Г.Тап болотних руд (кінець II тис. До н.Е. — XII ст.)

І Ішірикінці II тисячоліття до н.е. племена, що проживали в межах Ліпи топу Правобережної України, досягли такого рівня розвитку, Н|иі якому подальший ріст виробничих сил постійно вимагав |міііінірення виробничої бази і використання нових матеріалів для виробництва високоякісних знарядь праці та зброї. Необхідність у іірничих розробках кременю поступово зникає на Середньому І|рилііістров'ї, в Товтрах, але повністю не відмирає, особливо в (Мінних районах Поділля. Труднощі, що виникли, вдалося частково Нішнл.тги лише після налагодження місцевого видобутку та обробки (»ніш На той час Поділля мало значні запаси доступної і зручної Ш переробки болотної (залізної) руди. Основні її родовища були тшіиентровані в заплавах річок, невеликих озерах та болотах.

Перші осередки переробки болотних руд на залізо і технологічні способи його обробітку виникають наприкінці II—І тисячоліть до н.е. У скіфські часи (VIII—II ст. до н.е.) залізо стає доступним для всіх соціальних шарів суспільства, і його починають широко використовувати у господарській діяльності. Залізо виплавляли металурги-фахівці, які освоїли сиродувний процес.

Основні райони видобутку та переробки болотної руди скон­центровані в Середньому Придністров'ї та Побужжі (мал. 11). Помітно вдосконалюється видобуток та переробка болотних руд в II ст. до н.е. — наприкінці І ст. н.е. (зарубинецька культура). Формуються перші металургійні центри. Металургія виділяється в самостійну галузь. Ранні слов'яни (ІІ-УШ ст. н.е.) збільшують об'єми виробництва заліза. У цей час з'являються спеціалізовані агломераційні печі, використовується металолом. Лише на Серед-. ньому Побужжі знайдено більше 70 поселень УІ-УІИ ст. із залиш­ками залізоплавильного виробництва [62]. Найбільш оригінальний і великий з ранньослов'янських металургійних центрів — Гайво- ронський, який знаходиться в Кіровоградській області [12].

У Київській Русі (IX—XIII ст.) видобуток та переробка болот­них руд концентрується в лісостепу та в південних районах По­лісся. Спостерігається перехід до використання наземних печей, в які засипали до 300 кг руди. Великі центри існували біля с. Григорівка Вінницької області, м. Володимирець Рівненської області та ін.

Поряд із болотними рудами (залізом) для господарських по­треб широко використовують туфовидні породи Середнього Побуж­жя [63], в районі Галичу — кам'яну сіль, розвивається керамічне виробництво.

В XI ст. розпочинається “велике будівництво”: виникають перші міста, замки, фортеці, для спорудження яких почали ши­роко використовувати вапняки, пісковики, граніти, глини тощо. Проте видобуток корисних копалин та розвиток ремесел на Поділлі було перервано, а потім і знищено татаро-монгольським нашестям. Як свідчить Київський літопис (за Іпатіївським списком 1241 р.), майстрів потрібно було забирати із зайнятих міст тому, що вони створювали більшу загрозу, ніж золото і гроші. Відродження, видобутку корисних копалин, особливо залізних руд, розпочалося тільки в ХУ-ХУІ ст.

і

У місцях видобутку та переробки болотних руд і розробки інших видів корисних копалин сформувалися та існують до теперішньо-

го часу своєрідні типи урочищ: великих металургійних центрів, мікрозападин, просадково-провальних ділянок, перших кар'єрів та відвалів, кам'янистих пустирів [31],