Питання для самоконтролю:

1. Які особливості українського культурного відродження 20-х років?

2. Поясніть термін « розстріляне національне відродження» ?

3. Охарактеризуйте метод соціалістичного реалізму в культурі?

4. Що таке конструктивізм?

5. Дайте характеристику мистецтва «школи Бойчука» ?

6. Дайте порівняльну характеристику першого німого та звукового українського кіно?

7. О. Довженко та його особливий внесок в розвиток українського кінематографу?

Т  ема 9. Провідні тенденції розвитку сучасної української культури. Модерн і постмодерн. (Лекція перша) План лекції:

1. Наростання кризових явищ в культурі глобалізованого світу.

2. Зростання соціально-прагматичного вектору розвитку європейської культури ХХ ст..

3. Художній світ техногенної цивілізації. Естетика модернізму.

Основна література: 1,2,3,5,6,7,8.

Додаткова: 1,5,6,10,21,24,28,33,34,35.

1, 2, 3, 4, 5

Міні – лексикон: глобалізація, стильовий плюралізм, масова культура, гуманістичні цінності, єдиний духовний простір, інформаційний простір, техніцизм, національна культура.

1. Наростання кризових явищ в культурі глобалізованого світу.

Зростаюча з часів "перебудови" відкритість функціонування і розвитку української культури за своїм змістом є формою входження в світовий культурно-інформаційний простір і разом з тим оприлюдненням тих здобутків культури, які протистояли офіційним нормативам соціалістичного реалізму або не були визнані. Цей процес супроводжувався інтенсивним проникненням на терени нашої культури продукції інших культур, особливо західної, а також нового потоку творів російської культури.

Якщо кращі здобутки західної класики і елітарної культури були досить відомі в Україні й раніше, в часи "перебудови", то предметом інтересу наших сучасників стала раніше у нас стримувана масова культура і, насамперед, в жанрах відеофільмів — еротики, трилерів, "мильних опер", "бестселерів" багаторічної давності, значна частина яких суворо заборонена цензурою західних країн. Американізація, вестернізація, наступ "кітчевої" масової культури призвів до майже повної "окупації" вітчизняного кінопрокату, в значній мірі, телебачення, до спотворення образу американської і європейської культури в сприйнятті нашого сучасника і почав поглинати той інтерес до національної культури, який тільки-но пробудився.

Кітч -

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є розподіл праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн.

Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежнішим від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів. Особливих темпів глобалізація набрала в останні десятиліття XX століття і на почату XIX століття. З одного боку це пов'язано з падінням залізної завіси та інтеграцією Китаю в світову економіку, з іншого — із швидким розвитком інформаційних технологій, завдяки яким зросли можливості доступу до будь-якої інформації в світі.

Підсумком розвитку людства на кінець XX сторіччя є культурна ситуація, яку характеризують такі процеси:

2. Зростання соціально-прагматичного вектору розвитку європейської культури ХХ ст..

   Внаслідок глобалізаційних процесів, суспільства модерну (індустріальні суспільства), які підпорядковувались національним державам, що зараз руйнуються, зазнають суттєвих змін, які призводять до виникнення нового суспільства - суспільства постмодерну.

Інтеграційні процеси в економіці

Швидкий розвиток транспортних систем і засобів зв'язку

Розвиток технологій комунікації

( інтернет )

Західна людина втрачає інтерес до класики, яка забезпечувала її певними знаннями про світ і яка могла б стати противагою масовій культурі.

Її вже не цікавлять класичні форми культури саме тому, що вона сприймає їх як "колишні", а отже - не сучасні. В культурі, як це влучно підмітив польський філософ і письменник С. Лем, сталася підміна критеріїв, коли вартісним вважається те, що є популярним, а "диктат популярності - це диктат грошей"

У ситуації постмодерну, коли на передній план суспільного життя висувається сфера культури, класи втрачають те важливе значення, яке вони мали у модерному суспільстві, внаслідок чого соціальна культура стає фрагментованішою й складнішою, характеризується цілою низкою підстав для диференціації, до яких, крім класу належить стать, етнічність, вік тощо.

До того ж однією з характерних ознак інтелігентів була їхня відданість високим моральним принципам, їм було притаманне почуття особистої відповідальності за майбутнє їхнього народу чи їхньої нації. Стосовно управлінської (бюрократичної) еліти в індустріально розвиненому суспільстві інший відомий соціолог Е. Фромм зазначив, що її члени - "вже не еліта в колишньому сенсі, тобто група, що творить культуру. Хоча вони витрачають значні суми на підтримку науки та мистецтва, як клас вони такі самі споживачі "культурного добробуту", як і ті, для кого він призначений"

Таким чином, можна стверджувати, що саме ці нові реалії, які свідчать про радикальні перетворення усіх сфер суспільного життя, дають підстави трактувати розвинені суспільства Заходу як постмодерні, тобто як такі, що радикально відрізняються від суспільств доби модерну.