Фінансово-промислові групи сша

У США «обличчя» промисловості визначає 100 багатогалузевих корпорацій, що представляють по суті високоінтегровані фінансово-промислові групи. Згідно з офіційними даними, на їхню частку припадає від 55 до 60% ВНП США. Тут зайнято 45% робочої сили. Виконується до 60% інвестицій. Кожна з 100 обстежених американських компаній нараховує в своєму складі підприємства 25 галузей, 35 фірм працюють в 32 галузях промислового виробництва.

Американська модель ФПГ створювалася з урахуванням ринково орієнтованої системи, на основі високого рівня розвитку ринку капіталу, широкого набору різних фінансових інструментів.

Традиційно високий рівень розвитку промислових корпорацій, надійність акцій яких не викликала сумнівів, багато в чому полегшив процес залучення додаткового капіталу. Промислові підприємства збільшували капітал головним чином за рахунок нових емісій акцій. Тому практично відпадала необхідність у довгостроковому кредитуванні як способі збільшення їх основного капіталу.

Функції банків зводилися лише до акумулювання заощаджень, надання короткострокових кредитів, здійснення на зовнішньому ринку операцій з цінними паперами, але без безпосередньої участі в управлінні підприємствами.

Крім того, на процес створення ФПГ дуже вплинуло антимонопольне законодавство США, яке багато в чому ускладнило зрощення банківського капіталу з промисловим.

Кредитно-банківські установи були жорстко обмежені у формуванні портфеля вкладень та можливості контролю корпорацій.

На сьогоднішній день у США набули поширення два основних типи ФПГ, що відрізняються між собою центром, навколо якого вибудовується вся група.

У першому випадку консолідуючим ядром ФПГ виступає банківський холдинг, у другому - виробничо-технологічний комплекс.

До найбільш відомих ФПГ США, основу яких складають найбільші фінансові інститути, належать групи "Чейз", "Моргана", "Мелона", "Лімена-Голдмена", "Сакса" і т.д.

У більшості випадків ці групи мають схожу історія створення та розвитку, а також однакову побудову. Тому розглянемо цей тип ФПГ більш докладно на прикладі групи "Чейз".

Фінансова складова групи "Чейз" включає комерційний банк "Chase Manhattan Corp." (створений у квітні 1996 р. в результаті об'єднання "Чейз Манхеттен бенк" з "Кемікл бенк") і дві компанії зі страхування життя ("Метрополітен лайф іншуренс К" і "Еквітебл лайф"). "Чейз Манхеттен бенк", як і його попередник "Чейз неншл бенк", був пов'язаний з родиною Рокфеллерів з 20-х років. З 1962 р. Д. Рокфеллер займав у ньому посади президента або голови ради директорів.

Промислова складова групи - це 21 нефінансових корпорацій, кожна з яких входить до числа 100 найбільших компаній США, у тому числі п'ять транспортних компаній, включаючи три авіакомпанії і три залізні дороги; дві авіабудівні компанії, дві хімічні компанії; дві компанії роздрібної торгівлі. Всі ці компанії контролюються не тільки групою "Чейз", але й банком "Chase Manhattan Corp." як окремою фінансовою установою. На сьогоднішній день "Chase Manhattan Corp." є провідним банком США і розпоряджається активами в 300 млрд. дол.

На відміну від групи "Чейз", група "Моргана" демонструє велику спеціалізацію по галузях промисловості.

Характерною рисою групи "Мелона" є те, що її фінансові установи рідко ділять контроль з іншими фінансовими інститутами або індивідуальними власниками над нефінансовими корпораціями. Основну перевагу ця група віддає компаніям важкого машинобудування. Це, без сумніву, відбиває факт її базування в Піттсбурзі, де зосереджені підприємства галузі.

Але в США, наприклад, багато промислових корпорації створили потужні фінансово-інвестиційні структури: General Motors - General Motors Acceptance Corp., General Electric - General Electric Capital Services, Ford Motor - Ford Motor Credit Corp., IBM Credit Corp. і т.д. Разом з тим це не "кишенькові" банки, які виконують функції зовнішньої бухгалтерії і виступають як інструмент залучення дешевих кредитів. Це великі, самостійні установи з інтересами, що виходять далеко за межі власної групи. Наприклад, General Electric Capital Services здійснює свою діяльність більш ніж в 20 напрямках сфери послуг, на неї припадає 35% консолідованого доходу всієї корпорації "GЕ", причому більша частина доходу формується по операціях поза групою. General Motors Acceptance Corp. є найбільшим в США джерелом комерційних кредитів і володіє ощадними та кредитними компаніями в багатьох штатах.

Всі перераховані корпорації носять транснаціональний характер. Наприклад, у групу General Motors входить понад 200 заводів у США, 12 - в Канаді та 32 підприємства в інших країнах світу, які виробляють близько 20% світового випуску автомобілів; General Electric як і раніше нарощує зусилля в півтора десятках наукомістких секторах промисловості на 173 заводах США і більше 100 підприємствах в 25 країнах світу, включаючи Росію.

Характерною рисою даних груп є переважання вертикальної складової над горизонтальною. Основою групи General Motors є найбільший у світі машинобудівний концерн. Загальна чисельність зайнятих становить сотні тисяч людей. Головна компанія концерну виступає як материнська по відношенню до тисячі фірм групи, контролюючи по засобах участі в капіталі їх виробничу і фінансову діяльність.

Для країн з банківсько-орієнтованої фінансовою системою (континентальна Європа і Японія) історично був характерний порівняно низький рівень розвитку фінансових ринків, перш за все фондового ринку (ринків ризикового капіталу). Це обмежує можливості диверсифікації вкладень. Заощадження трансформуються головним чином у форму короткострокових і довгострокових кредитів через мережу комерційних банків та інших ощадних інститутів. Значна частка всіх фінансових контрактів зосереджена в руках самих банків, а їх кредитна політика прямо спрямована на фінансування промислових корпорацій. (В Японії в 70-х роках на ці цілі прямувало 80-90% кредитних ресурсів, у той час як в США тільки 40%).

Різні типи фінансових систем (ринкова і банківська), перш за все, розрізняються і режимом правового регулювання діяльності фінансових інститутів, і в першу чергу комерційних та інвестиційних банків.

На відміну від ринково-орієнтованої системи у банківсько-орієнтованих системах комерційні банки, як правило, не мали та й не мають суворих обмежень у виборі вкладень і контролі за діяльністю корпорацій. Це в передусім пов'язано з тим, що на початкових стадіях свого розвитку промисловість гостро потребувала додаткових фінансових ресурсів, але була не в змозі створювати їх самостійно без фінансово-кредитної системи. Рівень рентабельності був недостатній для того, щоб вона могла розвиватися за рахунок реінвестування власного прибутку. З цієї ж причини промислові корпорації не могли акумулювати додатковий капітал шляхом розміщення чергових емісій акцій серед населення.

У таких умовах банки змушені були поєднувати функції довгострокового кредитування промислових підприємств і контролю за їх діяльністю, оскільки тільки в цьому випадку можна розраховувати на ефективність використання самих кредитних вкладень. Банки або безпосередньо через систему участі в промислових корпораціях, у тому числі шляхом придбання від свого імені додаткових випусків акцій, або через установу спеціальних товариств фінансування забезпечили додатковий приплив капіталу в виробничий сектор економіки.

Постачаючи в промисловість фінансові ресурси, вони отримували і розширювали відповідні права контролю, включаючи володіння контрольним пакетом акцій промислових підприємств. Співпраця з державним апаратом - риса, властива багатьом провідним банкам цих країн.

Японські фінансово-промислові групи (сюдани)

Промисловий комплекс Японії на сьогоднішній день складають фактично шість рівновеликих економічних комплексів - фінансово-промислових груп (японський варіант – сюдани): "Міцубісі", "Міцуї", "Сумітомо", "Даічі Кангін", "Фуе", "Санва"), утворених за певними загальними принципами.

Згідно з офіційними даними, сукупний річний обсяг продажів шести груп гігантів становить приблизно 14-15% валового національного продукту країни. Якщо вважати, що загальний річний оборот становить близько чотирьох трильйонів доларів, то на ці групи припадає 500 мільярдів. Вони контролюють (з урахуванням компаній, що входять до них) приблизно 50, а за деякими оцінками і до 75% загальної суми промислових активів країни.

На торговельні фірми сюданів припадає більше половини експортно-імпортних операцій, їх частка в імпорті окремих товарів сягає 90%. Комерційні і трастові банки груп контролюють близько 40% загального капіталу всієї банківської системи країни, а страхові компанії - 55% всього страхового капіталу.

Сюдани являють собою самодостатні, універсальні багатогалузеві економічні комплекси, які включають у свою організаційну структуру фінансові установи (банки, страхові та трастові компанії), торгові фірми, а також набір виробничих підприємств, складаючих повний спектр галузей народного господарства.

Верхній рівень сюданів утворюють горизонтальні об'єднання, (що складаються в середньому з 21 (група "Сумітомо") - 50 (група "Даічі-Канг") рівноправних членів залежно від кількості основних галузей діяльності), які представляють собою головні фірми найбільших промислових об'єднань.

Як консолідуюче ядро сюданів з самої їх появи після другої світової війни (і навіть для їх довоєнних попередників - "дзайбацу") і по теперішній час виступають компанії важкої та хімічної промисловості.

Широке використання корпораціями залучених коштів - один з чинників японських економічних досягнень. Тому обов'язковим членом групи, а за деякими оцінками і стрижнем, є найкрупніший банк. Він контролює велику банківську мережу філій і дочірніх банків. У комплексі з ним і під його контролем працюють також страхові та інвестиційні компанії, траст-банки; всі вони для фірм даного сюдану є "своїми" і утворюють його фінансову основу.

Завдяки входженню кредитно-фінансових інститутів у ФПГ досягаються стратегічні вигоди, пов'язані в першу чергу з підвищенням мобільності розвитку та реалізації технологічного потенціалу всієї групи. Швидкість технологічного оновлення виробництва, темпи нарощування випуску конкурентоспроможної продукції багато в чому залежать від того, наскільки інвестиційні можливості корпорації перевищують обсяги фінансування.

Також обов'язковим членом групи (сюдану) є універсальна торговельна фірма. За масштабами своїх торгових та інформаційних мереж і обсягом ділових операцій торговельні фірми належать до числа найбільших у світі і відіграють важливу роль у ФПГ. Вони виконують в сюдані функції універсального "збутовика" - "постачальника", більше того, такого собі "департаменту зовнішніх зв'язків" при освоєнні нових сфер діяльності, в яких фірми сюдану практично взагалі не мають можливостей збуту та постачання.

Промислові об'єднання, що входять у ФПГ, побудовані за принципом вертикальної інтеграції (японський варіант називається "кейрецу"). Під егідою головної фірми - безліч підпорядкованих їй дочірніх (в єдності вони утворюють свого роду верхній ярус вертикальної інтеграції), всього ж таких ярусів налічується до чотирьох, оскільки багато дочірніх по відношенню до головної фірми мають під своїм началом інші, включаючи всілякі субпідрядні. Варіанти процентного співвідношення акціонерного капіталу в дочірніх компаніях можуть бути самими різними - від 10 до 50%. Існують варіанти, коли взагалі відсутній акціонерний капітал, тобто пайового немає зовсім. Але, тим не менш, у всіх випадках зв'язки винятково міцні і надійні.

Система ієрархічного контролю приймає, таким чином, форму вертикальної піраміди, яка в цілому вбирає в себе багато тисяч фірм (юридичних осіб).

Внутрішньогрупова взаємодія в японських ФПГ забезпечується такими способами:

• Як керівний орган ФПГ виступає нарада президентів головних фірм, що одночасно є і нарадою провідних акціонерів. Ця нарада приймає найважливіші рішення з усіх питань виробничо-фінансової діяльності;

• Об'єднання корпорацій за допомогою взаємоучасті в акціонерному капіталі (перехресне акціонування). Кожна фірма - член сюдану, має невеликі, недостатні для одностороннього контролю, пакети акцій всіх інших фірм, а разом вони володіють контрольними пакетами акцій кожного зі своїх членів;

• Реалізацією загальногрупових принципів;

• Системою внутрішньогрупових контрактних відносин та обмінів, що охоплюють циркуляцію фінансових і промислових ресурсів, науково-технічної інформації між учасниками групи.

Всередині сюданів діє принцип не конкуренції, а цілеспрямовано організованої внутрішньої спеціалізації (коли сфери діяльності фірм не повинні перетинатися). Тому у відносинах постачальник - споживач тут утвердилася взаємна монополія. Таким чином, економічне середовище всередині сюданів виявляється ринковим. А існуюча в японській промисловості організаційна структура призводить до закріплення чіткої олігопольної системи на ринку кінцевих продуктів. Тим не менш інтенсивна конкуренція учасників олігополії забезпечує стійкий процес розвитку у відповідній галузі.

Як вже відзначалося раніше, організаційна побудова в більшості своїй спільна для всіх японських сюданів. Тому як приклад розглянемо більш детально групу "Міцуї".

Основу групи становить 29 горизонтальних об'єднань головних фірм (найбільших промислових і фінансових комплексів) на основі перехресного володіння акціями (частка перехресного володіння акціями усередині групи "Міцуї" складає 28,93%). Головний банк - Сакура банк. Банк займає шосте місце в списку найбільших банків світу, володіє мережею дочірніх банків, має страхові та лізингові компанії.

Центральна торговельна фірма групи - "Міцуї Бусан".

Промислову основу групи становлять 27 виробничих підприємств (кейрецу), побудованих за принципом вертикальної інтеграції. Кожна головна фірма є материнською по відношенню до фірми, що знаходиться під її контролем. У рамках кейрецу лежить формула "об'єднання суміжників". А ієрархічні вертикалі виникають із природної спрямованості технологічних ланцюжків суміжників до кінцевого продукту. Той же принцип реалізується на таких структурних рівнях. У результаті виникає багаторівнева та ієрархічна структура.

Так, головний фірма кейрецу - "Тойота", що входить у ФПГ "Міцуї", об'єднує під своїм початком 15 підконтрольних компаній, які займаються виробництвом компонентів ( "Тойота ауто боді" - кузов для автомобілів та інші вироби); готових виробів ( "Хіно мотор "- великотонажні вантажівки і автобуси); фундаментальними дослідженнями; експортом - імпортом сировинних продуктів.

"Тойота" володіє пакетом акцій у кожній з підконтрольних компаній - від 22,7% акцій в "АІТІ стіл уоркс" до 39,8% в "Тойота ауто боді". Крім того, "Тойота" отримує автозапчастини та компоненти від двох асоціацій - "Кехокай", що складається з 321 компанії, і "Ейхокай", що об'єднує 77 компаній. "Тойота" не бере участі в капіталі членів асоціацій. Зв'язки з ними розвиваються на основі контрактних відносин.

Крім виготовлення різних компонентів до автомобілів компанія "Тойота" займається виробництвом сталі, прецизійних верстатів, текстилю, споживчих товарів, наданням будівельних послуг. На сьогоднішній день "Тойота" має великі інтереси в трьох японських телекомунікаційних компаніях. Не будучи активним учасником ринку, має 17,5 акцій у компанії "Ай-Ді-Сі", яка надає міжнародні послуги, 36,8% - у компанії телекомунікації "Телеуей Джапан", що працює на території Японії, і 27,2% - у компанії мобільного телефонного зв'язку "Ай-Ді-Оу".

Японські ФПГ дуже вплинули на розвиток більшості нових індустріальних країн, як прикладом становлення потужної корпоративної структури, так і безпосередньою участю ФПГ в економічному житті. Досвід японських ФПГ на сьогоднішній день став основою для переосмислення принципових питань, що стосуються оптимальної організації господарського обороту в будь-якій країні, в будь-якій економіці.