4. Особливості антропогенізащї рослинного покриву

У процесі господарського освоєння натуральних ресурсів Под­ілля рослинний покрив зазнав найбільших змін. Повністю зни­щений степовий тип рослинності. Невеличкі ділянки степової рослинності, що збереглися на крутих схилах долин річок, ярів, Смілок, гір і товтр, а також в районах розвитку карсту, не дають повної уяви про характерні в минулому для Поділля злаково- |м інотравні степи. Відновлення структури натуральних степових біоценозів Поділля сьогодні уже неможливе. Про це свідчать за­повідні степові ділянки Подільських Товтр (товтра Несамовита), рослинність яких докорінно змінена під впливом бур'янових асо­ціацій оточуючих полів.

Будівництво водосховищ і ставків, меліорація, розорювання, сінокосіння і надмірний випас, а також штучний підсів трав за­мінили структуру натуральних різнотравних асоціацій лук на од­нотипні, здебільшого злакові посіви. Якщо в натуральному стані фітоценози заплавних лук нараховують до 40-50 видів трав'яних рослин, то після їх “окультурення” — 6-8 видів.

Не в кращому стані болотна рослинність Поділля. Сьогодні в природоохоронних кадастрах областей заповідні болотні комплек­си скоріше виключення, ніж закономірність. Видобуток торфу і меліорація практично знищили цей своєрідний для Поділля тип рослинності, що знаходиться на південній межі свого існування.

11а меліорованих землях болотні рослинні асоціації замінені штуч­ними посівами злакових кормових трав. Є випадки, коли болота після осушення перетворюються в пустирі з переважанням осото- будякових угрупувань.

Антропогенні зміни лісової рослинності можна прослідкува' в декількох напрямках: >

1. Постійне скорочення ареалів лісів з одночасним розчлен ванням їх на невеликі за площею ділянки. Значні масиви ліс збереглися тільки в межах Середнього Побужжя, частково північних, поліських районах Тернопільської і Хмельницької 0^і ластей, а також Подільських Товтр. На Придністров'ї, в цен ральних і північно-східних районах Поділля характерні невелиі — 3—8 тис. га ділянки лісів, віддалені одна від одної на декіЛІ ка десятків кілометрів. Процес розчленування великих лісовИ масивів спостерігається і сьогодні. Характерний приклад — ліс Головного кряжу Подільських Товтр [7].

2. Зміна структури і видового складу лісів. Діброви замінеї грудами; бори терас — “дубняками III бонітету з домішкою грі бу, липи, клену, ясену” [12]; двох'ярусні широколистянні грабої ліси Немирівщини “репрезентовані тимчасово одноярусною фор мацією з участю березняків і осичників” [6]. Помітно скоротили ся ареали розповсюдження раніше звичайних для Поділля такиї дерев як бук, ясень, сосна, берека; з кущів — бересклету карли ховрго, и.%шям цілшоліістоі (гордовини) та ін. Так, букові лісИі ще 200-300 років тому широко розповсюджені і характерні длі Поділля, сьогодні збереглися тільки на 400-гектарній заповіднії ділянці Товтр в околицях смт Сатанів у Хмельницькій області, Ще 120 років тому В. Гомилевський відмічав ділянки береки ■ лісах до 0,2-0,3 га. З того часу вона стала рідкістю на Поділлі [16]. У структуру лісових масивів вводять нехарактерні для По« ділля породи дерев: модрину, бархат амурський, ялину західно­європейську, сосну кримську, горобину та ін.

3. Спрощена структура висотної диференціації лісової рослин­ності Поділля. У натуральному стані характерним був чіткий ЇЇ розподіл — в залежності від висоти місцевості, експозиції схилів і навіть гірських порід. Нараховувалось 5-7 висотних смуг, які чітко відрізнялись між собою видовим складом дерев. Сьогодні повсюдно переважають грабові (до висоти 240-260 м) і дубово- грабові (250 і більше метрів) ліси. ;

4. Невеликі площі лісових масивів, їх ізольованість, неоднора­зові вирубки і введення нових порід дерев приводять до того, що в кожній ділянці лісу формуються свої характерні морфологічні і спадкові ознаки. Цьому сприяє також відсутність узлісь (вони повсюдно знищені) і оточення невеликих лісових масивів сільсько-

ми подарськими ландшафтами. Такі ознаки проявляються в тов­щині кори і гілок, характері крони, морфології паростків, листя І II ПОДІВ, швидкості росту, стійкості проти шкідників і хвороб, иінн гі деревини тощо. За формою листя дуба в складі дібров Поділля виявлено 18 морфологічних рас [2]. Паталогічні зміни рт чинності в антропогенних лісових ландшафтах уже приверну- іііі до себе увагу науковців.

Природний відбір у таких ділянках лісу проходить ізольова­но Більше того, за останні десятиріччя на цей процес почала мшивно впливати людина. З 1963 року на Поділлі ведуться ро- Поіи з метою відбору плюсових і умовно-плюсових дерев. З їх н.н іпня закладені клонові і архівно-маточні ділянки, розроблені (»■комендації для вирощування дуба, ялини, сосни з кращими спад- ноними властивостями. У лісокультури ВВОДЯТЬ швидкоростучі по­роди дерев — дугласію зелену, дуб червоний, тополю звичайну, плину карпатську, горіхи серцевинний, чорний та грецький, фун- нук канадський, сафору японську тощо.

Під впливом господарської діяльності структура лісової рос­линності Поділля та її властивості докорінно змінені. Сьогодні необхідно вести мову не про натуральні, а антропогенні лісові псоціації і ландшафти регіону.