Календарно-обрядові пісні

Визначення: найдавніший пласт укр. фольклору, що зв’язаний з землеробським календарем і обрядами. Виконуються в певний час року або в точний день.

Походження: дохристиянські часи – язичництво – поклоніння давніх слов’ян сонцю, одухотворення різних явищ природи. Їх дати пов’язані з важливими моментами обертання Землі навколо Сонця.

Види: колядки та щедрівки, веснянки, русальчині та купальські (літо) і жнивні (осінь).

Зимовий цикл

Тематика: величальні пісні, об’єктом величання є селянська родина, окремі її члени, їх життя і праця, їх врода і характер. Після прийняття християнства – релігійна тематика – народження Ісуса Христа, прославляли Мати Божу Марію.

Колядування: Різдво (7 січня). Колядували із зіркою – символ народження Христа, поряд могла відбуватись народна вистава – Вертеп. А також виготовлялась фігура Коня, і з нею обходили оселі.

Щедрування: Щедрий вечір напередодні Нового року (за старим стилем 13 січня), на Маланію. Щедрий вечір, Маланка, Василів вечір – поєднання народних і християнських традицій. Вечеря із Багатою кутею. Ходили із театральним дійством “Маланкою” – Кінь, Коза, Дід, Чорт, Ведмідь, “ряджені”... Вранці (свято Василя) – 14 січня за традицією до хати заходили посівальники – хлопчики – речетативні тексти наповнені доброзичливих побажань, посівали зерном.

Весняний цикл

Тематика: святкування приходу весни, заклик весни → швидке пробудження природи, гарний урожай. Веснянки переважно дівочі пісні. Основний персонаж – дівчина та її турботи: знайомство, вибір симпатії залицяння, риси характеру, відповідні дії. Часто пов’язане з грою, хороводом, сценічною дією.

Час виконання: приблизно з 1 – 9 березня, з першими проталинами.

Види весняної обрядовості: а) пантомімічні сценки та ігри (зараз практично вийшли із вжитку); б) спів весняних пісень-закличок; в) водіння танців та ігор (із співом).

Приклади: “Десь тут була подоляночка”, “А ми просо сіяли”, “Благослови мати”.

Русальчині

Час: коли весна переходила в літо, завершувались польові роботи і до початку косовиці. Після прийняття християнства злилося зі святом Трійці (Зеленої неділі).

Атрибути: заквітчування зеленими гілками та квітами і травою оселі.

Тематика: кохання, весільні мотиви, сватання, проводи весни.

Назва: Русалки, Мавки – берегині рослинності, урожаю та помічники землеробів.

Купальські пісні

Назва: Купало, Купалії, Соботка – назви давньо-слов’янські. Ім’я «Іван» (Івана Купала) – пізніша назва, яка виникла в 15 – 17 ст., коли Купало почали поєднувати з християнським святом Іоана (Івана) Хреститела.

Час: літнє сонцестояння.

Традиції: збирали лікувальні трави, шукали цвіт папороті, стрибали через вогонь для очищення, опускають вінки на воду, все це супроводжувалося співом.

Жнивні пісні

Час: жнива, зажинання першого снопа, обжинки – завершення жнив.

Тематика: величання господаря, господиню, вінок, ниву, серп, женців. Виконують жінки, в основному хором, під час роботи або в перерві.

УКРАЇНСЬКА ЛІРИЧНА ПІСНЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ

“Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці.

Петро Ілліч Чайковський.

Авторські пісні: написані конкретними авторами — поетами й композиторами — і часто вважаються народними завдяки популярності й усному поширенню серед людей.

Риси: близькість до народної творчості, більш індивідуалізована мелодія, переважно лірична, і наявність інструментального супроводу.

Перші зразки: наприкінці XVI ст., в наступні століття їх ставало все більше і більше. У XVIII та XIX ст. їх вплив на фольклор став особливо великим.

XVII ст.: «Чайка», авторство якої приписується Богдану Хмельницькому (він часто співав її в супроводі бандури), «Ой, під вишнею» виникла в студентському середовищі Київської академії.

Маруся Чурай: За переказами вона була дочкою козацького сотника з Полтавщини і жила в часи Богдана Хмельницького. Батько її, Гордій Чурай, відзначався богатирською відвагою і був спалений у Варшаві. Марусі приписують авторство багатьох пісень, що стали народними, у яких відбилась і драма її життя (“Грицю, Грицю до роботи”, “Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці”). Коли її коханий Грицько посватав іншу, вона його отруїла. Марусю засудили на смерть. Але в останню хвилину перед стратою на площу, де зібралосьбагато людей, увірвався козак Петро Іскра, який довго і безнадійно кохав Марусю. Він привіз універсал: “іменем Богдана Хмельницького Марусі даровано життя – задля славної смерті її батька Гордія Чурая і задля гарних складених нею пісень”. Маруся глибоко переживала ці події, пішла в монастир, де швидко померла від сухот.

XVIII ст.: Пісню Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» (30-ті роки) співали не тільки на Україні й у Росії, а й у різних країнах Європи: Німеччині, Франції, Польщі. Обробку “Їхав козак за Дунай” створив Л. Бетховен для голосу, скрипки, віолончелі і фортепіано (1815 – 1816). Широко співались пісні Григорія Сковороди — «Ой, ти, пташко жовтобока», «Стоїть явір над горою», «Всякому городу нрав і права».

XІX ст.: дуже багате на пісенну творчість, що стала народною. Це пісні «Віють вітри», «Сонце низенько» тощо з народної опери «Наталка Полтавка» Івана Котляревського; «Де ти бродиш, моя доле?» Степана Писаревського, «Гуде вітер вельми в полі» Віктора Забіли і Михайла Глінки, «Дивлюсь я на небо» Миколи Петренка та ін.

XX ст.: пісні й романси «Вечірня пісня» В. Самійленка з музикою К. Стеценка, «Рідна мати моя» А. Малишка з музикою П. Майбороди.

Олександр Білаш: (нар. 1931 р., полтавщина) понад 200 пісень, чимало з яких стали популярними. Н-д: «Два кольори» (сл. Д. Павличка).

Володимир Івасюк: (1944—1979) його пісні облетіли нашу країну і вийшли за її межі:«Червона рута», «Водограй», «Золотоволоска» (сл. А. Драгомирецького), «Я — твоє крило» (сл. Р. Кудлика). Нове життя цим пісням дає гурт “Тарас Чубай і друзі”.

Кінець XX ст.: Богдана Фільц, Ігор Поклад, Іван Карабиць, Ірина Кириліна та інші.

Сучасні автори: гурти “Океан Ельзи” (Святослав Вакарчук),”Воплі Відоплясова” (Олег Скрипка), “Друга ріка”, “Мандри” та ін.