МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ

«ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО»

НАЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

(частина 2)

для студентів зі спеціальності

5.03040101 «ПРАВОЗНАВСТВО»

НОМІНАЦІЯ: Впровадження досвіду інноваційних технологій навчання

2011

Укладач: Яткевич І.П. – викладач юридичних дисциплін Рівненського державного аграрного коледжу

Рецензент: Гулюк С.І. – завідувач юридичним відділенням Рівненського державного аграрного коледжу, викладач вищої категорії

У навчальному посібнику подано теоретичні відомості для вивчення дисципліни „Цивільне та сімейне право” спеціальності 5.03040101 „Правознавство”. Лекції містять матеріал, що відповідає навчальній програмі для студентів ІІІ курсу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії юридичних дисциплін.

Протокол № 7 від 07 лютого 2011 року

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

На сучасному етапі суспільного та економічного розвитку нашої країни значно зростає роль і соціальна цінність цивільного права в системі правових галузей.

Цивільне право є однією з найважливіших і фундаментальних дисциплін, які вивчають студенти спеціальності 5.03040101 „Правознавство”. Цивільне право регулює всю сукупність майнових відносин. Основоположну роль цивільне право відіграє в регулюванні відносин у сфері охорони життя і здоров’я, охорони прав громадян на особисте життя, честі, гідності, основних конституційних прав і свобод громадян.

Навчальний посібник з дисципліни “Цивільне та сімейне право” спеціальності 5.03040101 “Правознавство” призначений як роздавальний матеріал для лекційних занять та для самостійного вивчення студентами ІІІ курсу. Посібник рекомендується для всіх розділів, що включає в себе ця дисципліна, відповідно до програми, затвердженої Навчально-методичним центром по підготовці молодших спеціалістів у 2009р.

Вивчення даної дисципліни тісно пов’язане зі знаннями теорії держави і права, конституційного права України, цивільного процесу, трудового права.

Посібник підготовлений на основі Цивільного кодексу України з урахуванням результатів кодифікації цивільного законодавства України, сучасного розвитку всієї законодавчої сфери.

Структура подання матеріалу у двох частинах повною мірою відповідає програмі і робочому плану викладання цієї дисципліни.

Модуль 6 « житлове право»

1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО.

2. ЖИТЛОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

3. ЖИТЛОВИЙ ФОНД УКРАЇНИ, ЙОГО СКЛАД І ПРИЗНАЧЕННЯ

4. ВИКЛЮЧЕННЯ З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

5. УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ

1. Конституційне право громадян на житло.

З погляду конституційного права – право на житло належить до соціально-економічних прав і являє собою гарантовану Конституцією України можливість громадян задовольнити потребу у житлі будь-яким не забороненим законом шляхом.

З погляду цивільного права – право на житло являє собою суб’єктивне право громадянина на особливий майновий об’єкт.

У відповідності до ст.. 47 Конституції України є такі форми реалізації права на житло:

- придбання житла у власність на законних підставах

- отримання житла за договором найму або оренди та ін.

Право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин має житло, що відповідає встановленим нормам і придатне для проживання. За відсутності такої жилої площі та за наявності потреби у соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує поліпшення житлових умов.

Житлове право – це сукупність нормативних актів, що пов’язані із задоволенням потреб громадян у житлі, володінням, користуванням та розпорядженням жилими приміщеннями державного, громадського, приватного житлового фонду та управління житловим фондом, забезпеченням його схоронності, експлуатацією та ремонтом, завдяки якому громадяни реалізують належне їм конституційне право на житло.

Предметом навчальної дисципліни житлового права є норми , що регулюють відносини у житловій сфері.

Житлові правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права, щодо користування житлом з метою задоволення об’єктивної потреби особи у житлі , які виникають, змінюються та припиняються стосовно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людей.

2. Житлове законодавство.

Система житлового законодавства становить взаємопов’язану між собою структуру норм, що регулюють житлові відносини як важливу сферу суспільних відносин.

Систему житлового законодавства складають закони і правові акти, що визначають:

• порядок охорони та захисту прав та законних інтересів наймачів і власників житла

• систему та компетенцію державних органів

• посадових осіб, які виконують практичну роботу, пов’язану з реалізацією функцій органів державної влади щодо реалізації державної політики у житловій сфері

Виділяють наступні групи законодавчих актів:

1. Норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства. Регулюються Житловим кодексом, який визначає зміст і структуру житлового фонду, призначення жилих будинків і приміщень, порядок виключення з житлового фонду останніх, житлові права та обов’язки громадян

2. Норми, з питань управління житловим фондом

3. Забезпечення громадян жилими приміщеннями та користування ними

4. Відносини, що включають питання стосовно утримання житлового фонду , його експлуатації та ремонту

5. Норми, що регулюють приватизацію державного житлового фонду та включають норми щодо використання житлових чеків, передачі житлового фонду до комунальної власності

6. Норми, щодо відповідальності за порушення житлового законодавства та специфіки вирішення спорів у житловій сфері

основними джерелами житлового законодавства є :

• Конституція України

• Житловий кодекс України

• Цивільний кодекс України

• ЗУ «Про власність»

• ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»

• Укази Президента України

• Постанови Кабінету Міністрів України, якими регулюються питання щодо розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг, порядок виплати грошової компенсації при обміні їх квартир на інші

• Рішення центральних органів виконавчої влади

• Рішення місцевих органів державної влади

• Рішення конституційного Суду України