Моральне виховання

1. Моральне виховання: суть, основні поняття, мета та завдання.

Перебудова народної освіти, оновлення педагогічного мислення чітко зорієнтовані на гуманізацію всієї системи морального вихо­вання, в центрі якої - особистість школяра.

За умов національного відродження і розбудови України про­відною тенденцією в розвитку школи є перетворення її на виховаль­ну. У цьому процесі центральним стає формування загальнолюдських цінностей (доброти, милосердя, чемності, тактовності тощо), стимулювання внутрішніх сил особистості до саморозвитку і само­виховання.

Одним із важливих завдань, що стоять перед сучасними загальноосвітніми навчальними закладами, є моральне виховання, відродження духовності молодого покоління.

Слово «мораль» - французького походження, що означає: система норм, правил і ви­мог до поведінки людини, які визначають її обов'язки стосовно суспільства та інших людей.

Мораль особистості слід трактувати як звичку людини дотримуватися норм, правил і вимог суспільства. Отже, моральне виховання пов'язане не тільки зі знанням норм, правил і вимог суспільства, а й з дотриманням їх.

Моральне виховання має здійснюватися через щоденний вплив середовища, гуманізацію міжособистісних стосунків, залучення до системи національно-культурних цінностей, відпрацювання прос­тих людських якостей особистості.

Моральне виховання розглядається як систематичне і ціле­спрямоване формування моральної свідомості, розвиток почуттів, вироблення навичок та звичок моральної поведінки.

Моральна свідомість школяра - суб'єктивно-ідеальна форма суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відносини і регулює моральну сторону його діяльності.

Моральні почуття виражають запити, оцінки, ставлення, спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральні звички - це корисні для суспільства сталі форми поведінки, які стають потребою людини у будь-яких ситуаціях і умовах.

У процесі виховного впливу на учня у нього формуються мо­ральні звички, зокрема правильної поведінки. Звичка до правиль­ної поведінки - показник сталого морального мотиву співжиття - це прості звички, а складні - то потреба у сумлінному виконанні громадських, трудових, сімейних обов'язків, моральній дії. До вироблення сталих моральних звичок слід спонукати учнів, розкри­ваючи їх життєву необхідність.

Для морального виховання конче важлива загальна сприятлива атмосфера у школі. У моральному вихованні молодших школярів такий підхід дуже важливий, оскільки для дітей цієї вікової групи характерна синсетивність до морально-етичних впливів, сприйняття норм культурної поведін­ки, до спілкування, мовного етикету, культури взаємин.

Молодші школярі характеризуються образністю і конкретністю мислення, мозаїчністю сприйняття навколишнього. У дітей цього віку недостатньо розвинена здатність до саморегуляції поведінки, самоконтролю. Цим пояснюються їхня імпульсивність, нестрима­ність, короткочасність вольових виявів у поведінці. Разом із тим, слід мати на увазі, що у молодших школярів відсутні негативні стереотипи поведінки, бажання бути поміченим у групі однолітків. У ситуаціях сумніву, вибору лінії поведінки для них надзвичайно важливу роль відіграє думка дорослого. Звідси - бажання насліду­вати приклад учителя, вихователя, інших авторитетних для них людей.

Моральний розвиток дитини передбачає формування мораль­них потреб, зокрема у праці, спілкуванні, в засвоєнні культурних цінностей тощо. Ці потреби розвиваються в реальному досвіді діяльності і взаємин між учнями.

Роботу з морального виховання молодших школярів у загаль­ному вигляді можна подати як послідовне розв'язання таких завдань:

1) розширення, поглиблення та систематизація знань дітей про моральні норми і правила культурної поведінки, прийняті в нашо­му суспільстві;

2) формування у школярів активного бажання культурно поводитися, дотримуватися правил для учнів та інших морально-етичних норм, вироблення негативного ставлення до антигромад­ських виявів у навколишньому житті;

3) формування практичних умінь і навичок, звичок культурної поведінки, турботливого ставлення до людей, природи, суспільного майна;

4) розвиток уміння справедливо оцінювати свої та чужі вчинки, узагальнювати і нагромаджувати досвід моральної поведінки.

Окрім того, для ефективного морального виховання учнів необ­хідно:

- створити умови для вибору того чи іншого способу дії дитини;

- розуміти характер суперечностей у розвитку моральних потреб школяра, сприяти якомога ефективнішому їх розв'язанню;

- впливати на осіб, які становлять середовище найближчого оточення дитини (батьків, товаришів, друзів).

Моральне виховання як педагогічний процес має складатися з організації різноманітної практичної діяльності учнів і формуван­ня у них морального ставлення та способів поведінки.

Моральне виховання у нашій країні здійснюється на національ­ному підґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних стандартів і якос­тей, які виступають регуляторами норм у суспільстві. Такими нор­мами насамперед є гуманізм і демократизм; любов до свого народу і Вітчизни, рідної мови; правдивість і справедливість; чесність; працьовитість; скромність; шанобливе ставлення до дівчини, жін­ки; вміння завжди і всюди діяти благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

Серцевиною морального виховання є формування громадян­ських поглядів, почуттів, поведінки, які завжди співвідносяться з бажаннями і вчинками оточення.

Основні принципи морального виховання: цілеспрямованість, зв'язок морального виховання з життям, трудова, соціально значу­ща навчальна діяльність, моральне виховання особистості в колек­тиві та через колектив.