Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ ДО ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.08 Mб
Скачать

Опозиційний рух

Ліквідувати опозиційний рух в 60-ті рр. керівництву СРСР та України не вдалося. Боротьба опозиції із владою розтяглася на довгі роки. Тільки на початку 80-х рр. дисидентський рух був розгромлений.

Цілі дисидентів України залишилися колишніми (демократія, суверенітет), але спектр проблем, які вони піднімали, розширився:

Мета дисидентського руху

  • Дотримання прав громадян, передбачених Конституцією СРСР і Конституцією УРСР

  • Обнародування фактів зловживання владою, корупції вищих посадових осіб у СРСР

  • Припинення таємних арештів представників опозиції

  • Реабілітація депортованих народів, створення умов для їхнього повернення з посилання на Батьківщину

  • Припинення втручання у внутрішні справи країн-членів СЕВ, особливо після збройного придушення військами Варшавського договору революції в Чехословаччині

  • Відновлення діяльності греко-католицьких, автокефальної церков

  • Забезпечення дотримання конституційного права громадян на свободу віросповідання

Форми боротьби дисидентів

  • Розповсюдження книг, брошур, статей, написаних дисидентами:

  • були підготовлені до печаті (за кордоном або методом «самвидаву», тобто на особистих друкарських машинках, рукописно) статті М.Брайчевського «Приєднання чи возз'єднання?» (в ній розкривалися обставини входження України до складу Росії в 1654 р. відповідно до Переяславського Пакту, які в ті роки приховувалися), В.Чорновола «Лихо з розуму», «Правосуддя або рецидиви терору?» (вони містили документальні дані про арешти 1966 р.), робота В.Мороза «Репортаж із заповідника ім.Берії» (в ній розповідається страшна правда про переслідування дисидентів, їхнє життя в таборах)

  • в 1970-1971 рр. у Львові самвидавом виходив журнал «Український вернісаж» (редактор В.Чорновіл). У журналі була інформація про судові процеси над дисидентами, факти порушення прав громадян в СРСР. В 1974 р. випуск журналу відновився (величезну роль у цьому зіграв С.Хмара)

      • Створення гуртків, груп, організацій:

        • в 1976 р. дисиденти України створили Українську Гельсінкську групу з 41 чоловік із метою сприяння виконання рішень Гельсінкської наради 36 держав Європи й Північної Америки по правах людини й дотриманню принципів демократії (1975 р.). Українська Гельсінкська група була легальною організацією, мала тісні контакти з аналогічними групами, створеними в СРСР, а також із правозахисними організаціями західних країн. В 1988 р. на базі Української Гельсінкської групи створено Український Гельсінкський Союз (УГС)

          • Проведення мітингів, демонстрацій

            • це була активна форма діяльності, яку влада вважала найнебезпечнішою і багаторазово застосовувала силу для розгону масових заходів, організованих дисидентами

            • масові акції продовжували проводити, з'явилися традиції їхнього проведення (22 травня дисиденти щорічно організовували мітинг біля пам'ятника Т.Шевченко в Києві на згадку про перепоховання тіла Кобзаря в 1861 р.)

              • Написання листів-протестів до влади (колективних й індивідуальних)