6. Тваринний світ в історії і

ГОСПОДАРСЬКОГО ОСВОЄННЯ ПОДІЛЛЯ 1

Активне і цілеспрямоване використання прадавніми людьми тваринного світу Поділля розпочалося з раннього палеоліту. Бая гаточисельні знахідки залишків кісток тварин на стоянках людей палеоліту свідчать, що в той час полювання значно прискорилЛ вимирання і навіть повне знищення окремих видів. Список фауЯ ни поселень муст'є Придністров'я уже включає 18 видів, з них Я — птахи [66,67]. Споживання мамонтів було настільки інтенсивч ним, що врешті-решт привело до повного зникнення цієї тварини [48]. У пізньому палеоліті полювання стає провідною галуззю гос-і подарства. Широкого розповсюдження набуває облавне полюван-І ня, розвиваються такі способи техніки полювання, як застосувань ня різноманітних сітей, сілець, пасток, ловчих ям тощо. На поселеця нях цього часу знайдені залишки 25 видів ссавців і 40 видів птиці! [61]. Якщо на поселеннях муст’є помітно переважали залишки мач монтів, зубрів, носорогів, гігантських оленів, то на пізньопалеоліч тичних — північного оленя, диких коней, козулі, лані, мускусногм вівцебика, байбака та ін.; серед птахів — тетерева, білої куріпки,! диких гусей і качок. Під впливом антропогенного чинника скороч чуються межі відкочовування на південь зимою північного оленя*! песця, білої куріпки та інших тварин і птахів, за кліматичних умов* що не зазнали змін.

У VII—IV тис. до н.е. з'являються домашні тварини, проте кількість їх залишків на поселеннях цього часу помітно збільшуєть^ ся тільки наприкінці IV — початку ІІІ тис. до н.е. Так, в складі фауністичних залишків поселень Буго-Дністровської неолітичної культури повсюдно переважають кістки благородного оленя, дикої свині, лося, інколи тура. Залишки хижих і мілких тварин зустріч» ються рідше, свійських — поодинокі [28].

Фауністичний комплекс ранньотрипільського поселення Лука- Врубливецька включає 52,4 відсотки залишків диких і 47,6 — до­машніх тварин. Серед диких: козуля, олень, лось, кабан, ведмідь,

гіо|к ук, росомаха, лісова і кам'яна куниці, лісовий кіт, рись, бо­не 11 та ін. [10]. На трипільському поселенні пізнішого часу с. Кліщів Вінницької області залишки домашніх тварин уже опла­тишь 70,4 відсотки [32]. Трипільці використовували більше 40 иимів птиць. Серед викопних решток 90 відсотків належать мис- мивгьким видам: тетереву, глухарю, сірій куріпці, хохітві, дрохві пі мі.; з хижих — великому і малому яструбам, орлу-могильнику. Ми поселеннях Придністров'я знайдено кістки майже 20 видів І * 111 * сома, коропа, судака, осетрових; тут збирали також річко- мн\ молюсків Unio і черепашок [10].

11 III тис. до н.е. полювання на великих ссавців набуває дру- ІирИДНОГО значення в житгі людей, проте продовжує приноси- пі таринному світу значної шкоди. Фауністичні залишки чер­ви кінського поселення с. Лепесівка (Хмельницька обл.) свідчить, пт н цей час полювали на оленя, козуль, кабана; з пушних звірів чинення мали бобер і заєць. Рідко зустрічаються залишки ди­ми кішки, борсука; відмічено 46 видів птиць, з них 30,2 відсот­ки - мисливські [6її. Кістки диких тварин в остеологічному ма- Iгрізлі II тис. до н.е. — початку І тис. н.е. складають лише 20 міисотків. Розорювання степових просторів, знищення лісів та ИГНОГННЯ водойм зменшують площі і погіршують умови прожи- Нііпіія диких тварин. Ряд видів переселяються в інші, північніші регіони або зникають повністю. Серед них такі як північний олень, • упр. лось, ведмідь та ін.

За часів Київської Русі мисливство набуває економічного і Шіісі.кового значення. Для армії велась заготівля м'яса і шкіри. У пси час об'єктами полювання стають зубри, олені, дикі каба­ни, борсуки, бобри і куниці. Лісова куниця і бобер мали велике ношення в пушному ремеслі. їх заготовляли фахівці-куничники і бобрівники. При обміні товарами і в торгівлі використовувались іроіиі — куни. Широкого розповсюдження в Київській Русі набу­ти полювання на птиць. Найкраще це описано в літописі “Сло­ми о полку Ігоревім”, де 2,5 сторінки літопису присвячено полю- кнііню, а птиці тут названі точно за назвами 54 рази. Великих иірат зазнав тваринний світ Поділля під час татаро-монгольсько- 1(1 нашестя і господарювання литовсько-польських князів. Крім и V и і н их звірів, особливо бобра, в XIVct. “забито було зубрів, оленів, козуль і диких коней дуже багато в тому місці, де зараз Кпм'янець-Подільський” [51].

Разом з тим тваринний світ Поділля в ХІУ-ХУІ ст. був ще гатим. В “пожитках” Брацлавського замку за 1552 р. відмічеи широке розповсюдження зубрів, оленів, бобрів, лисиць та інші звірів. Згідно з повідомленням Барського старости табуни зубрії диких коней та оленів заважали прикордонній службі. За спіймані го дикого коня належала винагорода [401. Помітне збіднення тв| ринного світу Поділля і навіть знищення окремих видів відбулос протягом ХУІІ-ХІХ ст., а саме в період інтенсивного заселенні та господарського освоєння регіону. Зменшення площ лісів і ст| пових просторів привело до повного зникнення з Поділля зубрії диких коней, сайгаків, лосів, бурих ведмедів, оленів, лісової кішки росомахи, борсуків. Бобровий промисел наприкінці XVIII ст. втрат своє значення, а на початку XIX ст. взагалі зникає. Архівні матер§ али свідчать, що в цей час на Поділлі було багато вовків. Вирішен ням проблеми їх знищення займалися спеціальні комісії. Із птахів на прикінці XIX — початку XX ст. зникають тетерів, хохітва, куріпка! сокіл-балабан і могильник та ін. Немалої шкоди завдало колекціоі нування рідких та зникаючих птахів [64].

Значних змін зазнав тваринний світ водойм, особливо іхтіофауна. Будівництво водосховищ і ставків, штучне розведення окремих виді риб привело до зменшення різноманітності, а інтенсивний вилов з(| допомогою спеціальних гаток, гардів, затавок, сітей та інших засобі] — до зниження їх кількості. Вперше виникає проблема негативного] впливу на тваринний світ водойм Поділля побутових відходів і кус тарних промислів. Серед них — вимочування в річках і ставках ко­ноплі і льону. Один із сільських лікарів у 1892 р. доводив до відома Губернського лікарського відділу, що “селяни сіл, які розташовані вздовж течії річок, взяли за звичай мочити в них коноплю, чим надзвичайно забруднюють воду, і вона стає зовсім непридатною для життя і розведення риб, пиття людьми і тваринами” [2]. Для відгодівлі домашніх тварин, особливо птиці, широко використовува­лись і саме наприкінці XIX — початку XX ст. були майже знищені молюски Цпіо. Із їх раковин у селах Придністров'я викладали біля будинків доріжки шириною 2-3, довжиною до 10 і більше метрів. У містечку Іллінцях Вінницької області (тодішня Київська губернія) працювала фабрика перламутрових гудзиків, які виготовляли з ра­ковин молюсків ипіо. Тут навіть вирішувалось питання про вико­ристання відходів раковин.

Воєнні роки і періоди відновлення господарства Поділля по­ні.пились на загальному стані тваринного світу. Це детально иі/пбражено в працях відомих подільських краєзнавців В. Хра- ниіича [64,65], К. Татаринова [55], ряді інших наукових і попу- ннрних видань.

У 60-80-х роках поточного століття у зв'язку з інтенсифіка­ції ю сільського господарства помітно зменшилась кількість (до Іі() відсотків) зайця-русака, сірої куріпки, жайворонка. Осушення Доліт викликало зміни в структурі фауни водно-болотних птиць. І .ікі види як сірий журавель, сіра качка, шилохвіст, рябчик та Інші ще 25-30 років тому були звичайними для регіону Поділля, і мн одні або зовсім не зустрічаються, або відносяться до пере- ліших. Зменшується кількість рукокрилих в печерах Поділля внас­лідок безперервного відвідування їх туристами і спелеологами.

Ціленаправлене часткове відновлення тваринного світу Поділ­лі! розпочалося з середини 50-х років. Проведена акліматизація

1. підновлення зубрів (Вінницька область), плямистих оленів, ла­ней, уссурійських єнотовидних собак, сріблястих лисиць, нутрій, Побрів, видр, фазанів тощо. Створені нові заказники, прийнято ряд заходів з охорони водно-болотної та іншої мисливської птиці. Сьогодні їх щільність у басейнах річок Горині, Білії, Ікви, верхі- п'нх Південного Бугу досить висока.

Кількість диких тварин повільно зростає, проте структура при­родних (натуральних) зооценозів повсюдно і глибоко змінена. Спостерігається поступова синантропізація фауни Поділля.