Шляхи і засоби трудового виховання учнів:

1. трудове виховання в процесі вивчення основ наук і позакласної роботи – працю учнів необхідно пов’язувати з їх навчальною роботою; важливо, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей;

2. уроки праці у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках – сприяння усвідомленню школярами суспільної користі праці й виробничої значущості. Різноманітність видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх задатки, нахили, інтереси, створює умови для вибору майбутньої професії;

3. суспільно корисна праця, «трудові десанти» - такою працею може бути збирання макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і людям похилого віку. Таким чином, школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, розвивають почуття обов’язку перед людьми;

4. праця учнів з побутового самообслуговування – чергування учнів у класі та школі, виконання організаторських доручень у класному колективі, ремонт навчального обладнання тощо;

5. трудове виховання в сім’ї – посильні для дітей домашні доручення, самообслуговування дітей у сім’ї;

6. народні промисли, ремесла та ужиткове мистецтво.

3. Вибір професії — один з головних у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір професії — точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства.

Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого — тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної системи.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи):

1. Професійне інформування — психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей професій, потреби суспільства в них, а також профорієнтаційної позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення.

2. Професійна діагностика — система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

3. Професійна консультація — надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів професійного самовизначення.

4. Професійний відбір — допомога учневі у виборі конкретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей, інтересів, перспективних умов професійної підготовки і працевлаштування.

5. Професійна адаптація — допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.

Профорієнтаційна робота потребує творчого підходу, врахування індивідуальних особливостей, потреб учнів, які свій професійний вибір здійснюють самостійно, під впливом батьків, друзів, знайомих, завдяки цілеспрямованій роботі школи, спеціалізованих закладів, установ та організацій, зацікавлених у нових працівниках.

Зв'язок трудового і економічного виховання. Особливості економічного виховання учнів.

З трудовим вихованням тісно пов’язане економічне виховання.

Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Економічна культура передбачає формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності:

• суспільної активності;

• підприємливості;

• ініціативності;

• господарського, бережливого ставлення до суспільного добра;

• відповідальності, високої якості праці;

• прагнення особистого успіху й добробуту.

Особлива актуальність економічного виховання зумовлюється тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки у професійній діяльності і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками:

• планування і організації своєї праці;

• виконання професійних обов’язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами;

• оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями;

• пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці;

• вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає:

• планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім’ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування;

• розумне ставлення до свого здоров’я, режиму і способу життя та ін.

Економічне виховання школярів здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема, основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання. На уроках математики учні розв’язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки.

Класний керівник здійснює економічне виховання, залучаючи дітей до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету, обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми, виробничих екскурсій, зустрічей з працівниками підприємств, до економічних відносин у школі та вдома.

Видатні педагоги і народна педагогіка про трудове виховання.

У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» К.Д.Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині, - писав Ушинський, - повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.

«Праця людини, писав К.Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я».

Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися па одному місці, вона буде йти назад: «Праця – не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка».

Учні мають навчитися працювати в колективі. Колективна праця сприяє формування гармонійних взаємин між учнями, духу співробітництва, взаємодопомоги, товариськості, виробляє здатність до спільного трудового зусилля.

У цьому переконував А.С.Макаренко: «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного…любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці… У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, а й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка».