Розвиток і поширення друкарської справи.
На середину XVII ст. друкована книга стала істотним чинником розвитку української культури. її тематика відображала стан церковного життя, освіти, науки, мистецтва, суспільно-політичної думки.
Принципово важливо підкреслити підтримку українського друкарства гетьманським урядом і козацькою старшиною. Гадяцький договір України з Польщею 1658 р. передбачав, що в автономній Українській державі буде діяти необмежена кількість ("скільки потрібно") шкіл, колегіумів, друкарень, можна буде друкувати світські та релігійно-політичні книги.
Лавра як головний видавничий осередок другої половини XVII — початку XVIII ст.:
У другій половині XVII і двох перших десятиріччях XVIII ст. друкарня Києво-Печерської лаври стала провідним в Україні центром книговидання, ініціатором оновлення і збагачення тематики видань, поліпшення їхнього мистецького оформлення. Завдяки авторитетові Лаври в Українській козацькій державі (свідченням цього були сприятливі для Лаври гетьманські універсали), як і завдяки своїм матеріальним можливостям, лаврська друкарня, краще, ніж всі інші, витримала труднощі, зумовлені військовими руйнуваннями, пошестями, скороченням ринків збуту. Впродовж 1651-1660 рр. Лавра видала не менше як 13 назв книг (що, як на тодішні умови, не так вже й мало), в наступному десятиріччі не менш як 24, а в 1671-1680 рр. — 40. Для порівняння вкажемо, що протягом 70-х років усі інші українські друкарні видали 56 книжок (з них 5 — Львівське братство, 23 — Новгород-Сіверська і Чернігівська, 11 — львівський колегіум єзуїтів, 8 — львівська друкарня Мосціцького). В 1701-1710 рр. Лавра випустила не менше 44 книг, всі інші друкарні — понад 60.
кириличні букварі -
Невід’ємною складовою частиною давньої друкованої книги, особливо літургійної, стали орнаменти (набірні, які друкувалися з вилитих подібно до шрифту орнаментальних елементів, і гравійовані — відбиті з дереворитних або мідеритних кліше), а також зображення (спершу виключно дереворитні, пізніше й мідерити — відбитки з мідних кліше).
Неодмінні атрибути титульної сторінки :
назва книжки, набрана великими літерами, і вихідні дані, обрамлені дереворитною оздобною рамкою — "фортою", яка в ранніх виданнях має вигляд архітектурного порталу.
До архітектурних колон додавали оздобний рослинний орнамент, — інколи бічні колони обплетені виноградною лозою.
Архітектурна рамка доповнюється клеймами із зображеннями святих або свят, алегоричних композицій.
Новим елементом у розвитку титульного аркуша були рамки без фронтону, замість нього центральну частину сторінки оточувала складна композиція, в якій численні клейма з’єднувалися бароковими гірляндами з листям, квітами, плодами.
класична архітектурна
рамка-портал -
фронтиспісна гравюра
із зображенням святого-
Важливу роль в оформленні книги відігравали заставки — орнаментальні композиції, що вміщувалися перед початком розділів Спершу в заставках були дуже поширені орнаментальні мотиви, взяті із західних ренесансних ініціалів, втім, у деяких заставках дослідники вбачають властивий українській рукописній книзі рослинний орнамент, в якому традиції народного мистецтва поєднуються з елементами західного ренесансного декору. У другій половині XVII і у XVIII ст. улюбленими стають заставки, де у рослинну композицію включено зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих або цілі сценки: свята, зображення обрядів у Требнику. Меншу роль в оформленні книжок відігравали кінцівки, орнаментальні композиції яких часто запозичені з видань друкарень інших країн.
Зразками високого мистецтва стали в середині XVII ст. праці гравера Іллі, наприкінці століття Никодима Зубрицького і Діонісія Сінкевича. Окремі видання ілюструвалися також і гравюрами на міді. Інколи мідерити виготовлялися лише для частини тиражу. Найвищі досягнення мистецтва оформлення книги металогравюрою пов’язані з іменами майстрів, які працювали для Київської лаври в кінці XVII — середині XVIII ст. — Леонтія і Олександра Тарасевичів, Інокентія Щирського, Григорія Левицького .