2 Методика проведення роботи й обробки результатів досвіду.

Перед початком роботи прилад включають в електромережу й водяну лазню нагрівають до температури 25°С, потім включають мішалку. Дослідження біохімічного окислювання органічних речовин на приладі Варбурга проводиться на двох паралельних пробах - контрольної й досвідченої.

У мірну колбу на 100 мол вносять відмитий водопровідною водою активний іл з аеротенка, акліматизований до досліджуваної речовини, з розрахунку 1 г/л по сухій речовині, стічну рідину на основі пептону й досліджувана речовина в певній концентрації. Суміш перемішують і доливають водою До мітки.

У контрольну пробу поміщають ті ж компоненти, але без досліджуваної речовини.

В інкубаційну посудину приладу вносять 15 мол приготовленої суміші. У внутрішню склянку (краю якого попередньо змазують вазеліном) додають 5 мол 10%-ного розчину лугу (КІН) і вставляють Фільтрувальний папір. Колбу за допомогою шліфа приєднують до манометра, закріплюють гумкою й опускають у водяну лазню. Шліф манометра змазують вазеліновим маслом. Кран на правому коліні манометра відкритий для підтримки в коліні атмосферного тиску.

Рідина в манометрі встановлюється на нульовій оцінці. При цьому рідина в правом і левом коліні манометра не завжди встановлюється на однаковому рівні через неоднаковий внутрішній діаметр манометричної трубки по всій довжині. Манометри при відкритих кранах витримують 15 хв, після чого один кран закривають, відзначають нульове показання манометра й включають тумблер "привід". Показання манометрів відзначаються через 0,5 ч. Перед відліком рівень манометричної рідини ставиться на нульову оцінку по правому коліну. Якщо при відліку нульового показання рівень рідини в правому коліні був вище, ніж у левом на кілька розподілів шкали, то це число розподілів щораз приплюсовується до показань манометра: якщо нижче - те віднімається.

Тривалість досвіду 5 ч.

Ступінь біохімічного окислювання обчислюється по різниці споживання кисню в контрольній пробі й пробі, що містить досліджувану речовину. Споживання кисню П, мг/л, визначається з вираження

П = hK·1,3·66,6, (2.2)

де h - показання манометра; ДО - константа посудини;

1,3 - коефіцієнт перерахування мол кисню мг;

66,6 - те ж, мг кисню на 1 л стічної води.

Результати вимірів і обчислень заносять у таблицю за формою 2.1.

Форма 2.1 - Результати вимірів і обчислень для визначення витрати кисню на біохімічне окислювання

№ колби	Константа посудини K	Час, годин	Час відліку показань	Показання манометра h	hК	Споживання O2 мг/л
1	2	3	4	5	6	7

Конторольне питання

1 Змалюйте процес біохімічного окислення

2Напрямки використання методу Варбурга.

Практична робота № 3

Тема: Визначення ефекту роботи біологічного фільтру

Ціль: навчитись визначати ефективність роботи біофільтрів

Теоретична частина

Біологічні фільтри (біофільтри) являють собою спорудження біологічного очищення, у яких стічна вода фільтрується через грубозернистий матеріал, покритий біологічною плівкою, утвореної колоніями аеробних мікроорганізмів. Зважені речовини, а також колоїдні й розчинені органічні речовини, що втримуються в неочищеній стічній рідині, при фільтрації через завантаження біофільтра сорбируются біологічною плівкою. Мікроорганізми біологічної плівки окисляють органічні речовини. Відпрацьована биопленка вимивається стічною водою, що протікає, і виноситься з тіла біофільтра.

Найбільш широке застосування в практиці будівництва очисних споруджень одержали краплинні й високонавантажувані біофільтри.

Відмінною рисою краплинних біофільтрів є невеликий (12-25 мм) розмір фракцій завантажувального матеріалу, а також низьке гідравлічне навантаження - від 0,5 до 1 м³ стічної води на 1м³ завантажувального матеріалу в добу. Висота шаруючи завантаження вставляє 1,5-2 м.

Високонавантажувані біофільтри мають крупність завантажувального матеріалу 40-65 мм, висоту шару завантаження від 2 до 4 м. Величина гідравлічного навантаження становить 4-6 м³/(м³ добу).

Хід роботи:

1 Опис установки.

Робота проводиться на моделі біологічного фільтра (рис. 3.1) із внутрішнім діаметром 0,1 м. Корпус виконаний з органічного скла. У нього завантажений гранітні щебені із крупністю фракцій 15-30 мм. Знизу завантажувальний матеріал підтримується ґратами. Неочищена стічна вода із сулії подається в перекидний жолоб. При наповненні стічної води жолоб перекидається й вода надходить на біофільтр. Пройшовши крізь шар завантажувального матеріалу, біологічно очищена вода надходить в ексикатор, у якому відбувається осідання відпрацьованої біологічної плівки.

Витрата стічної води регулюється за допомогою крана. Висота шару завантажувального матеріалу в моделі біофільтра 1,5 м, загальний обсяг завантаження 12 дм³. Модель біофільтра працює цілодобово з гідравлічним навантаженням 1 - 1,5 м³ стічної води на 1 м³ обсягу біофільтра.

Рисунок. 3.1 - Лабораторна установка біофільтра із гравійним завантаженням

1 - сулія з неочищеною стічною водою; 2 - перекидний жолоб; 3 - кронштейн; А - корпус біофільтра; 5 - вікна для відбору проб і огляду біоплівки; 6 - підтримуючі ґрати; 7 - збірник стічної води