4. Антропогенний карст поділля

Постійно зростаючі роль та значення антропогенних комп­лексів у структурі сучасних ландшафтів Поділля стимулюють розвиток не тільки натуральних фізико-географічних, але й ант­ропогенних процесів. Серед них антропогенна ерозія і акумуля­ція, підтоплення і заболочування, карст тощо. їх зародження і подальший розвиток тісно взаємопов'язані з особливостями фун­кціонування основних класів антропогенних ландшафтів Поділ­ля. Розглянемо це на прикладі антропогенного карсту.

Досі в словниках-довідниках з фізичної географії та в енцик­лопедіях немає терміну “антропогенний карст”, проте геологи, геоморфологи й географи ним користуються вже давно. Більше того, зустрічаються інші назви цього карсту — “штучний”, “про­мисловий”, або “індустріальний”, “гірничо-промисловий”, “техно­генний” і “псевдокарст”, які характеризують одні й ті самі антро­погенні карстові явища, але різні за генезисом і змістом.

Поняття “антропогенний карст” ширше, ніж “промисловий”, розвиток якого зумовлений лише однією галуззю господарської діяльності людини. Антропогенний карст об'єднує карстові про­цеси та пов'язані з ними карстсві форми, які розвиваються під впливом будь-якої (сільсько- і зодогосподарської, промислової тощо) діяльності людини. Це загальне поняття як, наприклад, ан­тропогенний рельєф, антропогенний ландшафт. Від природного антропогенний карст відрізняється генезисом, високою інтенсив­ністю і швидкістю розвитку назіть там, де раніше він не прояв­лявся. Проте є одна особливість, яка вигідно відрізняє його від природного: антропогенний карст легше прогнозувати і передба­чити наслідки, а отже, його можна уникнути.

Мал. 34. Відновлена ландшафтна структура району Немирівського городища (поч. І тис. до н.е.)

Заплавний тип місцевостей. Усючиил: 1 — заболочений чорновільшняк. Схиловий тип Місцевостей. Уппишію- 2 — круті (16-18°,схили з виходами гранітів, сірими ґрунтами під дубово-ясеневою рослинністю; 3 — еипогожені балки з сірими лісовими фунтами під дубо- во-ясенево-грабовою поспішністю. Плактний тип місцевостей. Урочища: 4—слабовипуклі, міжбалкові поверхні з сірими ґрунтами піі дубовими лісами. Сільськогосподарські ланд­шафти. Плакооний тип місцевостей. Уро-иша: 5 — розорані похилі поверхні з темно-сіри­ми лісовими фунтами. Інші урочища: 6 - русло р. Немирна. Межі типів місцевостей: 7 — заплавного і схилового; в — схилового і тлакорного; 9 — урочищ; 10 — лінія ландшафт­ного профілю.

Профіль (А—А¹): 1 — граніт; 2 — каолін; 3 — лесовидний суглинок; 4 — грунти; 5 — алювіальні мулисті відклади; 6 - чорна вільха; 7 — граб, липа, дуб; 8 — дуб; 9 — культурна рослинність; 10 — натуральна рослинність; 11 — межі типів місцевостей і урочищ; 12 — індекси ландшафтних котлексів.

ИЗ¹¹ ЙЕ> ИД¹⁴ ШШ^1£ ОД^ш Д’⁷

(Г7> ЕЗ« ЕЛ²⁰1—"Н^г

-2*

имаммм ана^мм пишиам |»іі ці—ш.чі а

ЯІ

■ [26 [ [27 [»—•—| 2ё I -{29 | -}

і ±г £
ЬтаяН8 ВІНЗ9		ю |/Мп [* *]
Ї 15 + 16	Т 17 | і | І10 | ? « |

Мал, 35. Сучасні ландшафти району Немирівського городища

Для практичних потреб і розробки заходів з раціонального використання антропогенного карсту його доцільно класифіку­вати за особливостями господарської діяльності людини. Такий підхід дає можливість виділити в структурі антропогенного кар­сту Поділля такі його різновиди: промисловий, селитебний, до­рожній, сільськогосподарський, водогосподарський, рекреаційний і белігеративний (мал. 36).

Розвиток промислового карсту зумовлений промисловою діяльністю людей. Доцільно розрізняти карст, власне промисловий і гірничопромисловий.

Мал. 35. Сучасні ландшафти району Немирівського городища

Сільськогосподарські ландшафти. Стяжово-заплзвний тип місцевостей. Урячиш; 1

• природне русло річки Немирна; 2 — штучне, глибиною до 2 м, шириною 3-4 м, русло р. Немирча; 3 — невисокі (1,5-2,0 м) глиняні дамби, зарослі бур'янами, що використовуються під випас; 4 — сильно зволожені поверхні замулених ставків з осоково-рогозовою рослинні- стю; 5 — слабозволожені поверхні заму&них ставків, заростаючі осокою і різнотрав'ям, під сінокоси; 6— мікрогорбиста поверхня заплави з лучною рослинністю, що використову­ється під інтенсивний випас. Оштні і ДШЯіКНіаррВИЩВИЙ ТИП МІШ?№Т8Й, Урочище; 7

• випопожені балки з вологими днищ&и, різнотравно-злаковою рослинністю під випас; 8

• сухі дреновані балки з сірими вродженими лісовими фунтами, частково засаджені яли­ною звичайною; 9 — пологі схили блок з виходами гранітів, сильно еродованими сірими лісовими фунтами зі степовим різютрав'ям; 10 — сухі виположєні балки з сірими лісови­ми фунтами, частково засаджені осною і березою; 11 — покинуті гранітні кар'єри, заро­стаючі рудеральною рослинність 12— невеликі, глибиною до 1 м, озерця, заростаючі ро­гозою і очеретом. ПпахошиЯШЖШЗтеТОЙ. УйРЧМШЗ; 13 - розорані слабовилуклі похи­лі по верхні з еродованими с ірит лісовими фунтами; 14 — розорані слабо похилі поверх­ні з сильно еродованими сіримйіісовими фунтами; 15 — рівнинна розорана поверхня де- тинця з сірими лісовими фунтам; 16 — розорані слабохвилясті поверхні з сірими лісови­ми фунтами ■ 17 — розорані поврхні з слабо еродованими темно-сірими лісовими фунта­ми Лісові антропогенні ландуїф™. ЄіМЙ8.ИЙ.ЩЩІШЗВаШЙ. Урочище; їв— пологі (18- 20°) схили з насадженнями дуб чврешчатого і сосни звичайної; 20—пологі мікрогорбисті схили з сильно порушеним футовим покривом під березово-ялиновими насадженнями. Бе- лігеративні ландшафти. ДдЗРРВИЙ ТИП МІРЦйВОДТЗЙ, ХСИШШІ 21 - високі (до 10 м) обо­рони/ вали складної будови, зростаючі різнотравно-злаковою рослинністю, кущами шип­шини і глоду, використовуються під випас; 22 — невисокі (2-4 м), добре задерновані вали детинця городища, частков засаджені березою і сосною; 23 — неглибокий (до 2 м), ши­риною 4-6 м рів, зарослий рінотрав'ям, використовується під інтенсивний випас. Схило- ний тип міпнано'стей. чрруда: 24 — високі (10-12 м) сильно еродовані зсувом вали, част­ково заростаючі різнотрам; 25 — ескарп, засаджений березою і сосною. Інші позначення: 26 — літній табір для утинання овець. Мз>&ішІ8.МІСЩВ0<Дт 27 — заплавного і схило- вого; 28 — схилового і плкорного. Урочищ: !9 — натуральних; ЗО — антропогенних; 31

• фунтова дорога.

Профіль (Б Б¹): ' — граніт; 2 — каогін; 3 — ласовидний суглинок; 4 — фунти; 5 —

фунти з археологічними залишками; 6 - піссс 7 - алювіальні мулисті відклади; 8 — боло­то'9—вал; 10—рів; 11-ескарп; 12 — сосні, береза; 13 — чорна вільха; 14—різнотрав'я; 15 — злаки (типчак); 1 (— болотна рослинн/ть; 17 — сільськогосподарська рослинність; 18 — межі типів місцевостей і урочищ; 19 — ідекси ландшафтних комплексів.

ÊÊÊÊ

Мал. 36. Антропогенний карст Поділля

1. - райони розповсюдження карстуючих порід (вапняків, гіпсів, крейди, доломітів);

— промисловий карст; 3 — райони розповсюджена сепитебного і дорожчого карсту;

4 — прояви сільськогосподарського карсту; 5 — райони розвитку псевдокарсту.

Промисловий карст спостерігається в зонах функціювання промислових підприємств у межах до 8-10 км. Швидкість роз­витку карстових процесів залежить від складу хімічних викидів в атмосферу, агресивності стічних вод, які попадають на карбонатні породи, від стуктурного і агрегатного стану ґрунтів, характеру рослинності навколо підприємств. Хід розвитку цього карсту важко прогнозувати. Наслідки його проявів можуть бути надзвичайно важкими, особливо в зонах будівництва АЕС, хімкомбінатів, підприємств переробки сільськогосподарської продукції тощо. Цей різновид промислового карсту потребує постійної уваги, особливої методики вивчення і способів уникнення його наслідків.

Гірничопромисловий карст зумовлений розробками карбонат­них гірських порід: вапняків, крейди, гіпсу. Його площі постійно збільшуються. У Тернопільській і Хмельницькій областях гірни­чопромисловий карст займає 1-1,2%, у Вінницькій — 0,4-0,6% території. При розробці вапняків, крейди і гіпсу відкритим спосо­бом на поверхню виводиться від 200 до 800 га і більше карсту- ючих порід, підземні пустоти. Вибухові роботи порушують сис­теми тріщин, формують нові, викликають зсуви в печерах і т.п. Особливо інтенсивно карстові процеси відбуваються в місцях підземних розробок вапняків на межиріччі Південного Бугу і Дністра, в Товтрах, в басейні річок Случ, Горинь. Обстеженням встановлено, що на стінках, стелі цих розробок багато тріщин, є зсуви і завали відпрацьованих штреків, формуються сталак­тити й сталагміти. Ці процеси почали проявлятися на поверхні у вигляді провалів, воронок, западин. До 1974 року таких кар­стових форм, наприклад, у Вінницькій області, зовсім не було, і в літературі згадується лише поверхневий карст. Зараз же в області свіжі вапнякові провали зустрічаються по р. Джурин, на північно-східній околиці с.Вербівка, у балці на північній око­лиці с. Сапіжанка.

Підземні роботи тут почалися з середини 50-х років. Перші провали й воронки над старими розробками з'явилися в кінці 70-х років. Найінтенсивніше вони формувалися в 1984— 1985рр. Частина провалів виникла у зв'язку з порушенням технологічних норм розробок, які в 1986 р. довелося припинити. Проте прова­ли й воронки формуються і досі. За 23 роки утворилося 46 про­валів і воронок загальною площею 3523 кв.м. З них 54% мають площу від 20 до 40 кв.м і тільки 10% — 50-70 кв.м. їх діаметр становить 8-15 м, глибини — 4-7 м. Схили майже вертикальні без рослинності; дно вкрите в основному делювіальними порода­ми. Провали й воронки вивели із сільськогосподарського вико­ристання 32 га зораної землі, 12 га пасовищ. Ускладнюють об­робіток землі западини, які виникають над підземними розроб­ками. Сільські механізатори відмовляються працювати на тих полях, де розвивається гірничопромисловий, карст.

Сільськогосподарський карст — результат нераціонально­го ведення сільськогосподарського виробництва в місцях наяв­ності карстуючих порід. Як і промисловий, сільськогосподарсь­кий карст досить поширений на Поділлі. Непродумане розорю­вання й знищення рослинного покриву від інтенсивного випа­су на схилах і плакорах помітно активізували карст на півден­но-східних схилах Товтр у Тернопільській і Хмельницькій обла­стях, у середній частині басейну р. Мурафа, верхів'ях річок Ру- сави, Кам'янки у Вінницькій області, нижній частині р. Збруч. За останні 10 років тільки внаслідок інтенсивного випасу в 1,7

раза збільшилась площа виходів карстуючих вапняків на схи­лах р. Джурин між селами Вербівка і Калитинка у Вінницькій області. Сільськогосподарський карст із кожним роком розви­вається активніше.

Водогосподарський карст виникає в процесі будівництва водосховищ, ставків і каналів. Він ускладнює роботи з метою створення гідроспоруд, особливо водосховищ, у Тернопільській, на півдні Хмельницької і Вінницької областей. Його активізація передбачається в районі будівництва каскаду водосховищ на Се­редньому Дністрі. Уже розроблено методи боротьби з водогос­подарським карстом, проте ними зневажають.

Селитебний карст розповсюджений локально. Він фор­мується в селах і містах у зв'язку з будівництвом. На Поділлі цей карст відомий з 1Х-Х ст., коли почалося будівництво перших укріплених населених пунктів. Переважають провали і просад- ки, що виникли внаслідок будівництва в минулому підземних ходів між будинками, фортецями, замками, а пізніше — підзем­них комунікацій, будівель, промислових споруд, через скидан­ня агресивних стічних вод тощо. Прояви селитебного карсту у вигляді провалів спостерігаються в містах Кременець, Збараж, Чортків, Скалат Тернопільської області, Сатанів, Білогір'я, Ду- наївці, Кам'янець-Подільський Хмельницької області, Бар, Шар- город Вінницької області. Селитебний карст необхідно деталь­но вивчати й картографувати, тому що його прояви частіше, ніж будь-якого іншого виду антропогенного карсту, загрожу­ють життю людей.

Дорожчий карст виникає й розвивається у місцях будів­ництва доріг, а потім — і їх екслуатації. Його формування зу­мовлене порушенням (створення терас на крутих схилах, канав, розчистка майданчиків, вирівнювання горбів тощо) бронюючої товщі карбонатних порід. Як правило, це неглибокі (0,5-2 м), діаметром до 1,5-3 м, провали й воронки, що трапляються час­тіше в придорожніх канавах, де під час дощів утворюються тим­часові водостоки. Відомі вони на дорогах в околицях Могилів- Подільського, в Бережанському районі Тернопільської області, в Товтрах. Утворюються безпосередньо на дорогах над підземни­ми розробками. При обстеженні Джуринських підземних розро­бок вапняків у Вінницькій області було чути шум автомобілів, що їхали по дорозі. При цьому осипалася стеля, траплялися й обвали. У таких випадках потрібно негайно використати прин­

цип часткового відходу від карсту (перенести відрізок дороги за межі підземних розробок), а в майбутньому при будівництві доріг враховувати перспективні плани підземних розробок. Із практики відомо, що укріплювати й ремонтувати такі ділянки доріг недоцільно — карст продовжує розвиватися.

Рекреаційний карст розповсюджений поки що мало, але перспективи його розвитку на Поділлі значні. Формується в районах, де рекреаційні навантаження на ландшафтні комплек­си значно перевищують допустимі норми (непродумане будівниц­тво житлових споруд, доріг, водних комплексів, туристських сте­жок, знищення ґрунтового і рослинного покриву у місцях відпо­чинку тощо). До таких районів належать Товтри біля Кам'янця- Подільського, Гуменців, Сатанова Хмельницької області, Креме­нецькі гори, Середнє Придністров'я. З кожним роком все актуаль­нішою буде проблема оптимізації карсту в місцях рекреаційного (для лікування, відпочинку) освоєння пустот, залишених підзем­ними розробками вапняків, гіпсів, крейди.

Белігеративний карст виявлено в Середньому Придністров'ї, Його розвиток зумовлений будівництвом військово-фортифіка­ційних споруд: окопів, траншей, ходів сполучення та зв'язку (в тому числі й підземних), “дзотів" і “дотів”, земляних сховищ для техніки, а також вибухами снарядів, мін тощо. Зустрічається на крутих схилах Дністра та його лівих приток, у лісах і на полях. При рекультивації белігеративних комплексів карстові процеси затухають, але не зникають повністю і створюють незручності при сільськогосподарських роботах, випасанні худоби.

Антропогенний карст спостерігається не лише в районах роз­повсюдження карбонатних порід, а й за їх межами. Антропогенні карстові процеси й пов’язані з ними карстові форми, які вини­кають і розвиваються в некарстуючих породах, слід називати антропогенним псевдокарстом. Це провали, воронки, просадки, які виникають у глинах, пісках, пісковиках і навіть кристаліч­них породах у процесі господарської діяльності людини: промис­лової, селитебної, водогосподарської тощо. Антропогенний псев- докарст можна класифікувати так, як і антропогенний карст. У 1986 р. в центральній частині м. Вінниці біля багатоповерхо­вої споруди банку в лесових породах над старими підземними ходами виник провал діаметром 3,5 м і глибиною 2,2 м. Щоб його ліквідувати, треба було обстежити всі підземні ходи і час­тково їх укріпити, що потребувало значного ризику і коштів.

Порівняно з антропогенним карстом псевдокарст розповсюд­жений значно менше, проте з кожним роком його площі зрос­тають. Механічно переносити прийоми й методи оптимізації ан­тропогенного карсту на псевдокарст не можна. Антропогенний карст і псевдокарст Поділля — об'єктивна реальність. У місцях їх розвитку виникають великі труднощі з будівництвом міст і сіл, доріг, ліній електропередач, промислових споруд. Під заг­розою нафто-, газо- і водопроводи. Ускладнюється обробіток сільськогосподарських угідь. Стає загрозливим випасання худо­би. Детальне вивчення антропогенного карсту і псевдокарсту — важливе завдання при вирішенні проблем раціонального приро­докористування Поділля.