4. Антропогенні зміни грунтового покриву

Від класичних праць експедицій В. Докучаєва до сучасних комплексних досліджень спеціалізованих інститутів ґрунтознав- ■ і на і агрохімії проблема змін ґрунтового покриву під впливом мн-подарської діяльності людей завжди привертала до себе ува- IV фахівців, широкі верстви населення, зайнятого сільським гос­подарством, а за останні роки — і власників дачних ділянок і і ородів. Вікові традиції і науково-обґрунтовані рекомендації щодо раціонального використання і охорони ґрунтового покриву, про- иодення агротехнічних заходів не знайшли повного застосування м повсякденній практиці і, наприкінці XX ст., ми більше конста­туємо несприятливі явища, ніж відзначаємо успіхи у господарсь­кому освоєнні ґрунтового покриву Поділля. Різноманітні шляхи паливу людей на ґрунтовий покрив приводять до його повного пшшення, корінних змін структури, фізичних і хімічних власти­востей, створення штучних ґрунтосумішей.

Повне знищення ґрунтового покриву спостерігається в про­цесі селитебного, промислового, дорожного та інших видів будів­ництва, розробки корисних копалин, затоплення заплав водами ставків і водосховищ тощо. Щорічно тільки під будівництво нових житлових масивів міст Поділля відводиться 0,8-1,2 тис. га; роз­ширення площ старих кар'єрів і розробки нових родовищ корис­них копалин — 0,5-1,0 тис. га земель. Серед них 32-41 відсо­ток займають розорані землі. Загальна площа земель, на яких щорічно знищується ґрунтовий покрив, складає в межах Поділля 4 —4,5 тис. га.

Корінні зміни ґрунтового покриву Поділля пов'язані з над­мірною (62-75 відсотків території) розораністю, розвитком ерозії, нераціональним використанням мінеральних добрив і отрутохім­ікатів, непродуманими меліорацією ґрунтів та проведенням аг­ротехнічних заходів. Згідно з даними УкрНДІ ґрунтознавства і агрохімії площі еродованих земель Поділля за останні 30 років

збільшились на 35-49 відсотків. У результаті ерозії щорічно з коЯ ного гектара орних земель у середньому виноситься близько 24,5 дрібнозему, 0,5-0,9 т гумусу, рухомих форм: фосфору — 1,8 1 калію — 2,0 т. Продуктами ерозії замулюються річки, вони кої центруються в заплавах, на терасах, на днищах балок і безстічни пониженнях. Як наслідок, тільки в Тернопільській області плой глеєвих і глеюватих грунтів за останні десятиріччя збільшилис на 27-53 відсотки [9].

Під впливом антропогенних чинників, особливо розорюваний помітно змінена морфологія сірих лісових ґрунтів і чорноземІІ Поділля. Гумусовий і елювіальний горизонти розораних сірих лісо вих ґрунтів змішані в єдину пилувату масу. Розораний шар ґрунт; світліший, ніж гумусовий натуральний. Знищення елювіальної"! прошарку інколи не дає можливості відрізнити світло-сірі ґрунті від сірих. Ще складніших змін зазнають чорноземи. При розорю ванні вони втрачають свої найцінніші властивості. У чорноземаЯ помітно зменшується кількість гумусу. Уже зараз вони мають н| 3-3,5 відсотки менше органічних речовин, ніж їх натуральні ан* логи. Зменшення кількості гумусу як клеючої речовини і механЬ чний вплив техніки порушують їх зернисту структуру, погіршу­ють водопроникність і аерацію ґрунтів, пригнічують мікробіологі« чну діяльність [14,15]. Людина може тільки частково призупини­ти ці процеси.

До негативних змін структури ґрунтів, їх фізико-хімічних і біологічних властивостей приводять внесення мінеральних доб­рив, отрутохімікатів (5-12 кг/ га), зрошення та осушення земель. Тільки у Вінницькій області за останні 15-20 років зрошених та осушених земель стало більше відповідно на 40 і 45 тис. га. Сірі^! ЛІСОВІ ґрунти І особливо чорноземи не “витримують” поливу уже І після 3-5 років зрошення. Цьому сприяють також порушення строків і норм поливу. Поступове замулення проміжків між струк­турними частинками ґрунту приводить до їх ущільнення, утворен­ня поверхневої кірки, зниження продуктивності.

Штучні ґрунтосуміші формуються на рекультивованих землях відпрацьованих родовищ корисних копалин, при терасуванні кру­тих схилів долин річок, балок, товтр і гір, створенні насипних масивів в містах і селах, засипці ярів і сильно еродованих сільсько­господарських угідь. Сюди можна віднести і розорані ділянки за­мулених ставків і водосховищ, рекультивованих відстійників цук­рових заводів і міських смітників тощо. Площі земель зі штучним

ІруїІТОВИМ покривом постійно зростають і щороку збільшуються ми .100-450 га. Тільки рекультивовані землі в межах Поділля зай­ми кі і ь близько 860 га, а площа розораних днищ замулених ставків у Хмельницькій області складає 410-га.

Штучні ґрунтосуміші помітно відрізняються від натуральних іритів. У них відсутній профіль, однорідна структура; кількість іумусу залежить не від характеру природних умов і типу ґрунтів, * мизначається наперед заданою метою або наявністю вихідного миіеріалу. Такі ґрунти необхідно виділяти у спеціальну категорію и'мель з подальшою розробкою для них специфічних агромеліора- іпіших заходів.