
- •Реалізація дії механізму ринку цінних паперів
- •Характеристика національних (н) і міжнародних (м) інвестиційних ринків
- •2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках
- •1. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності
- •Глава 7 особливості побудови і функціонування транснаціональних фінансово-промислових об’єднань
- •7.1. Організаційна побудова фінансово-промислових груп
- •Фінансово-економічний блок фпг
- •2) Трастовий відділ банку в ролі координатора діяльності фпг.
- •3) Взаємне володіння акціями учасників фпг.
- •7.3. Види транснаціональних фінансово-промислових груп
- •Фінансово-промислові групи сша
- •Південнокорейські фінансово-промислові групи (чеболі)
- •Фінансово-промислові групи фрн
- •7.5. Механізм створення групи компаній
- •7.6. Організаційно-економічні умови створення і функціонування тфпг в Україні
- •Глава 8
- •Форми альянсів
- •Створення спільних підприємств
- •Контрактні угоди
- •Створення альянсу через володіння акціями
- •Ліцензійні угоди і франчайзинг
- •8.3. Відмінності стратегічних альянсів
2) Трастовий відділ банку в ролі координатора діяльності фпг.
На даний момент пакети акцій промислових підприємств у розпорядженні банківських інститутів досягли значних розмірів, що дає їм можливість встановлювати контроль, пов'язаний з правом власності на акціонерний капітал великих корпорацій, а також безпосередньо впливати на політику корпорацій, не обмежуючись лише проведенням консультативної діяльності, пов'язаної з податковим маневруванням. В основу було покладене вивчення детальним чином перспектив реалізації проекту, терміни будівництва, графік введення виробничих потужностей, можливості конкуруючих компаній.
Незважаючи на те, що комерційні банки є провідними інституційними власниками акцій, вони не володіють значним числом акцій, придбаних за свій рахунок, а в основному розпоряджаються ними в ролі довірчих осіб.
Основними джерелами поповнення траст-активів комерційних банків і здійснення фінансового контролю над нефінансовими закладами є приватні пенсійні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії.
Фінансовий контроль (повний або частковий) у даному випадку є основною формою контролю над великими нефінансовими корпораціями. На сьогоднішній день саме цей вид контролю став найпоширенішим і тенденція до його розширення продовжує посилюватися.
3) Взаємне володіння акціями учасників фпг.
Взаємне володіння акціями учасників ФПГ являє собою один з варіантів холдингової побудови, але представленої в розосередженому вигляді. Учасники групи, володіючи перехресно акціями один одного і володіючи в сумі контрольним пакетом будь-якого учасника, виступають по відношенню до нього як би в ролі групового холдингу (відносини між учасниками групи будуються не на ієрархічній основі, оскільки немає інституціалізації холдингу: всі учасники групи теоретично виступають одночасно у двох іпостасях - суб'єкта та об'єкта управління, хоча на практиці акцент може бути зміщений в той чи інший бік, внаслідок чого стратегічні рішення прийматимуться не всіма учасниками групи, а свого роду елітою групи).
З одного боку це призвело до виникнення унікальної системи взаємного контролю, що має кільцеподібний вигляд: кожна фірма, член об'єднання, має невеликі - недостатні для одностороннього контролю, пакети акцій всіх інших фірм, а разом вони володіють контрольними пакетами акцій кожного зі своїх членів, а з іншого боку, перехресне володіння акціями запобігає захопленню з боку інших фірм (іноземних фірм, фірм-конкурентів).
Даний вид регулювання діяльності ФПГ представляє собою горизонтальне об'єднання головних фірм найбільших промислових комплексів. Також до складу учасників можуть входити банки, торговельні фірми, страхові та трастові компанії.
Характерна особливість даного об'єднання полягає в тому, що учасники створюють під своєю егідою спільні компанії та розробляють спільні інвестиційні проекти для проникнення в нові сфери, забезпечуючи тим самим зростання підприємницької активності підконтрольних структур. Це дозволяє їм, об'єднуючи фінансові та інші ресурси і розділяючи тягар ризику, готувати прориви в нових напрямках тоді, коли потреба в них стає нагальною.
Керівним органом у даному випадку виступає нарада президентів головних фірм, що одночасно є і нарадою провідних акціонерів (тобто юридичних осіб).