11. Договори про управління майновими правами авторів.

об'єктом зазначених договорів є майнові права авторів та їх правонаступників. Це можуть бути майнові права у своїй повній сукупності або окремі майнові права.

Сторонами у цих договорах є, з одного боку, автори та їх правонаступники, з другого — організації, що їх створюють для управління майновими правами авторів та їх правонаступників на колективній основі. Зазначені організації не мають права займатися комерційною діяльністю. На них не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

організації, що управляють майновими правами на колективній основі надають ліцензії користувачам творів та об'єктів суміжних прав. Зміст повноважень, які передаються авторами та їх правонаступниками організаціям, що управляють їх майновими правами, визначаються договорами.

Користувачі зобов'язані виплачувати авторові або його представникам винагороду в обумовлений договором строк та у визначеному розмірі.

Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після 3 років з моменту надходження на рахунок організації сум незапитаної винагороди ці суми можуть бути використані для чергових виплат або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права.

3. Загальна характеристика та строк ліцензійного договору. Типовий ліцензійний договір

Ліцензійний договір - це правочин, на підставі якого власник (володілець) запатентованого або незапатентованого винаходу (ліцензіар) надає фізичній або юридичній особі (ліцензіатові) дозвіл на здійснення у певному місці і протягом певного терміну однієї або кількох дій, на які має виключні права ліцензіар, а ліцензіат зобов'язується сплатити винагороду за надання права на використання винаходу.

Предмет ліцензійного договору. охоронюване законом право на винахід або окремі повноваження, що випливають з цього права.

Основна мета ліцензійного договору — забезпечити можливість практичного використання конкретного технічного рішення. З одного боку, з можливості використання винаходу (запатентованого або незапатентованого) у виробництві і як результат — отримання прибутку, з іншого — з отримання винагороди за надане право користуватися винаходом.

Суттєвою відмінністю ліцензійного договору від інших договорів є те, що він має бути складений у письмовій формі та підписаний сторонами. Реєстрація цих договорів здійснюється лише за бажанням сторін.

Сторонами у договорі — ліцензіаром і ліцензіатом — можуть виступати всі учасники цивільно-правового обороту, тобто фізичні і юридичні особи та держава, інтереси якої представляє Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності.

Ліцензіар — це власник запатентованого або незапатентованого винаходу.

Ліцензіат — фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору дістала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу.

Іноземні громадяни та особи без громадянства також можуть бути учасниками ліцензійних правовідносин.

Строк встановлюється договором. Якщо строк не визначений, то він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на 5 років.

Види (типи) ліцензій.

1. Патентними визнаються ліцензії, об'єкти яких захищені охоронними документами.

2. Безпатентними є ті ліцензії, об'єкти яких не мають патентної охорони, зокрема ноу-хау.

3. Виключна ліцензія дає ліцензіатові гарантії в тому, що він не матиме конкурентів у виробництві ліцензованої продукції. Така ліцензія залишає ліцензіарові лише формальне право

4. невиключної (простої) ліцензії є її зобов'язальний характер. За цією ліцензією ліцензіар залишає за собою право виробляти і реалізовувати продукцію, а також надавати невиключні ліцензії третім особам.

5. одинична – видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері

6. повна – ліцензіар надає ліцензіату повністю усі права на використання об’єкта інтелектуальної власності протягом всього строку дії ліцензії

7. субліцензія

8. перехресна ліцензія

9. зворотна відкрита

10. добровільна примусова

. У частині 3 ст. 1109 ЦК визначені основні елементи структури ліцензійного договору,

• вид ліцензії,

• сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо),

• розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності,

• інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Істотні умови

• Об'єктивними істотними умовами визнаються ті, які є такими за законом або необхідні для договорів даного виду. - сторони у договорі; предмет договору; вид ліцензії; вартість ліцензії, винагорода; строк чинності договору; реєстрація ліцензійного договору в патентному відомстві.

• Суб'єктивні істотні умови — це ті, які на вимогу будь-якої сторони мають бути узгоджені між сторонами. Якщо з будь-якої такої умови не досягнуто згоди, договір не набирає чинності - вступна частина договору (преамбула); територія чинності договору; технічна сфера застосування; субліцензії; креслення та інша технічна документація; якість продукції, виробленої за ліцензією; технічна допомога у навчанні фахівців; удосконалення; момент виникнення права на ліцензію; платежі і розрахунки; податки і збори; облік і звітність; охорона патентних прав; таємність; гарантії виконання; правовий захист, розгляд спорів; розірвання договору у зв'язку з неможливістю виконання; завершення зобов'язальних відносин.

Обов'язки та права ліцензіара.

• передати ліцензіатові реально існуючий об'єкт промислової власності і по можливості гарантувати його безперешкодне використання в обумовлених межах.

• разом з предметом договору передати також і всю необхідну технічну документацію і можливо право на її розмноження ліцензіатом.

• має визначити територію, у межах якої діятиме ліцензія.

• зобов'язаний не просто передати ліцензіатові предмет ліцензії, а й забезпечити необхідні умови для найефективнішого використання ліцензії.

• має право вимагати від ліцензіата використання предмета ліцензії в обумовлених межах;

• вимагати не розголошувати змісту предмета ліцензії;

• вимагати не передавати предмет третім особам, якщо це не передбачено договором.

• має право на інформацію про межі й обсяг використання предмета ліцензії та одержані ліцензіатом прибутки,

• право контролю облікової і звітної документації.

• право на інформацію про наступні вдосконалення ліцензіатом предмета ліцензії та їх безоплатне використання.

• право на винагороду та інші виплати за використання предмета ліцензії.

Права та обов'язки ліцензіата.

• право на використання об'єкта промислової власності у своїх інтересах і в межах, обумовлених ліцензійним договором.

• право вимагати від ліцензіара забезпечити використання цього права як з технічного, так і практичного боку.

• право на негайну і безоплатну передачу йому ліцензіаром усіх наступних удосконалень предмета ліцензії.

• право на першочергове одержання зазначених удосконалень.

• Обов’язок виплати ліцензійної винагороди.

Відповідно до ст.. 1111 ЦКУ типові ліцензійні договори затверджують уповноважені відомства або творчі спілки. Зміст такого договору визначається вільним волевиявленням сторін. Типовий ліцензійний договір вважається дійсним якщо він складений у письмовій формі і підписаний сторонами, набирає чинності щодо будь-якої іншої особи лише після його реєстрації в державному патентному відомстві.

Якщо умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта прав інтелектуальної власності, погіршую його становище порівняно зі становищем, передбаченим законом або типовим договором, то такий договір визнається нікчемним і умови його змінюються відповідно до вимог, встановлених типовим договором.