2. Зміст, шляхи та засоби морального виховання.

Зміст морального виховання у національній школі охоплює:

1. Формування національної самосвідомості – виховання любові до рідної землі, народу, готовності до праці в ім'я України.

2. Екологічне виховання - систематичну педагогічну діяль­ність, спрямовану на розвиток в учнів екологічної культури.

3. Виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікоти­ну, наркотиків.

4. Формування свідомої дисципліни, обов'язку і відповідаль­ності - дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межа­ми, громадського порядку, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків.

Людина, яка досягла моральної зрілості, самостійно визначає свою поведінку, тобто перебуває на такому рівні розвитку, який передбачає активне ставлення до життя, інших людей, до себе. Але це остаточний результат, а в процесі навчання вчитель керує пове­дінкою і діяльністю учнів, спираючись на вікові особливості само­регуляції. У цьому плані дуже важливу роль відіграє концепція Ш.А. Амонашвілі. Він пише: «Сутність дитячої дисципліни полягає не в подоланні пустощів, а в перетворенні їх. Не потрібно вимагати від дітей того, чого ми не змогли прищепити їм за допомогою нашої педагогіки».

5. Статеве виховання - формування свідомості дитини відповід­но до її належності до певної статі, забезпечення умов для нормаль­ного психосексуального розвитку особистості.

6. Правове виховання учнів - формування у дітей знання зако­нів своєї країни, власних прав і обов'язків, відповідальності за їх виконання.

Вагомий внесок у вдосконалення змісту і засобів морального виховання учнів зробили сучасні українські педагоги, зокрема В.О. Сухомлинський. Він писав: «У практичній роботі з морального виховання наш педагогічний колектив вбачає насамперед форму­вання ідейної серцевини особистості - громадянських поглядів, переконань, почуттів, поведінки, вчинків, єдності слова і діла».

Важливого значення набуває формування в учнів морального переконання. «Моральне переконання - це ідея, вершина мораль­ного розвитку, шлях до якої лежить через єдність моральної звички і моральної свідомості. Особисті моральні переконання - це кінце­вий результат морального виховання, головний показник, що ха­рактеризує духовне обличчя людини, єдність думки і вчинку, слова і діла в її поведінці»³. Формування моральних переконань - це три­валий, складний процес опанування знань про природу і суспільст­во, осмислення закономірностей навколишнього світу.

Зміст морального виховання учнів реалізується в організацій­них формах, які поділяють на 5 груп:

1) керівництво життям і діяльністю учнівського колективу, формування його органів, зборів, чергувань;

2) інформаційно-масові форми - лекції, бесіди, дискусії, конфе­ренції, вечори;

3) дієво-практичні форми - агітбригади, трудові бригади та загони;

4) клубні форми - шкільні клуби, театри, гуртки;

5) індивідуальні форми - консультації, співбесіди, індивіду­альні заняття.

Одним із найважливіших шляхів морального виховання учнів є моральна освіченість, яка виконує кілька виховних функцій:

- дає широке уявлення про моральні цінності людського життя та культури;

- впливає на формування моральних уявлень, понять, погля­дів, суджень, оцінок, а отже, - моральних переконань;

- сприяє осмисленню особистісного морального досвіду шко­ляра;

- коригує знання у сфері моралі, набуті з різних джерел;

- сприяє моральному самовихованню особистості.

Моральна освіченість здійснюється за допомогою етичних бесід, лекцій, зборів колективу, тематичних шкільних вечорів тощо.

Підґрунтям морального виховання є засвоєння моральних норм, що регулюють поведінку людини (не кради, не бреши, пра­цюй, допомагай, не ображай, захищай), ритуалів, звичаїв, етикету. На засадах засвоєння норм поведінки в особистості формуються моральні мотивації (довільні та недовільні). Недовільна моральна мотивація - це звички з огляду на обов'язок, довільна - з огляду на моральну звичку.

Вирішальна роль у моральному розвитку дітей належить соці­альному середовищу і вихованню. Високі моральні почуття дитина не отримує в готовому вигляді, вони не передаються у спадок, не можуть виникнути шляхом природного визрівання. Моральне виховання здійснюється насамперед у процесі змістовної дитячої діяльності.

Найістотніший недолік у вихованні - розрив між уявленнями дітей про моральні норми поведінки та їхніми власними вчинками, між моральними почуттями дитини і її поведінкою. До них також належать: формування уявлень у відриві від реальної поведінки; зловживання дорослими вербальними методами (захоплення мора­лізаторськими бесідами); недооцінювання батьками особистого прикладу і переоцінювання методів заохочення і покарання; незнання дітьми способів реалізації моральних уявлень у моральні вчинки; недостатність знання у дітей того, як перетворити добрі наміри на добрі справи; дефіцит педагогічних засобів, які б форму­вали досвід реальних вчинків, тощо.

З метою запобігання цим недолікам учитель може проводити таку виховну роботу:

1-й етап - підготовчий: придумування ситуації і визначення цілей, які вона може реалізувати, формування в дітей необхідних моральних уявлень; розроблення сценарію ситуації.

2-й етап - створення реальної ситуації, максимально набли­женої до життя, яка б дала дітям змогу виявити себе відповідно до набутих уявлень.

3-й етап - надання дітям можливості оцінити свої дії, конкретні вияви з власної поведінки, осмислити це (рефлексія).

Методика роботи на останньому етапі передбачає: відповіді дітей на запитання вчителя (Що зараз відбулося? Що ти робив? Що відчував? Чи сподобалося тобі те, що ти робив? Що ти робитимеш наступного разу, якщо це повториться?); відсутність оцінок пове­дінки дітей з боку педагога й однолітків; виділення позитивної реакції дитини лише інтонацією, додатковим запитанням до неї («Олю, тобі справді було шкода дідуся?»).

Учитель має усвідомлювати, що дитина нагромаджує мораль­ний досвід поведінки, коли слово не розходиться зі справою.

Моральні принципи та правила поведінки виступають як систе­ма вимог до особистості, але їх слід відрізняти від вимог правових і службових обов'язків. Людина запізнилася на роботу: адмініст­ративне стягнення - правове; людина запізнилася на побачення з другом - порушення моральної норми поведінки: таку людину зневажають, вона підлягає осуду. Отже, мораль у суспільстві під­тримується не юридичними й адміністративними санкціями, а си­лою громадської думки.

Морально вихованою слід вважати таку людину, для якої норми, правила і вимоги суспільства виступають як особистісні погляди і переконання, як звичні норми поведінки. З цього випливає, що метою морального виховання є формування моральних рис особис­тості.

Головні завдання морального виховання особистості - це фор­мування таких рис індивіда, як честь, гідність, правдивість, працьовитість, повага тощо.

Система оцінних параметрів рівня морального виховання учнів на уроці:

- знання сутності моралі як філософської і соціальної категорії, форм громадянської свідомості, видів соціальних відносин;

- знання мети і завдань морального виховання учнівської молоді за сучасних умов державотворення незалежної України,

- виявлення и реалізація потенційних можливостей навчально­го матеріалу щодо формування моральних рис особистості, мораль­них переконань та навичок поведінки;

- реалізація у процесі морального виховання учнів принципів зв'язку з життям, цілеспрямованості, трудової та соціальної значу­щості навчально-пізнавальної діяльності школярів, формування особистості в колективі і через колектив;

- урахування у процесі морального виховання учнів їхніх віко­вих та індивідуальних особливостей, рівня вихованості;

- формування свідомої дисципліни і соціальної активності учнів як складника моральної вихованості.