6. Реставрація та збереження історико- географічних об'єктів поділля

Заселення і господарське освоєння Поділля супроводжувалось не тільки активним використанням природних ресурсів регіону, формуванням антропогенних ландшафтів, але і будівництвом ори-

2. пальних, ще слабо вивчених, недостатньо оцінених, а тому і збе­режених історико-географічних об'єктів. До них відносяться ланд­шафтні комплекси, де гармонійно поєднані унікальні властивості природи з історичними подіями, оригінальними архітектурними або господарськими спорудами. Це історико-географічні центри міст і містечок зі старовинною архітектурою; релігійні споруди (церкви, костьоли, монастирі) з оригінально оформленими зе­мельними ділянками навколо них; фортеці і замки з прилеглими

територіями; садово-паркові ансамблі з палацами та садибами старі водяні млини, заводи і фабрики на річках та багато інши, об'єктів. їх кількістю та архітектурними особливостями, сучасни станом та використанням, здебільшого визначається історико-г« графічний “образ” Поділля. Створені протягом століть, часткр во зруйновані, історико-географічні об'єкти не можуть існуват; самостійно, без постійної підтримки з боку людей (суспільства, Тому сьогодні необхідно вирішувати не проблему їх охорони, а р ставрації та збереження (в окремих випадках і функціонуванні у відповідності до природного середовища, що їх оточує. Наріві з істориками тут плідно повинні працювати географи і ландша| тознавці. Найголовніше — це розпочати дослі-дження з метої створення кадастру історико-географічних об'єктів Поділля таї детального опису. Він дасть можливість обґрунтовано і цілеспріі мовано витрачати кошти, стимулюватиме пошуки нових історИ ко-географічних об'єктів, стане початком відновлення справжні ого “образу” землі подільської.

Історико-географічні центри міст і містечок. Вони бу дувались на вигідних у військовому і економічному (торговому господарському) відношеннях шляхах, здебільшого приурочен до оригінальних природних об'єктів (меандр річок, “мисів”, кру тих або горбистих схилів долин тощо), а тому і сьогодні їх ста ровинна архітектура, вузькі вимощені каменем вулиці маюц неабияке значення у формуванні сучасних рис міст і містечої Поділля. Зразком у цьому відношенні є місто-музей Кам'янець Подільський. Добре збережені і відновлені історичні центри Тер нополя і Вінниці. Значно менше уваги приділяється невеликин містам. Серед них на особливу увагу заслуговують історико-гео графічні центри містечок (селищ міського типу) Брацлав, Барі Шаргород, Немирів у Вінницькій; Ізяслав, Меджибіж, Летичів, Сатанів у Хмельницькій; Кременець, Чортків, Скала-Подільська, Задіщики в Тернопільській областях та багато інших. Оберігати тут потрібно не тільки оригінальні архітектурні споруди, але І природу ділянок, на яких вони розташовані. Це сучасне завдай ня істориків, архітекторів і ландшафтознавців.

Релігійні споруди із земельними ділянками навколо них. Для будівництва церков, костьолів, монастирів у селах і містах Поділля завжди вибирались найкрасивіші в природному відношенні ділянки земді. Це пагорби або незначні підвищення, які добре помітні звідусіль, рівні ділянки в центрі, дуже рідко на

й|ійю села. У подальшому тут висаджувались фруктові дерева, Мштан, липа, дуб, і разом з оригінальною архітектурою релігій­них споруд, ці історико-географічні об'єкти — сьогодні окраса Лущ,-»ного села і міста Поділля. Найоригінальнішими історико- іііп рафічними об’єктами Поділля релігійного призначення є По- '(йіін ька лавра в Тернопільській області, скельні монастирі в Ба- Пші Хмельницької і Лядовій Вінницької областей. Немає потре­би охороняти їх спеціальним законом. Такі історико-географічні об'г кти духовного (релігійного) призначення — зразок ставлення Людини до природи, архітектурних споруд свого рідного краю.

Водяні млини. Вони були майже в кожному селі Поділля, будувались безпосередньо на річці або на спеціальному відвідно­му каналі. Біля млина існувала гребля або гатка, невелика водой- Мя, на прилеглих ділянках висаджувались верба, тополя, калина. Млини були окрасою села, регулювали воду в річках. Сьогодні дікніих млинів залишилося мало. Частину з них, разом з прилег­лими ділянками землі і водоймами необхідно взяти під охорону і »4 морити музеї хліба. Тут молоде покоління подолян змогло б оз­найомитися з оригінальними спорудами водяних млинів і вперше НІдчути аромат свіжого борошна і ще не спеченого хліба.

Крім водяних млинів цікавими історико-географічними об'єк- Уйми на річках Поділля є окремі малі гідроелектростанції, май­же зруйновані паперові фабрики і заводи, що використовували иіергію води. Сюди можна віднести оригінальні кам'яні споруди (іитки, дамби, затавки), які регулювали воду в річках, оберіга­ли береги від розмиву. Ці проблеми повинні сумісно вирішувати Історики, техніки і ландшафтознавці.

За;луговують на відновлення з подальшим створенням музеїв *Во віяттям під охорону підземні розробки кременю в околицях с. Стгдениця, фосфоритів у с. Карпачівка, вапняків у с. Приво- (іоттяХмельницької області, склоробних гут, поташних буд, залі- яоробшх рудень хоча б по одній-дві в кожній адміністративній об­ласті Годілля. їх повернення в сьогодення — це не тільки данина Історії необхідність в об’єктах виховного призначення. Це озна­ки цивілізованої країни. У багатьох країнах світу, особливо Захі­дної Єв|опи, такі історико-географічні об'єкти уже давно віднов­лені і уіпішно працюють на їх благо.

Нема потреби детально зупинятися на таких відомих і доб­ре описгних історико-географічних об'єктах Поділля, як фортеці і замки з. прилеглими територіями, садово-паркові ансамблі І палацами, музеї-садиби, місця, пов'язані з військовими діями* тощо. Вони знаходяться в дещо кращому стані, ніж описані ран-' ішелсторико-географічні об’єктщ проте також потребують пост-; ійної уваги, великих затрат людської праці і коштів. Відновлен-* ня і збереження історико-географічних об'єктів Поділля — це завдання не тільки істориків і географів, але й архітекторів, буд­івельників, інженерів і техників, економістів, ботаніків тощо. їх; спільна праця із зацікавленими організаціями (природоохоронни-: ми, релігійними), адміністрацією та населенням допоможе ужві на новому рівні відродити історико-географічний “образ” землі подільської.