4 Хід роботи

4.1 Розглянути під мікроскопом при малому і великому збільшенні фіксовані у формаліні проби фітопланктону, знайти синьо-зелені, зелені та діатомові водорості. Зарисувати зовнішній вигляд і позначити риси пристосування.

4.2 Розглянути під мікроскопом при малому збільшенні фіксовані у формаліні проби зоопланктону, знайти одноклітинних тварин, коловерток, нижчих ракоподібних та ін. Зарисувати зовнішній вигляд і позначити риси пристосування.

4.3 Розглянути фіксовані у формаліні проби зообентосу, знайти личинки бабок, личинки одноденок, веснянок, волохокрильця та ін. Зарисувати зовнішній вигляд і позначити риси пристосування.

4.4 Розглянути фіксовані у формаліні проби нейстону, знайти личинки комарів, дорослі форми комах (водомірки, вертячки) та ін. Зарисувати зовнішній вигляд і позначити риси пристосування.

4.5 Розглянути фіксовані у формаліні проби перифітону, знайти губки, вусоногих ракоподібних, дрейсену та ін. Зарисувати зовнішній вигляд і позначити риси пристосування.

5 Зробити висновок про адаптації гідробіонтів до існування у

водному середовищі.

6 Оформити звіт і здати викладачу на перевірку.

7 Контрольні питання

7.1 Дайте визначення поняттю “біотоп.”

7.2 Які біотопи розрізняють у водоймах?

7.3 Як називають товщу води?

7.4 Як називають дно водойм?

7.5 Дайте визначення поняттю “планктон”.

7.6 Перелічіть їхні адаптації до існування у товщі води.

7.7 Дайте визначення поняттю “нектон”.

7.8 Перелічіть їхні адаптації до активного пересування у товщі води.

7.9 Як називають населення бенталі?

7.10 Які організми мешкають на поверхні та в товщі ґрунту водойм?

7.11 Як називаються організми, що селяться на різних субстратах у товщі води?

Лабораторна робота № 7 (2 години) Тема: ознайомлення з пристосуванням гідробіонтів до несприятливих умов зовнішнього середовища

1 Мета: вивчити захисні пристосування гідробіонтів до несприятливих умов зовнішнього середовища

2 Матеріальне забезпечення

2.1 Таблиці: Гемули губок, статобласти моховатки, ефіпіум дафнії;

2.2 Фіксовані у формаліні прісноводні губки, моховатки, дафнії (самці і

самки), щитні;

2.3 Мікроскопи, лупи, предметне скло, покривне скло;

2.4 Чашки Петрі, піпетки, пінцети.

3 Теоретичне обґрунтування роботи

Організми, які населяють тимчасові або періодично пересихаючі водойми, певним чином пристосовані до перенесення тривалих посушливих періодів. Вони, як правило, мають короткі періоди розвитку і здатні за незначний проміжок часу значно збільшувати свою чисельність. Посушливий період ці істоти переживають у неактивному стані (у фазах яйця, цист, спор тощо). Наприклад, яйця рачків – щитнів у висушеному стані можуть перебувати до восьми років не втрачаючи життєздатності. Завдяки яйцям, цистам, спорам забезпечується також поширення організмів (вітром, водою, тваринами тощо).

На період посухи деякі гідробіонти закопуються у грунт (війчасті і малощетинкові черви, водні комахи та їхні личинки, деякі риби тощо), інколи формуючи зовнішню захисну оболонку. Наприклад, дводишна риба – лусковик, закопуючись в мул на глибину близько метра, утворює навколо себе захисну капсулу з часток мулу, склеєних слизом шкірних залоз. У такому стані риба може перебувати близько дев’яти місяців (в умовах експерименту – до чотирьох років) і виходить із нього лише після того, як водойма заповнюється водою. Подібним чином посуху переживають і риби наших прісних водойм - в’юни. Тривалість переживання посушливого періоду гідробіонтами залежить від їхньої здатності утримувати воду в своєму тілі (витрати води зменшуються за рахунок ущільнення покривів і додаткових захисних оболонок). Коли немає можливості зберегти в організмі необхідну кількість води, гідробіонти часто переходять у стан анабіозу.

Анабіоз (від грец. анабіозіс – повернення до життя) – стан організму, за якого відсутні помітні прояви життєдіяльності внаслідок значного гальмування процесів обміну речовин. Він супроводжується великими втратами води (до 75%). Коли настають сприятливі умови, істоти виходять зі стану анабіозу і життєві процеси поновлюються.

У квіткових рослин стан анабіозу входить у нормальний цикл життя. Насіння у висушеному стані зберігає схожість багато років. У ряду безхребетних (найпростіші, нижчі ракоподібні, коловертки) анабіоз настає при висиханні калюж і боліт, в яких вони живуть. Інші безхребетні впадають в анабіоз при заморожуванні. Найпростіші, деякі членистоногі (дафнії, циклопи, комахи) можуть вмерзати в лід. У спеціальних дослідах гусінь метеликів перенесла заморожування при температурі –79^оС, а круглі черви – при –183^оС. Спори мохів і папоротей і насіння злаків після висушування були піддані дії температури –272^оС і зберегли схожість.

Встановлено, що повернення до активного життя із стану анабіозу можливе лише тоді, коли тканинна рідина не утворює кристалів, а залишається в переохолодженому стані. Це пов’язано з тим, що в тканинах утворюється гліцерин, що перешкоджає промерзанню.

До багатьох коловерток, зокрема планктонних форм, характерне явище сезонної мінливості, або циклічності. Суть цього явища полягає в тому, що, наприклад, зимові дрібніші форми коловерток змінюються коловертками того самого виду більших розмірів з довгими шипами. Сезонна мінливість у коловерток не зв’язана з розмноженням.