Початок Української революції. Утворення Центральної Ради

_____________________________________________________

Ознаки посилення революційних настроїв

Активізація робочого руху

Перехід від економічної до політичної боротьби

Посилення селянського руху

Застосування регулярних військ для придушення селянського руху

Зростання активності студентської та учнівської молоді, яка протестувала проти обмеження її прав, виступала за соціальну справедливість

Посилення опозиційного руху ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ

Ознаки політичної та економічної кризи Російської імперії

Зростання недовіри народу до державних органів влади

Державні органи влади погано контролюють ситуацію в країні, не можуть змінити її на краще ані на фронті, ані в тилу

Велика частина підприємств не працює

Нестача продовольства

Стрімке зростання безробіття

Зріст інфляції (знецінення грошей, зріст цін) Часті повстання селян, робочих, солдат

Російський цар Микола II вважав, що кризу можливо подолати, тому численні попередження про катастрофічний характер подій залишалися без належної уваги

Український національно-визвольний рух в роки Першої світової війни

В Галіції

• Тут активізується діяльність політичних партій, основним гаслом яких була політична самостійність України. Західна Україна стала базою організаційної діяльності Наддніпрянської України.

• Зростає кількість українських представників в центральному парламенті та крайових сеймах

• Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу

В Наддніпрянській Україні

• Відбувається процес політизації українського руху, зростання кількості національних партій

• Українські партії були нечисленними, недостатньо організованими і в основному, крім УНП, не йшли далі за вимоги автономії України у складі Росії. Більш масовими і впливовими були загальноросійські партії, які не прагнули рішення національного питання, крім кадетів, які вимагали культурної автономії для національних околиць імперії.

• Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно

• Розкол українського національного руху, хоча і ослабив український рух, але не знищив ідеї створення самостійної української держави

• Національний рух в Наддніпрянській Україні не набув масового характеру. В ньому брала участь в основному ліберальна та демократична інтелігенція, тоді як робітники й селяни вели боротьбу передусім за свої класові інтереси.

Виведення: Перша світова війна стала для українців справжньою національною трагедією і перетворила українські землі на об'єкт захвату і театр воєнних дій, а українців – в учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичні блоки вели кровопролитну війну за українські землі, не враховуючи національних інтересів народу.

Війна зумовила й інші негативні тенденції в суспільному розвитку цих земель: розкол національного руху, зведення нанівець можливості легальної політичної і культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими

державами репресивних акцій, руйнування народного господарства, деформація структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.

Єдиним позитивним для України наслідком війни було те, що війна виснажила обидві імперії і прискорила їхній крах. Українство накопичувало національно-визвольну енергію, чітко усвідомлювало, що без активізації національної боротьби неможливо відродити українську державність.

27 лютого 1917 року в Петрограді розпочалися масові страйки та демонстрації. Почалася революція. Головними лозунгами повсталих були: «Геть самодержавство!», «Геть війну!» .

2 березня 1917 року цар Микола II, не зумівши подавити революцію, відрікся від престолу.

З'явилося одразу два претендента на політичну владу.

В Петрограді було створено Тимчасовий уряд, сформований з ліберальних депутатів Думи, що мав намір грати роль охоронця влади до тих пір, поки не буде створено новий уряд, який повинен, після проведення виборів Установчих зборів, вирішити питання про владу.

4 березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада – суспільне об'єднання для створення автономії України у складі Російської федеральної республіки.