Можливі шляхи виведення срср із політичної кризи – радикальні реформи

• Офіційно ретельно проаналізувати, як в СРСР сформувалася тоталітарна система, що цьому сприяло

• Невідкладно прийняти програму демократизації політичної системи СРСР, в якій мало бути передбачено радикальне реформування радянського соціалістичного ладу:

• Заходи по ліквідації монополії номенклатури на владу

• Створення багатопартійної системи

• Формування демократичної виборчої системи

• Відмова від класового підходу в практичній і теоретичній діяльності

• Початок ринкових реформ

• Створення багатоукладної економіки

• Скасування командно-адміністративних методів керівництва країною

• Припинення репресій і ідеологічного контролю над суспільством

Позитивні сторони

Негативні сторони

• Вперше в історії радянської держави була дана критика сталінських методів керівництва, наведено факти зловживання владою Й.Сталіна та його оточення, осуджені репресії

• Починається «відлига»

• Виступ М.Хрущова був проявом політичної далекоглядності і актом великої сміливості

• ХХ з'їзд КПРС значно вплинув на свідомість і умонастрої людей, на розвиток суспільного життя в цілому

• Прокидалася самосвідомість, відродилися надії

• Поверталися не лише імена і люди, але й віра в зміни, потреба в духовному спілкуванні

• Критика була абсолютно справедливою, деколи різкою і гострою, але аналітично неглибокою. Доповідь М.Хрущова не відобразила справжньої картини історії СРСР 30–40-х рр., в доповіді було розкрито лише зовнішні форми прояву тоталітаризму - культ особи, і найзловісніші випадки зловживання владою - масові репресії

• Критика практично не торкалася системи, не розкривала передумов і причин появи культу особи та його наслідків

• М.Хрущов пояснював причини появи культу особи ворожим оточенням капіталістичних країн, гострою класовою боротьбою в радянському суспільстві і негативними особистими рисами І.Сталіна

• У пресі доповідь не було опубліковано. Доповідь уперше була опублікована в СРСР лише в 1989 р. за часів горбачовської «гласності», хоча вже 4 червня 1956 р. текст доповіді був опублікований державним департаментом США

Позитивні сторони

Негативні сторони

• Припинилися масові репресії

• На початку 60-х рр. ліквідовано ГУЛАГ

• Послаблено тюремно-таборний режим, оголошено амністію німецьких військовополонених, членів ОУН і УПА

• Ліквідовані воєнні трибунали військ МВС та особлива нарада МВС

• На зміну реформованому НКВС прийшов Комітет державної безпеки (КДБ)

• Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо судочинства у справах про шкідництво, терор та диверсії

• Утворено Комісію Президії ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій 30-х років

• Введення в УРСР прокурорського нагляду за дотриманням законності. Органи прокуратури дістали право перегляду сфальсифікованих «трійками» справ

• Почалася реабілітація (зняття незаконного вироку і покарання) репресованих в 30-ті рр. відомих радянських, партійних, воєнних діячів, вчених

• Із таборів ГУЛАГу до України поверталися ті, хто був репресований за дрібну «провину» - анекдоти про радвладу та Й.Сталіна

• На волю вишли заарештовані у «справі лікарів» 1953 р.

• Реабілітовано С.Косіора, В.Чубаря, П.Постишева, В.Затонського, Ю.Коцюбинського, М.Куліша та ін.

• Відбувається масове визволення політв'язнів, одночасно проводився перегляд справ і реабілітація більшості загиблих в 1937 -1955 рр., в'язнів таборів і в'язниць. В 1956 – 1963 рр. в Україні було цілком виправдано близько 250 тис. чол., переважно - посмертно

• Знято пам'ятники, бюсти Сталіна. В 1961 р. тіло Й.Сталіна, що перебувало в Мавзолеї, перезаховується біля Кремлівської стіни

• Перейменовано названі на честь Сталіна вулиці, майдани, заводи, колгоспи і т.п. В листопаді 1961 р. Сталінську область перейменували в Донецьку, а обласний центр Сталіно – в Донецьк

• На сторінках періодичної печаті все рідше згадувалося ім'я Й.Сталіна, з'явилися матеріали, які осуджували кривавий сталінський режим

• Демократизувалася робота партійних організацій. Був прийнятий новий Статут КПРС, в якому передбачалося:

• оновлення не менше 1/4 складу ЦК та його Президії на кожних чергових виборах;

• обрання керівників партійних органів лише на 3 терміни.

• Це обмежувало повновладдя партійних урядовців

• Додавалися зусилля по демократизації всіх сфер суспільного життя

• Зросла роль Рад

• Хоча командно-адміністративна система залишилася, але основний її принцип – централізм значно трансформувався

• Проводилася, нехай і непослідовно, децентралізація

• Поширювалися права союзних республік:

• у формуванні бюджету

• у сфері матеріально-технічного постачання, збуту

• в адміністративних питаннях

• був обмежений контроль центральних органів за економікою (створення раднаргоспів)

• УРСР стала отримувати певні політичні дивіденди як одна з самих розвинутих республік СРСР:

• активізується діяльність УРСР на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то в 1955 р. – 29.

• при М.Хрущові половина вищого партійного керівництва були вихідцями із України

• Розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури

• В міністерствах, відомствах і органах управління було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій, установ, скорочено більше 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату, що на деякий час ослабило тиск командно-адміністративної системи в різних сферах суспільного життя

• В 1954 р. проведено пишні урочистості у зв'язку з 300-річчям входження України в склад Росії

• Почалося переписування історії України, яка стала вважатися складовою частиною історії Росії

• З'явилося поняття «возз'єднання України з Росією»

• 19 лютого 1954 р. за рішенням Президії Верховної Ради СРСР із складу РРФСР до складу УРСР було передано Крим. Із приєднанням Кримської області Україна перетворилася на найбільшу республіку СРСР із великим економічним потенціалом

• Лібералізація дозволила самовиразитися творчій інтелігенції. Сформувалося нове покоління – «шестидесятників», широко представлене діячами науки, літератури, мистецтва, музики, кінематографії. Вони виступали за:

• оновлення радянського суспільства, відродження української мови і культури

• зростання національної самосвідомості

• проповідували ідеї гуманізму

• боролися за справжню українську культуру

• національну свободу і людську гідність

• Проводяться заходи з метою підвищення престижу української науки

• В кінці 50-х з'явився дисидентський рух. Дисидентство – мирна форма боротьби, мета якої – переконати людей, суспільство в необхідності демократичних змін

• В 1957 р. почалася реабілітація репресованих народів (було дозволено повернутися в рідні місця чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаївцям, калмикам)

• Пожвавлюється міжнародний туризм

• Розпочаті реформи не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями

• Незабаром процес реабілітації пішов на спад: в 1963 – 1986 рр. було реабілітовано лише близько 80 тис. чол. Це пояснювалося поворотом в оцінці сталінщини самим М.Хрущовим, і особливо - Л.Брежнєвим

• Реабілітація засуджених не передбачала визнання провини держави перед жертвами репресій

• Не переглянуто справи жертв політичних процесів, що відбулися до 1934 р.

• Реабілітацію гальмувала і та обставина, що в органах безпеки, прокуратури працювало чимало тих, хто брав безпосередню участь в масових репресіях, зловживаннях і беззаконні й виступали проти демократичних перетворень

• М.Хрущов, керівні працівники країни, на словах осуджуючи сталінізм, сталінську єдино владність, зберігали авторитарну (антидемократичну) форму правління в практичній діяльності часто використовували сталінські методи

• Командно-адміністративна система управління пронизувала всі рівні керівництва

• Триває формування нового складу номенклатури

• Відновлений пізніше централізм, втрачаючи сою жорстокість, перетворився на багатоповерховий бюрократичний централізм

• Розвінчуючи тоталітарну політику Й.Сталіна, М.Хрущов зміцнив свою владу і авторитет в радянському суспільстві. Він потурбувався про те, щоб архівні документи, що свідчать про його участь в репресіях, особливо в Україні в 1938 р., стали недоступними

• Незважаючи на деяку демократизацію суспільного життя, Ради всіх рівнів продовжували грати декоративну роль

• Не створено умови для дотримання прав людини (свобода слова, мітингів, зібрань, віросповідання)

• Не вдалося скасувати ряд привілеїв партійного апарату – видачу додаткової грошової допомоги і безкоштовних пайків, безкоштовних путівок в санаторії, використання персональних службових автомобілів в особистих цілях

• Реабілітація відбувалася півголосно, непослідовно, вибірково виправдовувалися деякі діячі партії (С.Косіор, П.Постишев, В.Чубар та ін., які самі мали пряме відношення до репресій), а сотні тисяч простих громадян залишалися «ворогами народу»

• На політичних в’язнів, зокрема засуджених за ст. 54 Карного кодексу, реабілітація не поширювалась

• Офіційно не були реабілітовані німці Поволжя, кримські татари, турки-мескетинці, греки і болгари Криму. Їм не було дозволено повернутися на батьківщину, хоча сам факт виселення був визнаний незаконним. Офіційний осуд таких дій проти народів радянським керівництвом було оголошено лише в 1989 р.

• Не була осуджена депортація селян в роки колективізації, масові виселення мешканців Західної України

• Відбувається звуження сфери використання української мови

• Наростала хвиля ідеологічних звинувачень в націоналізмі