Політика «українізації» в 20-х роках хх ст. Та її наслідки Причини проведення політики українізації

• Підтримка радвлади, більшовицької партії неросійськими народами була мізерною

• Партія більшовиків залишалася переважно російською й міською організацією, яка не мала серйозної підтримки в селянських та неросійських масах

• Необхідно було посилити контроль партійного керівництва над периферією, розширити вплив партії більшовиків на місцеве населення й керувати процесом національного відродження України

• Необхідне було зміцнення радвлади на місцях популярними методами, - шляхом політики «укорінення» партійного, радянського, профспілкового та комсомольського апаратів в національних республіках, спрямоване на залучення в державний апарат, партію місцевих національних кадрів, використання службовцями місцевих мов

• Привнесення «українського елемента» в соціальне й культурне життя УСРР – складову частину Союзу РСР, який поступово набуває рис унітарної держави

• Політика «коренізаціі» отримала в Україні назву «українізації»

• Розвиток національної за формою та радянською за змістом культури

• Збільшення представництва українців в органах влади, культури й освіти, державних установах.

• На провідні пости переважно призначають українців, але українців-більшовиків, хоча більшою мірою українці були на нижніх ступенях партійної ієрархії

• Офіційною мовою в Україні стала українська мова.

Проголошувалася рівність мов й вказується на необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Розпочався процес дерусифікації міст через масовий наплив в них українських селян

• Державні службовці повинні були складати екзамени з української мови. Якщо в 1922 р. на українській мові велося менше 20% урядових справ, то в 1927 р. – вже 70%

• Відродження та розвиток національних традицій і культури

• Глибоке вивчення української мови, літератури, історії, географії, права

• Організація й відкриття українських дитячих садків, шкіл, технікумів, установ культури (бібліотек, музеїв, театрів й т.і.). До кінця 20-х рр. більше 90% українських дітей навчалися на рідній мові

• Випуск українських газет, журналів, книг та підручників, їх тираж збільшився з 1924 по 1927 р. в 5 разів

• В Харкові з метою українізації армії була створена Школа червоних старшин

• Створено умови для розвитку національних меншин:

• у складі України була створена Молдавська Автономна Радянська Республіка

• засновано німецькі, грецькі, болгарські, угорські, польські, автономні єврейські райони, всього - 13

• створювалися сотні шкіл із викладанням мовою національних меншин, поширювалася сфера вживання цих мов

• створено театри національних меншин

• видавалися десятки газет національною мовою, твори національної літератури, підручники та ін.

• Українська інтелігенція стала рушійною силою українізації. Активними прибічниками цієї політики були М.Грушевській, Д.Багалій, М.Куліш, М.Хвильовий, О.Досвітній, М.Рильський, В.Сосюра, П.Тичина та ін.

• В українській літературі розвернулася дискусія про місце України у складі СРСР, її історію та майбутнє, в центрі якої був М.Хвильовий. Він виступав за необхідність широкого використання досягнень європейської культури і визнавав згубність однобічної орієнтації виключно на російську культуру

• Центром розвитку науки в Україні стала Всеукраїнська академія наук, де працювали М.Грушевський, С.Єфремов, А.Кримський, Д.Граве та ін.

• Відбувалося відродження українського мистецтва:

• В 1922 р. в Києві Л.Курбасом створено театр «Березіль», де працювали П.Саксаганський, М.Крушельницький, О.Мар’яненко та ін. Всього в середині 20-х рр. працювало 45 професійних театрів

• В 1922 р. була введена в дію Одеська кінофабрика, в 1927 р. розпочато будівництво найбільшої в Європі Київської кіностудії

• О.Довженко поставив фільм «Звенигора», а в 1929 р. - фільм «Арсенал»

• Розквіт творчості українських композиторів: Г.Верьовки, П.Козицького та ін.

• Всесвітню славу завоювала хорова капела «Думка» під управлінням М.Городовенка