Зміст
Вступ
1. Поняття, ознаки, види, структура правового прецеденту:
1.1 Ознаки правового прецеденту
1.2 Види правового прецеденту та їх характеристика
1.3 Структура правового прецеденту
2. Прецедент та його застосування в різних правових сім’ях:
А) Прецедент в англосаксонській правовій сім’ї.
Б) Судовий прецедент у романо-германській правовій сім’ї.
3. Правовий прецедент в Україні
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Правові системи сучасних країн не існують ізольовано, а перебувають у тісних зв'язках між собою. Відбувається їх взаємопроникнення, запозичення кращих надбань. В останні десятиліття спостерігається тенденція поширення у країнах романно-германської правової сім’ї, де пануюче становище займає закон, правового прецеденту, який є основним джерелом права в англосаксонській правовій сім’ї. В оточенні науковців-юристів все активніше ведеться дискусія про необхідність законодавчого закріплення правового прецеденту в Україні. Багато сучасних вчених і практиків в окремих судових рішеннях знаходять риси нормативності. Але, перш ніж офіційно визнати прецедент як джерело права необхідно з'ясувати особливості його функціонування в англосаксонській правовій сім’ї.
Основна мета роботи - з'ясувати місце та роль правового прецеденту як самостійного джерела права. Для досягнення цієї мети поставлено такі основні завдання:
сформулювати поняття правового прецеденту та виділити його специфічні ознаки;
визначити критерії класифікації правового прецеденту й провести аналіз його окремих різновидів;
з використанням прикладів зарубіжної практики відобразити особливості функціонування прецедентів у правових сім’ях іноземних держав, визначивши при цьому його місце у системі джерел права.
визначити місце правового прецеденту в Україні.
Об'єктом роботи є прецедентне право загалом та правовий прецедент як особливий феномен дійсності й одне з джерел права.
Предметом роботи є теорії, концепції, доктрини, ідеї, погляди, присвячені дослідженню прецедентного права
Методологія дослідження. Методологічну базу дослідження складає діалектичний метод пізнання, загальнонаукові засоби (аналіз, синтез, індукція, дедукція), системний аналіз. В роботі використовуються також спеціально-юридичні методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, структурно-функціональний.
При формулюванні результатів дослідження використовувались досягнення загальної теорії права, галузевих юридичних наук, дані з інших наукових сфер - філософії, соціології тощо.
Поняття, ознаки, види, структура правового прецеденту
Правовий прецедент (судовий, адміністративний) - правотворчий акт, що за умов відсутності нормативно-правової регламентації приймається судовим або адміністративним органом в результаті вирішення конкретної юридичної справи і містить у своїх приписах казуальну норму права, якій надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.
1.1 Ознаки правового прецеденту:
1) є актом волевиявлення правозастосовного органу (судового чи адміністративного);
2) має нормативний характер - містить у своїх приписах нові, казуальні, норми права;
3) виникає за наявності прогалин у нормативно-правовому регулюванні в процесі вирішення конкретної юридичної справи;
4) набуває обов'язкового значення через поширення своєї дії на аналогічні справи в майбутньому, спираючись на справедливість однакового розгляду однакових випадків;
5) є письмовим актом, тобто таким, що має зовнішню форму вираження;
6) має юридичну силу, похідну від суб'єкта його творення;
7) забезпечується державою.
1.2 Види правового прецеденту та їх характеристика
Правовий прецедент можна класифікувати за такими критеріями:
За способом виникнення:
. Нормативно-правові - ті, що містять нові норми, які складаються переважно з гіпотези чи диспозиції, або принципи права;
. Правотлумачні - ті, що виникають внаслідок тлумачення норм права (наприклад діяльність конституційних судів);
. Правозастосовчі - ті, що виникають в результаті втілення правової норми в життя;
За часом дії:
. Необмежені в часі;
. Обмежені в часі(наприклад, до прийняття відповідного нормативно-правового акта);
За суб’єктом правозастосовної нормотворчості:
. Судові(наприклад рішення Палати лордів у Великій Британії, правотворчість Верховного суду США);
. Адміністративні(рішення органів виконавчої влади, що можуть міститись в їх листах, інструкціях).
Адміністративний прецедент - рішення органу управління або посадової особи в конкретній адміністративній справі, обґрунтування якої стало правилом при вирішенні аналогічних справ. Цей вид прецеденту відіграє важливу роль у правовому регулюванні управлінської діяльності держави. Адміністративний прецедент з’являється і у випадку відсутності правових норм чи їх недосконалості на розсуд відповідного органу, який забезпечує індивідуальне правовове регулювання. Він може закріплюватись у формі як індивідуального акта «квазісудового» органу адміністартивної юрисдикції чи органу виконавчої влади на основі вирішення конкретних справ так і у формі акта тлумачення норм позитивного права. Адмінстративний прецедент можуть створювати органи вищої інстанції виконавчої влади і (в окремих випадках) органи нижчої інстанції виконавчої влади.
Судовий прецедент - рішення з конкретної справи, яке завдяки обґрунтуванню стає правилом, обов’язковим для всіх судів тієї або нижчої інстанції при розгляді аналогічних справ. Будь-який судовий прецедент є продуктом судової правотворчості, але не кожен результат судової правотворчості має прецедент ний характер.
Судовий прецедент з’являється тоді, коли за судом визнається право офіційного формулювання правових норм. Він має обов’язковий характер для всіх нижчих судів, а вищі суди зв’язані своїми попередніми рішеннями. Підставою для застосування судового прецеденту є обґрунтування, що жодна із всіх чинних правових норм не відповідає даному випадку.