Хорова спадщина миколи дмитровича леонтовича

Персоналія: (1877 – 1921) особливе місце в історії української музики початку 20 століття. Підніс обробку української народної пісні до рівня передової музичної культури. Його обробки пройшли по всій планеті, прозвучавши в концертах багатьох колективів. Преса різних країн Європи та Америки високо цінувала пісні композитора.

Спадщина: майже виключно хорові обробки народної пісні (200 нар пісень), авторські хори (перша дія опери “На русалчин Великдень”).

Тематика: однаково приваблювали композитора обрядово-календарні ( “Щедрик”, “Ой, посеред двору”, “Ой, там за горою”), ігрові (“Женчичок-бренчичок”, “Мак”, “Гра в зайчика”), козацькі (“Козака несуть”, ”Із-за гори сніжок летить”), жартівливо-танцювальні (“За городом качки пливуть” “Над річкою бережком”). Основу складають побутові пісні, які різні за своїми темами – кохання, сімейні відносини, жіноча доля. Побутові пісні відтворюють повсякденне життя, щиро та непідробно передають свої почуття (“Пряля”, “Мала мати одну дочку”, “Ой, сивая зозуленька”, “Зашуміла ліщинонька”, “Ой з-за гори кам’яної”, “Дударик”).

Оригінальні твори: поеми “Льодолом”, “Літні тони” (сл. В.Сосюри), “Моя пісня” (сл. К.Білиловського), “Легенда” (сл. М.Вороного)

“Щедрик”: одна з найпопулярніших обробок. Завдяки цьому твору ім’я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки.

Щедрівка створює враження наближення гурту щедрівників – починає соло, один голос хору, поступово приєднуються інші голоси. І так само поступово пісня затихає – гурт віддаляється.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

“Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару, -

Там овечки, покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.”

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

5 жовтня 1921 року “Щедрик” був вперше виконаний на концерті і Карнегі Хол в Нью-Йорку з великим успіхом. В 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, пише англійську версію слів до “Щедрика”. Пісня нагадувала Вільховському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Пізніше пісня закріпилась у музичній культурі західних країн під назвою “Колядка дзвонів” (англійською “Carols of the bells”). І дотепер американські професійні та аматорські хори співають цей твір як колядку на Різдво. Зараз ця колядка дзвонів широко використовується закордоном в рекламах, фільмах, заставках американського радіо в період Різдва.

Хорова творчість Леонтовича розкрила вже в нашому сторіччі перед цілим світом невичерпну скарбницю народної пісні. Велику роль у популяризації його творчості відіграв хор Олександра Кошиця, який емігрував спочатку у європейські країни, а потім у Канаду.

“Він справді велика одиниця серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він – ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні скарби, неначе “кружева” із шовку”.