Глава 8
МІжнароднІ стРатегІчНІ альянсИ
Сутність і види міжнародних стратегічних альянсів
Глобалізація конкуренції з початку 80-х років викликала нові стратегічні підходи в багатьох галузях. У взаємозалежному світі фірми найчастіше не можуть досягти конкурентної переваги, діючи поодинці. Тому встановлення ділових партнерських відносин, тобто створення альянсів між фірмами різних країн - одна з найпопулярніших організаційних стратегій в 80-ті і особливо 90-і роки.
Міжнародні альянси мають додаткові властивості в порівнянні зі звичайними альянсами:
походження партнерів, принаймні, з двох різних країн;
стратегічна залежність для кожного партнера, що забезпечується зв'язком з поточними і очікуваними основними видами діяльності, ринками і технологіями.
Таким чином, міжнародні стратегічні альянси (МСА) представляють собою відносно тривалі за часом міжорганізаційні угоди щодо співпраці, які передбачають спільне використання ресурсів та/або структур управління двох і більше самостійних організацій, розташованих у двох і більше країнах, для спільного виконання завдань, пов'язаних з корпоративною місією кожної з них. МСА є функціональними структурами, заснованими на формальному чи неформальному договорі. Організації-засновники здійснюють спільне управління і контроль за спільною діяльністю.
Під терміном стратегічний альянс, на відміну від звичайного альянсу (спілки), безпосередньо спрямованої на досягнення спільних тактичних цілей партнерів, розуміються міжорганізаційні угоди, які:
компенсують слабкі сторони або створюють конкурентні переваги учасників;
відповідають довгостроковим стратегічним планам партнерів;
мають цілеспрямовані "раціональні цілі для зв'язків однієї фірми з іншою".
Американські дослідники У.Ошіно і У.Ранган виділяють чотири стратегічні цілі фірм-партнерів: приріст продукції, зростання знань, збереження гнучкості, захист основних компетенцій. Перш за все, будь-яка з фірм повинна отримати більше цінності, вартості від співпраці, ніж діючи поодинці.
Друга мета - посилити свої стратегічні позиції через отримання знань від іншої сторони. Готовність отримувати знання веде до інновацій, як виробленої продукції, так і в технологічних процесах та в управлінні.
Фірма-партнер повинна зберігати гнучкість, яка особливо важлива в міжнародних відносинах. Менеджери, постійно стикаючись з необхідністю управління всілякими ризиками, повинні уникати, наприклад, повної залежності від міжфірмового зв'язку, зберігати відкритим свій вибір і створювати, коли можливо, нові зв’язки.
Нарешті, фірма повинна охороняти свої основні стратегічні переваги, які можуть бути присвоєні партнерами.
У широкому сенсі до МСА належать функціональні угоди: наприклад, щодо спільних науково-дослідних і дослідицько-конструкторських робіт, розвитку виробництва, удосконалення продукції, консорціуми та ін., угоди про участь в активах зі створенням нової організації (наприклад, СП) і без утворення нової організації (обмін акціями, придбання частки участі) ( рис. 8.1).
Стратегічні альянси
Рисунок 8.1. Стратегічні альянси в системі міжфірмових угод