4. Екологічні проблеми і охорона антропогенних ландшафтів

Результати господарського освоєння природних ресурсів і сучасний стан ландшафтів Поділля показують, що на всіх етапах історичного розвитку регіону винахідливість людей випереджува­ла їх мудрість і, врешті-решт, завела в ситуацію, коли вони стали загрозою для самих себе.

Подолянин, як і буковинець, гуцул або поліщук, — продукт ландшафту і тісно пов'язаний з його традиційними (корінними) умовами. Саме цим і визначається соціально-екологічне значен­ня ландшафтів Поділля. Багатовікове і непродумане використання природних ресурсів привело до загострення ряду екологічних про­блем і навіть формування в окремих районах Поділля критичних екологічних ситуацій. їх своєчасно фіксують і належно описують, проте і сьогодні немає відповіді на головне питання: які госпо­дарські функції, у яких обсягах та співвідношеннях можуть забез­печити конкретні регіони з їх власними, інколи своєрідними, при­родними ресурсами?

Відомі перші спроби визначити норми глобального господарсько­го використання конкретних територій. Співвідношення основних видів використання земної поверхні в ідеалі і в межах Поділля показані в таблиці № 5.

Можна не погоджуватись з автором таких нормативів. Зрозумі­ло, що вони будуть різними у кожній природній зоні і конкретно­му регіоні. Для регіонів із сприятливими природними умовами (як Поділля), мабуть, матимемо зворотню картину, де помітно зросте частка територій з інтенсивним господарським навантаженням.

Але ж не до 85 і більше відсотків. Як далеко ми від ідеалу. США, Канада, ряд країн Західної Європи, зрозумівши реальну загрозу екологічної катастрофи, розпочали поступове скорочен­ня частки територій інтенсивного господарського використання і нарощування земель з відновленим природним середовищем. У Німеччині, Англії і Франції розорані землі займають не більше 18-28 відсотків їх територій.

Таблиця А*» б

Співідношення основних видів використання земної поверхні в ідеалі (за С. Доксіадісом) і сучасної території Поділля

N Види використання Норми в ідеалі Сучасне в межах п/п земної поверхні (у відсотках Поділля (у від-

до суходолу) сотках до площі регіону)

І. Повне збереження природних комплексів (без будь-якого	40
господарського використання) 2. Максимальне збереження при­родних комплексів (допустиме	17	0,9-1,5
пересування людей без розби­вання табору) 3. Збереження природних комплек­сів з тимчасовим перебуванням	18	1-2
відпочиваюючих (рекреантів) 4. Збереження природних комплек­сів із постійним перебуванням	7	2-3
населення. 5. Урбанізовані території	5-6	8-32
6. Сільськогосподарсько- промислові ареали	5-7	75-85

Наприкінці XX ст. саме життя підказує, що в межах Поділля необхідне значне (до 40-55 відсотків) скорочення площ розорю­ваних земель, особливо на схилах, збільшення до 10-15 залуже­них і 18-22 відсотків заліснених територій, покращення мікро­кліматичних умов сільськогосподарських угідь з допомогою про­думаного будівництва нових і реконструкції старих ставків та водосховищ, упорядкування малих річок і створення полезахис­них лісових смуг. Це дасть можливість значно зменшити дози мінеральних добрив і отрутохімікатів, вплив техніки на сільсько­господарські угіддя, покращить умови вирощування і якість про­дуктів харчування.

Екологічні проблеми населених пунктів, пов'язані з розвитком промисловості і транспорту, хоча й не стоять так гостро, як в інших регіонах України, проте вони постійно ускладнюються. В обласних центрах забрудненість атмосферного повітря і поверх­невих вод промисловими, транспортними відходами в 4-6 разів перевищує допустимі концентрації, а в районі Ладижинської ТЕС цей показник значно вищий.

Постійним джерелом накопичення твердих розкривних порід, знищення родючих земель і лісових масивів, викидів шкідливих речовин в атмосферу і забруднення поверхневих вод є гірничодо­бувна промисловість. Під відвалами і хвостосховищами, кар'єра­ми і забрудненими землями біля них зайнято близько 60 тис. га, з них 23 тис. га родючих земель. Розробки вапняків знівечили унікальну природу Подільських Товтр, і їх збереження стало державною проблемою.

Не обійшла Поділля аварія на Чернобильській АЕС. Значні за площею ділянки радіоактивного забруднення виявлені у всіх адміністративних областях, а район Середнього Побужжя між містами Немирів, Гайсин і Ладижин віднесено до IV зони.

Відмічені екологічні проблеми, а також проблеми, пов'язані із забрудненням поверхневих вод, ґрунтового покриву, знищен­ням рослинності і тваринного світу, за останні роки детально розглянуті в науковій і популярній літературі, періодичних ви­даннях.

В умовах антропогенною перевантаження ландшафтів Поділ­ля значно складнішою є проблема збільшення площ заповідних об'єктів і територій, які можна буде вивести з активного госпо­дарського використання з метою їх відновлення. У розділі “Охо­рона натуральної природи Поділля” було відмічено, що існую­ча система природоохоронних об'єктів Поділля не відповідає су­часним вимогам і далека від завершення. Головна з причин — висока сільськогосподарська освоєнність регіону. Проте в умо­вах Поділля саме цей несприятливий фактор треба використо­вувати в природоохоронній справі. Сучасна система заповід­них територій повинна включати в себе як природні, так і ство­рені людиною охоронні об'єкти. У майбутньому частка останніх, _мабуть, помітно зросте. Вже сьогодні антропогенні природоохо­ронні об’єкти мають значну наукову, естетичну, пізнавальну, _виховну і навіть практичну цінність. Серед них, в першу чергу, _необхідно виділити такі:

1. літолого-геоморфологічна група антропогенних охоронних об'єктів, які формуються в процесі видобування корисних копа­лин, різних видів будівництва тощо. Яскравий приклад — виник­ання в кар'єрах унікальних стінок, які можуть стати геологіч- _нИми еталонами для відповідних територій (розробки пісковиків бідя м. Теребовлі, вапняків в Товтрах, гранітів на Середньому Побужжі). Крім цього, в покинутих кар'єрах інколи формуєть­ся своєрідний тваринний та рослинний світ або водні комплек­си. На жаль, до цього часу немає на Поділлі проектів рекульти- _вації кар'єрів в заповідні об'єкти. Це, мабуть, значний резерв на майбутнє;

2. група гідрологічних антропогенних об'єктів, що включає в себе водосховища, ставки, копанки та канали. У минулому ре­жим подільських річок підтримувався саме раціональним викори­станням та охороною штучно створених на них водойм. Сьогодні _зНачие рекреаційне освоєння Поділля диктує необхідність взяття _п(д охорону ряду водойм. У першу чергу СЮДИ ВІДНОСЯТЬСЯ ВОДОЙ­МИ, які створені в садово-паркових ансамблях, на майбутніх запо- _відних територіях. Слід також перевести в ранг заповідних ряд _в0дойм, які виникли в покинутих кар’єрах (с. Губник, смт Турбів Вінницької області; смт Полонне та Старокостянтинів Хмельниць­кі' області; м. Бережани Тернопільської області), джерела, що _відкриваються при добуванні корисних копалин;

3. група фітологічних антропогенних об'єктів, які формують­ся не тільки на базі лісових насаджень, але і сільськогосподарсь­ких культур, лук і пасовищ, садів. Такими уже сьогодні є посад­ки буку західноєвропейського у Хмельницькій та Вінницькій обла­стях, які знаходяться на східній межі свого існування, дуба скель- _н0го у Придністров'ї, відновлені урочища реліктових трав'янис­тих рослин в Товтрах та інші. Мабуть, настав час створення за­повідних ділянок заплав в долинах річок, особливо лівих приток Дністра, з частковим господарським використанням лук. Не мен- ще значення мало б створення заповідного саду, де можна було б зібрати корінні подільські сорти яблунь, груш, слив, вишні, уні­кальні сорти яких ми втрачаємо мало не щорічно.

Сьогодні тільки єдина система натуральних і антропогенних об'єктів зможе дійсно зберегти неповторну красу природи Поділ­ля. Ця справа уже розпочата. У кожній області складені реєст­ри природоохоронних об'єктів. Необхідно скласти такі ж реєст­ри антропогенних пам'ятників, заказників та заповідників з пер­спективою на майбутнє. На основі цих двох реєстрів можна буде створювати єдину систему природоохоронних об'єктів Поділля.