5. Охорона натуральної природи

Наприкінці XX — початку XXI століть охорона натуральних компонентів і незайманих ландшафтних комплексів — одна із найактуальніших проблем. Складність її вирішення не тільки в роз­робці особливих природоохоронних заходів і необхідності значних матеріальних затрат, а насамперед у наявності натуральних об'єктів природи. Аналіз обласних кадастрів показує, що з існуючих сьогодні природоохоронних об'єктів тільки 67 їх відсотків можна віднести до натуральних. Найбільше їх серед об'єктів “неживої” природи. Це відслонення гірських порід, скелі, різні форми вивітрювання, карстові форми рельєфу, місця з викопними рештками тварин, окремі гори та печери, які дають нам уявлення про геологічну будову і роз­виток земної кори та органічного світу. У межах Поділля їх понад 130. Тільки в Тернопільській області особливу цікавість викликають відслонення гірських порід на лівому березі Дністра у Борщівсько- му і Заліщицькому районах, відслонення відкладів скальського гори­зонту силуру в селах Трубчині і Кудрияцях, еталон межі силурійсь­кої та девонської систем у с. Дністровому, відслонення гірських порід із залишками палеозойської та крейдової фауни і флори в селах Худаківцях і Пилипчому та ін. У місті Кременець під охоро­ну держави взяті типові відслонення крейди з рештками туронської фауни, на околиці с. Кривче — відклади Борщівського горизонту де­вонської системи з численними рештками морських організмів тощо. Неподалік від м. Чорткова на високому лівому березі р. Серет розм­іщені гравітаційні складки; на вододілах річок Золота Липа і Бибел- ка біля с. Шумляни Бережанського району охороняється ділянка з карстовими формами рельєфу. Під охорону в Тернопільській і Хмель- .ми областях взято 25 печер — пам'яток природи місцевого

танення, які мають велику цінність для карстознавства, геологіч­ній і гідрологічних досліджень.

< еред натуральних гідрологічних охоронних об’єктів — водоспа- ші. карстові озерця, болота; звичайні, мінеральні і радонові дже­рг па. Біля с. Русилів Бучацького району Тернопільської області ІІГМГ.МИЧКИЙ струмок, долаючи стрімкі уступи девонського піско- шіну, утворює каскад з дванадцяти водоспадів. Окремі з них па- нипн і, з висоти 8-12 м. У цій же області, у Борщівському районі но р Джурин між селами Нирків і Нагоряни, знаходиться найб- і иі.іп ий у межах Поділля водоспад, води якого падають із висоти 111 м Поблизу с. Вікно Гусятинського району збереглося два кар- ■ іоиііх озерця. їх плеса, облямовані вапняковими породами, ма­йні. у діаметрі біля 9 м, а глибина досягає 4 м. Ці озера носять тину “Вікнини”. Відомими за межами Поділля і України є дже­рела мінеральних вод типу “Нафтуся” в Товтрах поблизу смт ( п санів Хмельницької області, радонових вод на західній околиці м Хмільника і столових вод “Регіна” біля с. Житники у Вінницькій пГі,насті та багато інших.

Із натуральних ботанічних пам'яток природи можна назвати теремі вікові дерева, ділянки з рідкісною, реліктовою або особливо мінною рослинністю. Проте вони збереглися лише у вигляді релік- інннх фрагментів на незручних місцях, а саме; на крутих схилах річок, безлісих Товтрах, урвищах Кременецьких гір тощо.

Заказників, а тим більше заповідників, де б збереглися нату­ральні ландшафтні комплекси, в межах Поділля немає. Існуючі сьогодні заказники і перші заповідники (“Медобори”, 1990 р.) г спорені на основі натуральних і антропогенних ландшафтних ком­плексів.

Територіально натуральні природоохоронні об'єкти розташо­вані нерівномірно. Більшість з них сконцентровані в Придністров'ї (Великий каньйон Дністра) або знаходяться в межах унікальних природних територій — Подільських та Мурафських Товтр, Кре­менецьких гір. Вони — складова частина єдиної системи приро- ппохоронних об’єктів Поділля. Виявлення нових і розширення площ існуючих натуральних, об'єктів природи в умовах антропо­генного перевантаження ландшафтів Поділля — процес надзви­чайно складний. Проте слід пам'ятати, що натуральні об’єкти при­роди мають не тільки наукове, пізнавальне і виховне, але і прак­тичне значення. Так, збереження степових ділянок, їх оригіналь­них, корінних для Поділля фітоценозів, може бути використане для виведення стійких проти хвороб, морозу чи посухи сільсько­господарських рослин, відновлення степової рослинності на схилах ярів, балок, річок та інших непридатних для господарського освоєн­ня землях, створення ділянок лікарської сировини тощо. Особливої уваги заслуговує максимальне збереження натуральних цінностей унікальних природних територій Поділля — Подільських і Мурафсь- ких Товтр, Великого каньйону Дністра, Кременецьких гір, долини середньої течії Південного Бугу. їх оригінальна природа — основа майбутніх заказників і заповідників, природних і природно-рекреа­ційних національних парків.

Вирішення проблеми охорони існуючих об'єктів натуральної при­роди, розширення їх площ та збільшення кількості, удосконалення мережі, по суті, є збереженням натурального (корінного) генофонду природи Поділля, створенням можливостей його збагачення в майбутньому.