними ландшафтами слід розуміти складну, ієрархічно організовану єдність натуральних і антропогенних ландшафтних комплексів, кожний із яких в своєму розвитку пройшов відповідний еволюційний шлях. їх вивчення як цілісних систем, особливо взаємодії між натуральними (корінними) і антропо­генними ландшафтними комплексами, — це уже новий рівень роз­витку ландшафтознавства.

Література

1. Белая О.П. Генетические особенности серых лесних почв Правобереж­ной и Левобережной лесостепи Украины и их изменение под влиянием сельскохозяйственного использования: Автореф. дис. ... канд. сельскохоз. наук. — К., 1964. - 24 с.

2. Боржковский B.C. Старый город: Очерки современого его положения. — Винница, 1911. — 11 с. ■<

3. Винокур /. С. історія лісостепового Прдністров ’я та Південного Побужжя. — Київ-Одеса: Вища школа, 1985. — 124 с.

4. Водохранилища мира. — М.: Наука, 1979. — 2ё4 с.

5. ВоропайЛ.И. К вопросу об антропогёйных изменениях природы Подолья //Природные ресурсы Карпат и Приднестровья, вопросы их рационального использования и охраны. — Черновцы: Иад-во ЧГУ, 1978. — С. 11-13.

6. Воропай Л.И., Денисик Г.И. Антропогенные изменения природы Вин­ницкой области //Физ. география и геоморфология. — 1978. — Вып. 19. - С. 13-17.

7. Воропай Л.И., Куница М.Н. Селитебные геосистемы физико-географи­ческих районов Подолии. — Черновцы: Изд-во ЧГУ, 1982. — 90 с.

8. Голубій Ю.Г. Ставкове господарство в басейні Південного Бугу //Вісник метеорології та гідрології’. — 1934. — № 4.

9. Городецький С. Сільське господарство Поділля перед світовою війною. Ч. І. — Вінниця; 1929. — 206 с.

10. Давидчук B.C. К вопросу об антропогенном факторе динамики лан­дшафтов //Научно-техническая революция и методы географического анализа. - М.; 1977. - б. 44-48.

11. Денисик Г.И. Воздействие горнодобывающей промышленности на геокомплексы долины Южного Буга в пределах Подольской возвышенности //Физич. география и геоморфология. — 1979. — Вып. 20. — С. 65-63.

12. Денисик Г.И. Техногенные ландшафты Подолья, их структура, класси­фикация и рациональное использование: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. - К, 1984. - 19 с.

13. Денисик Г.И. Белигеративные ландшафты Правобережной Украины //Антропогенные ландшафты: структура, методы и прикладные аспекты изу­чения. — Воронеж, 1988. — С. 89-97.

14. Деревья и кустарники декоративных городских насаждений Полесья и лесостепи УССР. — К.: Наук, думка, 1980. — 234 с.

15. Дудчак М. В. Природно-територіальні комплекси Дністровськоїдолинно- річкової системи в метках Середнього Придністров 'я, їх зміни під впливом гідро­технічної системи: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. — К, 1994. — 25 с.

16. Жекулин B.C. Историческая география ландшафтов. — Новгород: Изд- во НПИ, 1972. - 288 с.

17. Иванчик П. И. Развитие и продуктивность зоопланктона Касперовского водохранилища //Природные ресурсы Карпат и Приднестровья, вопросы их рационального использования и охраны. — Черновцы, 1978. — С. 187-189

18. Изюмский B.C. Лиственные леса Украины. — К.: Наук, думка, 1980. - 161 с.

19. Исаченко А.Г. О так называемых антропогенных ландшафтах //Изв. Всесоюзн. Геогр. о-ва. — 1974. — Т. 106, Вып. 1. — С. 70—78.

20. Исаченко А.Г. Прикладное ландшафтоведение. Ч. 1. — Л.: Изд-воЛГУ, 1976. - 152с.

21. Калесник С.В. Проблемы физической географии: Избранные труды. — Л.: Наука, 1984. — 288 с.

22. Кичунов Н.И. Плодоводство в Подольской губернии. — СПб., 1901. - 97 с.

23. Коржик В. П. К вопросу классификации измененных геокомплексов //Физ. география и геоморфология. — 1978. — Вып. 19. — С. 17-22.

24. Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. — М.: Мысль, 1973. — 224 с.

25. Мильков Ф.Н. Физическая география. Учение о ландшафте и географи­ческая зональность. — Воронеж: Изд-во ВГУ, 1986. — 328 с.

26. Мильков Ф.Н. Ландшафтная сфера Земли. — М.: Мысль, 1970. — 207 с.

27. Молчановский Н. Очерки известий о Подольской земле до 1434 г. (преимущественно по летописям). — К: Университетские известия. 1883-1885.

28. Мякушенко В. К. Соснові ліси Правобережного лісостепу //Укр. ботаніч. журнал. - 1974. - Т. 31, № 4. - С. 481-487.

29. Наконечний B.C., Герасименко П.І., Орлов В. М. Продуктивність дубових насаджень Кам’янець-Подільського лісгоспзагу//ЛісиХмельниччини та їх на- родогосподарське значення. — Львів: Каменяр, 1974. — С. 51-55.

30. Очеретенко Е.Е. Борьба с яблоневой плодожоркой — важный резерв увеличения урожая плодовых культур //Проблемы развития и специализации сельского и лесного хозяйств. — Львов, 1969. — С. 42-43.

31. Пащенко В.М. Теоретические проблемыландшафтоведения. — К: Наук, думка, 1993. — 280 с.

32. Погребняк П. О. Лісорослинні умови Поділля. — Харьків, 1931. — С. 3-102.

33. Путевые очерки Подолии //Киевская старина. — 1884. — С. 235.

34. Тверетинов К.И. Военно-статистическое описание Подольской губернии. Ч. II. — СПб., 1849. — 166 с.

35. Теодорович Н.И. Город Кременец Волынской губернии. — Почаев: 1890. - 70 с.

36. Трохимчук С.В., Ковальчук И.П. и др. Некоторые аспекты изучения антропических изменений природы Западного Подолья //Природные ре­сурсы Карпат и Приднестровья, вопросы их рационального использования и охраны. — Черновцы: Изд-во ЧГУ, 1978. — С. 125-127.

37. Филь С.А. Типизация и районирование малых водоемов Украины в связи с их рыбохозяйственным использованием: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. — Пермь, 1972. —25 с.

38. Фридрих У.Ф. Сосна и ее враги в Подольской губернии. — К, 1897. -12 с.

39. Чайковський М.П. Реестр заповідних об'єктів Тернопільської області. — Львів: Каменяр, 1977. —68 с.

40. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. — К. : Вища шко­ла, 1988. - 192 с.

зміст

ІШ⁷ И⁸ СШ⁹ ЕЗ¹⁰ ЕЗ 40

Ш«№№ 42

\Ш}» Г~^~1¹⁸ 1 ^ I ізі » у |²⁰ 43

Г1' Е!> [ТТ]4 ЕЗ5 [ТТівГїЛг 47

[З¹⁵ ЕЕ3¹⁶ СЕН¹⁷ Е~3¹⁸ ШМІ¹⁹ {ЦЦ 20 в ₂₁ Ц^Т ‘] ²² ЕНЗ²³ НЕЗ²⁴ Г* І ²⁵ І * * І ²⁶ І ^{у у} І 27І У} І 28 47

!А 64

а / \\ 64

□П«Ш«ЕЗЧЕ]"Е3 143

Ь ОНіШ² Шз Е23*Ш* г* >)⁷ ЕШ Е53⁹ мишв^шв^еш^^и 143

ЕЗ В СЭ ЕЗ 143

Iі» »|П * Ы* ■ |4 144

(Г7> ЕЗ« ЕЛ²⁰1—"Н^г 161

зміст 182

Мял. 5. Основні типи місцевостей Поділля

Типи місцевостей: І — заплавний; II — надзаплавно-терасовий; III — плакорний; IV — міжрічково-недренований; V —товтровий; VI — прирічковий (схиловий).

1 — аллювій заплави; 2 — піщаний аллювій першої надзаплавної тераси; 3 — супіща­ний і суглинистий аллювій верхніх надзаплавних терас; 4 — сірі лісові ґрунти на лесовид- ннх суглинках; 5 — чорноземи, опідзолані на песах і песовидних суглинках; 6 — "мочари" — перезволожені чорноземи; 7 — перегнійно-карбонатні ґрунти на вапняках; 8 — змиті чор­ноземи і сірі лісові фунти на крутих схилах; 9 — корінні породи; 10 — лучна рослинність;

Мал. 21. Географія природних матеріалів, що використовувались у житловому будівництві на початку XX ст.

1 — глина, дерево; 2 — глина, вапняк, дерево; 3 — дерево, глина; 4 — глина, пісковик, вапняк; 5 — глина, дерево, граніт; 6 — дерево, граніт; 7 — пісковик, дерево.

Мал. 22. Географія природних матеріалів, що використовувались у житловому будівництві наприкінці XX ст.

стими відкладами з сірими лісовими слабо змитими ґрунтами під злаковою рослинні­стю. Лісові ландшафти. Товтоовий тип місцевостей. Уоочиша Гуловного тяжа: 7 — покаті схили Товтр з дубово-буковими лісами на сірих лісових Грунтах на суглинках; 8

• круті (16-22°) схили Товтр з буково-дубовими лісами на змитих кам'янистих сірих лісових ґрунтах; 9 — округлі вершини Товтр з дубово-грабовим рідколіссям і кущами на сильно змитих кам’янистих ґрунтах. Межі; 10 — вододільного і товтрового типів місцевостей; 11 — Гзповного кряжу і міжрифових рівнин; 12 — урочищ.

Б. Кінець XX ст. Сільськогоподарські ландшафти. Вододільний тип місцевостей. Уоочиша польового типу; 1 —розорані рівнини з сірими лісовими Грунтами на лесах;

сах; 3 — слабохвилясті розорані поверхні з сірими лісовими ґрунтами на лесовидних

ми сірими лісовими ґрунтами, зарослями шипшини і глоду; 8 — круті (16-22°) схили

линністю. Промислові ландшафти. Тип місцевості "кам'яноломний бедленд* Урочища

без рослинності вапнякове дно; 12 — перекрите мілкими відходами вапняку дно, за­

росле різнотравною рослинністю; 13 — горбкувата вапнякова поверхня дна, заросла

різнотравно-бур'яновою рослинністю; 14 — високі (7-13 м) вапнякові уступи без рос­

Мал. 26. Відновлена доагрокультурна структура ландшафтів

Заплавний лісо-лучний тип місцевостей. Урочища: 1 — заболочені западини; 2 — вербняки і луки на рівних поверхнях перезволоженої заплави: З — заболочені чорно-віль- шняки. Лісовий надзаплавно-терасовий тип місцевостей. Урочища: 4 — горбиста повер­хня з виходами вивітрених гранітів і кущами глоду, шипшини; 5 — зволожені западини

терас із сірими лісовими ґрунтами; 7 — дубові ліси на рівних поверхнях терас із сіри­ми ґрунтами. Інші ландшафтні комплекси. $ — русло річки Південний Буг. Межі: 9 — ти- нів місцевостей; 10 — урочищ.

Мал. 27. Відновлена (середина XIX ст.) ландшафта структура

Сільськогосподарські ландшафти. Заплавний лучно-пасовишнийтип місцевостей.

Уоочиша: 1 — осокові болота; 2 —злаково-різнотравні перезволожені луки; 3 — вербня­ки на зволожених поверхнях заплав; 4 — сінокісні різнотравно-злакові вологі луки. Над­заплавно-терасовий тип місцевостей. Урочищ 5 — горбиста поверхня першої тера­си з виходами гранітів, різнотравною рослинністю, що використовувалися під випас;

6 — заболочені западини з очеретяними зарослями. Урочища польового типу: 7 — ро­

зорана, рівна поверхня першої тераси на сірих лісових ґрунтах; 8 — розорана спабохви-

9 — сільські на надзаплавно-терасовому типі місцевостей. Інші ландшафтні комплек- ьи: 10 — русло річки Південний Буг; 11 — неглибокий (до 1 м) ставок. Межі: 12 — заплав­ного і надзаплавно-терасового типів місцевостей; 13 — натуральних урочищ; 14 — ан­тропогенних комплексів.

Мал. 29. Профілі відновлених (аб і а¹б’)^! сучасних (а²б²) ландшафтів

1 — сучасні фунти; 2— лесовидні суглинки; 3 — аллювіальні піски; 4 — каоліни; 5 — вивітрені граніти; 6 — граніти. Антропогенні фунтосуміші: 7 — суглинисто-піщані; 8—суг­линисто-каолінові; 9 — гргнітно-каоліново-суглинисті; 10 — каоліново-суглинисто-піщані;

II — піщано-суглинисті; 12 — гранітно-сугіинисті; 13 — кварцево-польовошпвтові піски;

14. — промислові води; 15—дубово-грабові лей; 16 — чорновільшняки; 17 — зпаково-різно- травна рослинність; 18 — сільськогосподарські культури; 19 — селище; 20 — промислова площадка. Межі: 21 — природних; 22 — антропогенних ландшафтних комплексів.

Мал. 32. Схематичний ландшафтний профіль долини р. Збруч у межах Сатанівсь- кого рекреаційного комплексу

1 — сучасні алювіальні відклади: суглинки, піски: 2 — середньо-верхньочетввртинні алювіально-делювіальні суглинки і глини: 3 — верхній міоцен: щільні глини: 4 — середній міоцен: вапняки, рідше вапняковисті глини; 5 — верхній силур: вапняки, доломітові мер- гелі: 7 — піщано-суглинистий алювій; 8 — темно-сірі лісові фунти; 9 — заплавні лучні чорноземи: 10 — граб; 11 — бук; 12 — дуб; 13 — береза; 14 — екзоти (срібляста ялина, туя, срібляста тополя); 15 — сінокіс; 16 — асфальтове покриття.

I Правобережна Україна в розумінні автора—рівнинна частина території України ніж річками Дніпро ,і Дністер.

I Геологічні розрізи показують, що в районі витоку р. Південний Буг озера не могло бути, за часів Геродота (Vст. до н.е.) верхів'я Південного Бугу було покрите суцільним лісом (“лісове серце Поділля ”, слабо заселене, а пасовища відсутні; білі коні - тарпани, типові степові тварини, могли п’ст/ичатися та існувати тільки в південних районах лісостепу).

I Галузеві дослідження середини XIX початку XXст.ст. [15,21] в більшості випадків велись із позицій комплексного підходу до вивчення природи.

I У географічній літературі синонімами терміну ландшафт є: хора (Ю. Б'ялович), гппора, урочище, географічний аспект (J1. Бере), елементарний ландшафт (О. Поно- іііірнов), природний район (С. Неуструєв), округ (В. Сочава), тип території (О. Гожев), тщеноз (В. Сукачов), географічний комплекс (В. Лідов), природно-територіальний ком­плекс (М, Солнцев), геосистема (В. Сочава), геореал (В. Пащенко) та ін.

I — культурна рослинність.

Iми сірими лісовими ґрунтами під злаковою рослинністю; 6 — невисокі (8-10 м) вапня­

IIТовтр з грабовими лісами на змитих кам’янистих сірих лісових ґрунтах; 9 — округлі

IIIкові горби, подекуди перекриті суглинками з сірими слабо змитими ґрунтами під зла­

IVкових відходів без рослинності; 17 — високі (6-8 м) вапняково-суглинисті платоподібні

Vвідвали з рідким різнотрав'ям і грабово-кленовою порослю; 18 — сврвдньощебнюваті

VIпластоподібні вапнякові відвали без рослинності; 19 — мікрогорбисті поверхні вап­

VIIнякових відвалів з бур'яновою рослинністю. Межі ландшафтних комплексів. Натураль­них: 20 — типів місцевостей; 21 — складних урочищ; 22 — урочищ. Антропогенних: 23

• VIII типів місцевостей; 24 —складних урочищ; 25 — урочищ.

I болотною рослинністю і кущами верби: в — дубово-грабові ліси на рівних поверхнях