5.Типові стилі комунікативної поведінки.

Стиль У стилі комунікативної поведінки особистості поєднуються всі стильові аспекти її взаємодії із суб'єктами зовнішнього середовища. Стиль поведінки залежить від комунікативної культури особистості й умов її функціонування (середовища). Комунікативна культура особистості обумовлюється індивідуальним стилем спілкування. Стиль спілкування - стійка модель комунікативної поведінки, опосередкована індивідуальними особливостями (психотипом), характером діяльності людини. Стиль комунікативної поведінки чи поєднання різних стилів у спілкуванні свідчать про рівень соціальної адаптації, моральної культури людини. Відповідно до стилів поведінки виокремлюють авторитарний, демократичний, піддатливий, агресивний, драматичний, відчужений, альтруїстичний, спокійний, екзальтований, точний, відкритий, маніпулятивний, актуалізаторський та ін. стилі спілкування

1. Авторитарний стиль спілкування характеризується диктатом, негативним ставленням до позиції партнера, неприйняттям ініціативності, дискусійних обговорень проблем

2. Драматичний (афективий) стиль орієнтований на пристосування до почуттів і потреб співрозмовника, досягнення міжособистісної гармонії, характеризується перебільшеним емоційним забарвленням повідомлення

3. Про відчужений стиль спілкування свідчать намагання зберегти емоційну дистанцію, особистісну незалежність.

4. Альтруїстичний стиль ґрунтується на безкорисливій допомозі іншим людям, прагненні заохочувати співрозмовника до спілкування.

5. Спокійний стиль спілкування спрямований на зниження тривожності у комунікантів.

6. Екзальтований стиль притаманний надто емоційним натурам, схильним до частого використання невербальних засобів спілкування.

7. Точний стиль ґрунтується на прагненні логічної послідовності, максимальної коректності у повідомленні.

8. Відкритий стиль спілкування характеризується безпосереднім вираженням позицій, думок, емоцій тощо.

9. Деструктивним стилем комунікативної поведінки є маніпулятивний - дія комунікатора, спрямована на зміну психологічних установок, ціннісних орієнтацій, поведінки індивідів або груп; латентний вплив на людину з метою досягнення власних цілей. Маніпулятор прагне керувати іншим, його поведінка є прихованою формою агресії.

6.Стадії розуміння поведінки інших людей.

У буденному житті люди здебільшого не знають справжньої причини поведінки іншої людини або знають її недостатньо. Тому через дефіцит інформації вони починають приписувати іншим як причини поведінки, так і самі зразки її або якісь більш узагальнені характеристики. Це відбувається через збіг поведінки особи з яким-небудь іншим зразком минулого досвіду людини або на підставі перенесення власних мотивів поведінки в аналогічній ситуації. Система засобів інтерпретування є одним із виявів повсякденної психології. У науковій психології це називається каузальною атрибуцією (від лат. causa - причина, atributio - наділяю). Дослідження "буденних узагальнень", на які, часом не усвідомлюючи цього, спираються в повсякденному спілкуванні люди, показали, що на підставі першого враження люди, які мали окуляри або високе чоло, сприймалися як розумні, старанні, такі, що заслуговують на довіру. Огрядні чоловіки зрілого віку сприймалися як люди надійні, впевнені у собі, як такі, що з відповідальністю ставляться до свого слова. У кожної людини під час спілкування формуються загальні морально-естетичні вимоги до інших людей, а також конкретні еталони, що узагальнюють її бачення та оцінку інших людей. Такі еталони відрізняються від наукових понять. Формування еталонів відбувається під впливом суспільства, є здебільшого стихійним і неусвідомлюваним процесом. Крім еталонів, що виконують при розумінні іншої людини роль певних "мірок" і дають змогу "класифікувати" й "типізувати", можуть виявлятись і певні набори психологічних властивостей, приписуваних тим особам, "клас" яких, як здається, установлений. Це явище приписування певної низки рис іншій людині через віднесення її за виділеними певними рисами до певного "класу" або групи людей пояснюється фактом "неусвідомленого структурування особистості" й має назву стереотипізації, а низка приписуваних психологічних рис названа "оцінними стереотипами". Явище стереотипізація розгортається після встановлення належності людини до певної соціальної спільноти, визначення її соціального статусу, ролі та ін. Виявлення причетності іншої людини до відповідного "класу", типу, групи людей тягне за собою створення певної установки на подальшу фіксацію в людини певних властивостей. Установка може виникнути як на чуттєвому, так і на логічному рівні відображення. Дослідження школи О. Бодальова показали, що завдяки дії вербальної установки, що характеризує соціально-психологічну сутність людини, можна змінити думку суб'єкта (навіть на протилежну) про особистісні риси однієї і тієї самої людини (наприклад, при демонстрації фотографічного зображення тієї самої людини у двох експериментальних групах давалися різні вербальні установки: вчений і злочинець). Отже, установка може справляти регулюючий вплив на процес відображення і взаємодії.

Існує 2 стадії:

1.Конкретно-чуттєве відображення - людина інтерпретує знання про людину.

2. На стадії абстрактно-логічного відображення людина інтерпретує поведінку інших людей. Сутність такої інтерпретації полягає в поєднанні сприйнятих елементів-ознак зовніш­ності із семантичним змістом, що визначається власним досвідом спілкування та системою знань.